Уроки виживання під час виборчої кампанії

Не вистачає реалізму в іграх? Спробуйте пройти мимо агітаторів в режимі "стелс".

Ранок. Напівсонний іду на роботу.
А тут вони. Агітатори. Здається, що вони повсюди.

До мене йдуть двоє справа, обходжу. Лишаюсь непоміченим, перейти дорогу – і ось я на зупинці.

Але і тут троє. Роздають газети. Вдаю з себе сліпого, "втикаю" очі в смартфон, ніби нікого не помічаючи. Немов зомбі, проходять мимо.
І ось нарешті маршрутка. Виходжу в центрі.

По дорозі їх значно більше, ще три десятки.

Зліва пропонують газетку. Немов японський ніндзя, роблю маневр вліво, проходячи практично під рукою агітатора.

Прямо ще двоє за 20 метрів. Вдаю з себе ділову людину, в якої "дуже серйозна розмова по телефону". Знов оминають.

Знаю, це ще не кінець. І мені доведеться вмикати "режим сліпого" ще не раз. Тому дістаю смартфон і цілу дорогу роблю вигляд, що з великою цікавістю вдивляюсь в екран, ніби працюю або граю в онлайн-ігри.

Це спрацьовує, і я нарешті добираюсь до місця призначення.

А якщо серйозно, як оберегтись від набридливих промоутерів чи агітаторів?

У психології є такий принцип, неофіційно "закон гопників": поки ти їх не помічаєш, не дивишся в очі – то й вони тебе не бачать.

Міцних вам нервів, витерпіти "голосуйте за..." – це нелегко.