У Луцьку відзначають День десантника. ФОТО

У Луцьку відзначають День високомобільних десантних військ. У рамках заходів відбувся святковий молебень за здоров’я бійців десантно-штурмових військ, панахида за полеглих побратимів, покладання квітів до майбутнього пам’ятника на меморіальному комплексі «Вічна слава» та вшанування пам’яті загиблих, які спочивають на міському кладовищі в Гаразджі, а також зустрічі старих друзів і спільні фото. – повідомляє ІА "Волинські новини".

Бійці зібралися зранку 2 серпня біля Свято-Іллінського храму на спільну молитву. Пояснюють, що завжди приходять саме до цієї церкви, адже її настоятель отець Микола – колишній службовець ВДВ, який служив у розвідувальній роті.

До слова, День високомобільних десантних військ як професійне свято десантників України офіційно відзначали з 1999 до 2017 року. А у 2017 році свято було замінене на День десантно-штурмових військ, який випадає 21 листопада.

Однак бійці й далі, згідно з традицією, продовжують збиратися 2 серпня – на свято Іллі, адже саме цей святий є покровителем десантників і його зображення на вогняній колісниці міститься на стязі ВДВ.

«Ми завжди збираємося на Іллю, адже він покровитель наших крилатих військ. Така традиція. Молебень за всіх, хто відійшов, покладання квітів на меморіалі, а потім на честь Іллі, аби його не образити, умитися водою з фонтану, щоб було покровительство… Раніше теж були показові заходи, наприклад рукопашні поєдинки. Також розказували дітям, що таке тактичне заняття, про саму будову парашута», – розповів комбат Василь Васильович.

Він пригадав, що для того, аби отримати посвяту в десантники, потрібно було пройти вишкіл юного десантника, вивчити технічну базу парашута і зробити стрибок.

Сам Василь Васильович служив у спецназі, був в Афганістані в складі групи «Альфа», отримав там поранення, а коли ворог зазіхнув на цілісність України, не роздумуючись, вирушив на схід на захист Батьківщини.

Як наголосив Василь Васильович, 2 серпня – це передусім привід зустрітися зі старими друзями. «Навіть, якщо ви тільки вчора попрощалися, сьогодні обнімаєтеся, наче рік не бачилися», – сказав комбат.

«Ми підтримуємо зв’язки з нашими однополчанами. Звісно, дуже багатьох немає. Хтось виїхав… Збираємося на службу, потім їдемо або в центр, або на меморіал, де в нас відкривається пам’ятник, потім у Гаразджі кладемо квіти до могил загиблих, запалюємо лампадки. А далі в кожного індивідуальна програма», – зазначив десантник Юрій.