Тролейбус – це завжди маленька пригода

Феї нашого міста – це кондукторки у тролейбусах, які мають сили цілодобово всміхатися пасажирам і фліртувати з пенсіонерами, грайливо кажучи «Мужчина, ніколи б не подумала, що в вас пенсійне».

Серед них є кондукторки з манікюром і срібними прикрасами. Коли ці жінки всміхаються, то я починаю думати: вони точно знають про це життя щось недосяжне для мене. Так ніби не можуть собі просто вдивлятися приречено в завіконні сутінки, як більшість навколо.

Тролейбус – це завжди маленька пригода. На днях зі мною в тролейбусі хотів познайомитися пенсіонер, припрошував сісти біля себе й оплатити мій проїзд.

А коли виходив, то підморгнув і помахав рукою, і я подумала: треба ж, як мало в житті стабільності: ще вчора тобі пропонували студентський квиток, а сьогодні це.

А нині бачила дідуся: сивий, в окулярах із гарною оправою, зі світлим поглядом. Так міг би виглядати Ісус, якби дожив до пенсії. Не знати, про що той чоловік думав, але про щось таке благородне, що не пасувало до атмосфери вечірнього тролейбуса з розмореними сутулими людьми.

Він точно не думав про те, скажімо, що на вечерю треба зварити гречки. Піднявся виходити, був із бабцею. І вони трималися за руки міцно, пальці переплелися. Мабуть, так цілу дорогу і їхали.

Такого часом у тролейбусах надивишся, хоч бери і по колу їзди :)