Поле в голові. ВОЛИНСЬКІ БУЙДИ

Був у 90-х у Горохові агроном від Бога. Дуже роботу свою любив.

Після реорганізації Горохівського РАПО (районне агропромислове об’єднання) в управління сільського господарства запросили його в колгосп в Озірці на роботу. До того він чиновником був, а тут така пропозиція: повернутися в улюблену стихію. Та ще й зарплата вища. Дали машину, щоб на роботу добирався. Якихось шість кілометрів, недалеко. Їздить.

Жнива. Комбайни молотять збіжжя до пізньої ночі, поки роса не впаде, бо ж завтра дощ може бути. Поки працюють, головний агроном на полі – все контролює.

Вранці о 8-й – вже на роботі. Голова колгоспу роздає наряди спеціалістам, кому куди і що робити. Всі уважно слухають, хтось щось записує. Головний агроном сумний-пресумний.

– Що сталося? – питає голова.

– Та я вчора, поки помився, в чисте передівся, приїхав додому – вже четверта година. Зайшов у хату. Жінка не спить. З порога на мене накинулась: «Найшов вже собі якусь к*ву, по ночах соваєшся!» Ну, як вона могла таке подумати?! Мені – поле в голові, – і ледь не плаче.

Святослав ЛЕСЮК