Де взялися сім сотень робочих місць на будмайданчиках «Луцьксантехмонтаж»?

0
3
Де взялися сім сотень робочих місць на будмайданчиках «Луцьксантехмонтаж»?
“Ми не тримаємо своїх працівників. Робимо все, щоб вони трималися за нас”, - кажуть в офісі однієї з провідних будівельних фірм Волині “Луцьсантехмонтаж №536”.

Майже сім сотень людей працює у ПАТ “Луцьксантехмонтаж № 536”. На будмайданчиках вирує робота. Здані рекордні площі житла. Підприємство, що має понад 55-літню історію, впевнено зберігає лідерство на будівельному ринку Волині та є одним із найбільших роботодавців краю.

Що тримає працівників довкола “Луцьксантехмонтаж”? На перше-ліпше подібне запитання кожен муляр чи маляр вам скаже: “Ще жодного разу, відколи тут працюю, нам не виплатили зарплату пізніше 7-го числа”. Тут не “забули”, що таке лікарняні, в той час, коли море роботодавців нехтують цим. Тут батьки радять йти на роботу “до Чорнухи” своїм дітям, друзі - друзям, куми - кумам.

“Проблема плинності кадрів - не наша”, - зазначають у “Луцьксантехмонтаж”, “бо не від нас люди йдуть, а до нас”. Разом із тим монолітний колектив постійно поповнюється молодими кадрами та нарощує оберти і темпи будівництва. Очевидно, що просто зарплати високого рівня (а він тут - один із найвищих в області серед підприємств галузі) - надто мало, щоб бути поміж ліпших роботодавців. То що ж, крім того? Про це - в інтерв’ю із Петром Рожком, який уже майже 10 років очолює профспілку ПАТ “Луцьксантехмонтаж №536”.


- Петре Миколайовичу, а що ви відповідаєте, коли чуєте, що профспілка - такий собі трохи рудимент і далеко не завжди дієвий інструмент?

- Тільки не в нас. Це - не про “Луцьксантехмонтаж”. То найперше - гарантія безпеки праці, якості кадрів та всього того, що цементує колектив солідного сучасного підприємства.

- Складно влаштуватися на роботу в “Луцьксантехмонтаж”?

- Абсолютно ні. У нас люблять молоді кадри. Хоча є чимало людей, які працюють тут 20 -ть та навіть 30-ть років. Традиційно наші працівники дорожать своїм робочим місцем.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Жінки нетипових професій: про що говорять дівчата з «Луцьксантехмонтаж»

- Найняти сотні працівників - одна справа, інша - втримати їх на робочих місцях, мотивувати. Як це, на вашу думку, вдається керівництву ПАТ “Луцьксантехмонтаж”?

- Почнемо з того, що в нас персонал соціально захищений. По-друге, на “Луцьксантехмонтаж” діє профспілка. 80 відсотків працююючих - члени профспілки.

Між адміністрацією і трудовим колективом заключена угода, де всі відносини, всі зобов’язання - від зарплати і штатного розпису до спецодягу і оздоровлення дітей - чітко виписані. Мало того - цей офіційний документ затверджений не тільки підписами гендиректора та керівника профспілки, а ще й міськвиконкомом. Скажу відверто: рідко є організація, де профспілка так плідно працює з адміністрацією.



- Втім чимало керівників, очевидно, вважають, що вкладати гроші у відпочинок дітей працівників - це зайві витрати. Чому “Луцьксантехмонтаж” на цьому не економить, як думаєте?

- Цей роботодавець просто розуміє: якщо вкласти гроші в людину, в її захист, вона віддасть сторицею, вона буде чесно працювати, буде думати, як краще зробити...

Підхід працівників до роботи багато в чому залежить від керівника. Якщо цей директор покращує умови роботи постійно і демонструє позитивне відношення до людини, працівники навзаєм будуть добросовісно виконувати обов’язки. У нас так і є. Такий стиль роботи заданий Віктором Чорнухою, такої ж лінії дотримується і нинішній гендиректор Ігор Чорнуха. Він хоч і молодий, але теж віддається роботі сповна.

Якщо хтось думає, що будівельники - це виключно будмайданчики, крани і таке інше, то помиляється. Ми вміємо відпочивати, ми граємо у футбол, ми вчимося. Ми переймаємо досвід у колег з нших країн... Наприклад, дуже любимо ходити в театр. Не кожна людина знайде час зібратися і сходити на виставу, так? Але коли їй дати квиток... Особливо, коли до Луцька приїздить театр Марії Заньковецької з гастролями.

Оздоровлюємо діток в літній період. Це табори на Світязі, в Дачному, в Терешківцях на Горохівщині. Стовідсотково і безкоштовно. Хочуть батьки - віддають дітей у табір. Всі витрати бере на себе адміністрація разом із профспілкою. Торік ми оздоровили більше сорока дітей. Якщо говорити про суми, то це коштувало більше ста тисяч.

А головне з того, чому люди йдуть до нас на роботу і стараються працювати, - це те, що в нас немає оплати праці в конвертах. Сплачуються податки. На сьогодні у нас одна із найвищих заробітних плат в області серед будівельних підприємств.

Якщо, не доведи Господи, яка неприємність у людини, то ніколи адміністрація не стоїть осторонь.

- Чи актуальна для “Луцьксантехмонтаж №536” проблема плинності кадрів? Так звані “шабашки”, заробітки за кордоном... Будівельникам в принципі не складно влаштуватися на роботу в тій же Польщі чи десь інакше.

