Казка на сільському подвір’ї, або Як волинянка збудувала хатинку на «курячих» лапках. ФОТО

20-літня Вікторія Мохнюк із села Заячиці Локачинського району віртуозно володіє столярними інструментами, які слухалися лише чоловічих рук. Вона, старша донька, перейняла любов до цього ремесла від свого батька. Микола Мохнюк – знаний майстер по дереву на всю округу. Він робить не лише незвичайні альтанки та гойдалки, а й унікальні іконостаси для церков.

Про це пише Руслана Татарин у газеті "Вісник".

Дівчина з усмішкою пригадує, що коли однолітки бавилися ляльками, вона крутилася у татовій майстерні і придивлялася до інструментів, захоплено розглядала вироби, які народжувалися з непримітного шматка. Звичайно, ніхто дитині не давав різці та інше столярне приладдя, щоб не поранилася. Тільки коли стала школяркою, Віці таки дозволили попрацювати з деревом. І за кілька днів зробила маску козака. Тато переконався, що донька серйозно захопилася його справою, і взявся навчати.

– Я зробила раму для дзеркала, оздобила лавку незвичним орнаментом. Звичайно, тато консультує, підказує, – розповідає дівчина. – Він робить каркаси альтанок, а я вже їх художньо доповнюю. Ми бачимо у простому дереві незвичайну красу і стараємося донести її до людей. Остання наша робота – хатинка на курячих лапках зі старої яблуні, яку зрізали біля хати. Щоб дістати пеньок, я два дні його обкопувала. Намучилася добряче. Вимила, обробила лаком. Трохи фантазії плюс копітка робота – і вийшла справжня казка.

Вікторія добре розбирається в деревині. Зазначає, що найлегше працювати з липою, бо вона м’яка, але недовговічна. А от дубові речі служитимуть роками.

– Але на руках мозолі довго сходять після дуба, – сміється. – Одного разу тато мав замовлення на виріб з червоного дуба. Це дуже рідкісний і дорогий матеріал. Він твердий, немов камінь, але мені було цікаво спробувати попрацювати з ним.

Незвично слухати, як дівчина із захватом розповідає про електрорубанок, різець-ложку, різець напівкруглий, стамески, як її однолітки про помаду чи парфуми. Вона відзначає, що іноді інструменти замовляють в місті Стрий на Львівщині, адже там їх роблять з високоякісної сталі, яка добре служить. Дивуюся, ну як могла тендітна юнка захопитися таким незвичним ремеслом?! Та Віка вже звикла до таких запитань, бо неодноразово чула, що це не жіноча справа.

– Моя найближча подруга, навпаки, розуміє та підтримує мене. І радить: займайся тим, що приносить задоволення. Я така, як і інші дівчата. Люблю фільми, музику, мандрівки. Але найбільше – увімкнути музику й працювати в майстерні, – усміхається дівчина.

У планах Вікторії таки здобути фахову освіту, яка допоможе удосконалити отримані від тата навички. А ще хоче облаштувати вдома незвичайну зону відпочинку, оздоблену казковими персонажами з дерева.

Руслана ТАТАРИН.