- У нас дуже мала плинність кадрів. Це тільки може бути від того, що приходить молодь, яка традиційно тягнеться за легкими грішми і їде десь на заробітки за кордон. Але вона з часом, за рік-два, зазвичай повертається до нас. Так чи інакше. У тій же Польщі будівельник може заробити за місяць більше, ніж у нас. Це не секрет. Але то - сезонні заробітки. У нас же - стабільна зарплата.
І це для людей - велика перевага. Крім того, вона - немала.

Двічі на місяць - аванс і зарплата. Лікарняне - без питань. Щорічні оплачувані відпустки. Жодних затримок. Внески сплачуються, податки сплачуються. Тому за робочі місця на “Луцьксантехмонтаж” тримається не тільки молодь, а й люди передпенсійного віку. Для останніх - то гарантія добробуту в старості.



- Часто бачу, як будівельники цього підприємства працюють при світлі ліхтарів (чи прожекторів). Як нормується робочий час, що на будовах практично цілодобово кипить робота?

- Максимум - вісім годин. Дві зміни. Одна людина не трудиться більше восьми годин. Тим паче, якщо це муляр, який трудиться і в дощ, і в сніг, то витримати понад норму - нереально.

Наші люди працюють “від виробітку”. Тому тут діє принцип: не відбути вісім годин на будмайданчику, а зробити за цей час максимум, щоб отримати максимум. У нас все відкрито: людина знає, за що працює. На кожну роботу свої розцінки.

- Якщо говорити про якість кадрів... Профтехнічні навчальні заклади закладають нормальну основу знань і вмінь для того, щоб потенційний працівник міг працевлаштуватися на сучасне будівельне підприємство?

- Якщо людина працює рік, два, три, вона шліфує свою майстерність. Тим паче у колі досвідчених колег. Як ту цеглину на цеглину ліпше покласти...

Крім того, ми тримаємо шефство над училищем №2, що в Луцьку. Студенти у нас постійно проходять практику. Кращих - відразу забираємо на підприємство. Навіть не те, що кращих. А тих, хто хоче. Та молода людина, яка хоче працювати, буде працювати.

- А як ви вчите працівників чи практикуєте навчання загалом?

- Інженерно-технічні працівники з певною періодичністю повинні проходити навчання. Цю підготовку проводить відділ охорони праці учкомбінату, і вона - обов’язкова: із заняттями, іспитами. У нас навіть виплачують премії за кращий результат цих іспитів. Таким чином заохочуємо людей постійно вдосконалювати свої знання. Адже вимоги з часом змінюються.

Специфіка робота така, що треба постійно вдосконалювати свої вміння. На високому рівні й охорона праці. Це дуже важливо для підприємства! Представники фірми беруть участь у виставках, фахових семінарах, якщо такі відбуваються у столиці чи інших містах. Відтак наші кадри - дуже кваліфіковані.



- Чи нема проблеми переманювання “робочих рук”, адже Луцьк будується неабиякими темпами і будівельних фірм та фірмочок з’явилося чимало?

- Наше підприємство вже більше 50-ти років на ринку. Більше до нас ідуть, ніж від нас... Тому це - проблема не наша. Колектив стабільний. Молодь приходить тому, що ми розширяємося, а не тому, що є плинність кадрів. Всі знають, що тут - надійно. Мало того, є цілі династії. Сини, брати, дочки, зяті... Це насправді добре, тому що означає, що люди задоволені роботою.

- Як відомо, корпоративний спорт для “Луцьксантехмонтаж” - то футбол...

- Так, ми маємо свою команду “Луцьксантехмонтаж № 536”. І навіть свій стадіон у Княгининку... Не кожне підприємство сьогодні візьме в оренду стадіон. Платимо за оренду, за обслуговування - всі витрати беремо на себе. Жодних перешкод нема для того, щоб там займалися спортом мешканці села. Причому варто зауважити, що команда виступає на достойному рівні. Та й гендиректор грає. А це про щось говорить.

Не спортом єдиним, серед традицій - Новий рік, 8-ме Березня... Найперше - це День будівельника. Всі - від керівного складу до сторожа - отримують премії однакового розміру. Різниці ми не робимо тут, бо свято одне для всіх і кожен на нього заслуговує.

На новорічний ранок для діток наших працівників у драмтеатр приводять стільки малечі, що просто не можна не радіти. Це справжнє і вже фактично родинне свято. На наших очах виростають діти, підростають внуки... Соцстрах уже не дає новорічних подарунків, але ми традиції не зрадили - і продовжуємо вручати пакуночки з цукерками. І діткам, і кожному працівникові .

- Наскільки самостійною є така профспілка? Ви чи будь-хто з колективу може сказати “ні”?

- Та звичайно, що може! От тільки, чому говорити “ні”? Нема підстав. Якщо я бачу, що хтось не так, як треба, скажімо, забезпечений спецодягом, то на це оперативно реагує керівництво. Це - рутина, робота. Святе - це спецодяг, аптечки, навіть мінеральна вода влітку на будмайданчику, щоб вони мали чим вгамувати спеку, тощо.

А найголовніше: за тим, як вирує життя на бумайданчиках, можна оцінити економіку країни. Тому будівельник - надважлива професія. Тут задіяно багато галузей промисловості - від легкої промисловості до тяжкої металургії. Так було у всі віки: якщо країна будується, значить вона розвивається.

Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
3

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».