У селі на Волині дітлахи проводять вільний час у клубі, який розвалюється

0
-2
У селі на Волині дітлахи проводять вільний час у клубі, який розвалюється
До цього села – лише піщана дорога. Ще років з двадцять тому воно було у кілька разів більше. Зараз лишилося близько двох сотень жителів. До районного центру двічі на день курсує автобус. Колись тут навіть була школа.

Тепер же на її місці – тільки каркас із польської темно-помаранчевої цегли. А про навчальні корпуси для найменших учнів нагадує хіба фундамент, та й той поріс мохом, - пише інформаційне видання Волинські новини.

Колись село Торговище на Турійщині славилося чи не на весь район своїм культурним розвитком. Тут діяла аматорська театральна студія, відбувалися вечорниці та свята в найкращих українських традиціях, які передавалися з покоління в покоління. Колись у цих стінах лунала українська пісня, виступав гурт «Тріо Мареничів», ба навіть гіпнотизери. У Перевалівській сільраді найбільший клуб був у Торговищі, тому всіх артистів привозили саме сюди.

Бабуся Любов Зубчик пригадує, як ходила у цей клуб на вечорниці, де навіть і вареники ліпили.

«Прибігали ми на вечорниці після роботи на фермі та порання по господарству, – пригадує бабця. – Весело тоді було. Широкий екран тут був, кіно показували. А вже як вийшла на пенсію, то співала тут. Коли ж хтось виступав, то чи сніг, чи мороз, а я пришкандибаю, бо в хаті сумно сидіти».

Нині ж місцевий клуб більше нагадує пустку. Це – величезна споруда, частина якої от-от може завалитися.



У проект «На межі» звернулися жителі Торговища й запросили нас на власні очі побачити реалії їхнього життя. Люди вірять, що настане той час, коли, як і колись, у цьому клубі знову лунатиме пісня, показуватимуть вистави, крутитимуть кіно та мультфільми.

Дозвілля дітей – на ентузіазмі


Клуб у Торговищі збудовано ще за радянських часів. Тогочасний стиль диктував свою моду на простір та величність в архітектурі. Приміщення – чимале за площею. Але те, що воно в аварійному стані, видно неозброєним оком. Віконні рами заледве тримаються. Крізь шибки чути свист вітру. Сказати, що тут холодно, – це не сказати нічого. Система опалення вийшла з ладу вже понад десять років тому. У стелі – величезні дірки, через які от-от буде видно небо.

У найбільшому залі замість крісел для глядачів – старенький стіл для настільного тенісу. На сцену заходити заборонено. Ця частина – у найбільш критичному стані. У підлозі де-не-де вже давно просіли дош­ки. На їх місці тепер зяють дірки.

Дивлячись на ці умови, важко повірити, що саме тут діти проводять дозвілля. У теніс грають навіть узимку. Улітку – у футбол та волейбол поблизу клубу.

А подітися в селі ніде. Адже цей клуб – єдина адмінбудівля, де всіма силами намагаються підтримати вогник громадського життя.

Та не лише це нас вразило. У клубі – кабінет лікаря. Медик приїздить сюди лише двічі на тиждень. І саме тут веде прийом пацієнтів... Поріг цього кабінету переступити лячно, а годі й уявити, як у такому «дубарі» приймають дітей та дорослих. Навіть цієї пори на вулиці тепліше, аніж усередині клубу.

Завідувачка будинку культури Лариса Фейдак зауважує, що майже всі кімнати – в аварійному стані. Окрім того, протікає дах.



«Уже відвалився один лист шиферу, – каже пані Лариса. – Ідуть дощі, покриття не витримує. Он на сцені балка ледве-ледве тримається. Якщо цього року не перекрити дах, то він завалиться взагалі. Якщо дамо зруйнуватися цьому клубу, то молоді навіть не буде де проводити дозвілля. І збори ніде буде організувати. Раніше, коли будівля не була така аварійна, робили тут дискотеки. Хлопці та дівчата з’їжджалися з усієї округи, бо ж приміщення велике. Також колись ми здавали зал в оренду. Наші аматорські колективи їздили виступати в район».

Лариса Фейдак працює завідувачем клубу вже 15-й рік. Має лише 0,25 ставки. Фактично вся робота побудована на голому ентузіазмі.

«Вартість квитка до Турійська – 15 гривень. Аби завезти виступати туди дітей, потрібна половина моєї зарплатні. Але діти сюди приходять, і ми займаємося», – каже пані Лариса.

Завідувачка клубу зауважує, що самотужки кошти на ремонт будівлі шукають постійно. Подавали й заявку на отримання гранту. Але цей проект не підтримали.

Громада готова допомогти відбудувати клуб


Діти та молодь у селі дуже хочуть мати свій осередок культури. Свідчення їхніх старань та прагнень до розвитку – багато грамот і подяк на сірих стінах клубу. А поблизу будівлі молоді торговищани облаштували альтанку з лози.

Лариса Фейдак працює ще й завідувачем клубу в сусідньому селі Перевали. Зауважує, що він, хоч і в кращому стані, але має також проб­леми з опаленням. Наразі користуються обігрівачем. Нещодавно подали заявку на конкурс громадських ініціатив від Волинської обл­ради щодо встановлення у перевалівському клубі твердопаливного котла.

Жителька Торговища Галина Кришталь мешкає у селі з 1979 року.

«Вийшла заміж і приїхала сюди жити, – ділиться пані Галина спогадами. – Ми у цьому клубі і танцювали, і співали. Хочемо, аби наші діти та внуки мали такий осередок культури, як колись. Куди тільки вже не зверталися й не писали, аби допомогли нам врятувати це приміщення від занепаду. Раніше ми тут усі свята проводили. А зараз діти посидять трішки всередині й просяться надвір, адже дуже мерзнуть. А так хочеться, щоб, як колись, ми могли сюди прийти виставу подивитися, посидіти під ялинками надворі, погомоніти».

Батько підлітка Андрій Совик зауважує, що в селі багато дітей такого віку.

«Моєму синові – 14 років. Зараз він їздить у Перевали в клуб, але я не можу прослідкувати, що він там робить, – каже пан Андрій. – Якщо будинку культури не відремонтувати, то дітей виховуватиме вулиця. Ми готові допомогти його відбудувати».

Людмила Івченко (а саме вона і зателефонувала) каже, що роботи в їхньому селі практично немає. Люди виживають, як можуть: хтось на пенсію, хтось їде на заробітки. Але понад третина жителів Торговища – це діти й молодь.

Усе впирається у гроші


Перевалівський сільський голова Ігор Євчук додає, що стукає у всі двері, аби врешті звернули увагу на клуб у Торговищі. У сільраді коштів обмаль. Її бюджету точно не вистачить на капітальний ремонт цього об’єкта.

Ігор Євчук на посаді голови сільради працює трохи більш як рік. Розповідає, що звертався з цим питанням і до районної влади. Але у відповідь чув лише одне питання: «Для чого вам цей клуб?».

Сама будівля перебуває на балансі відділу Турійської райдерж­адміністрації. І чиновники про проб­лему знають. Вочевидь знає про неї й нардеп від цього округу. Сучасна новісінька скринька для звернень громадян на фоні понівечених часом стін клубу відразу впадає в око. Однак люди розповідають, що востаннє цього обранця бачили тут лише перед виборами...



Голова Турійської районної організації політичної партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП», депутат Турійської районної ради Сергій Власюк пояснює, що передусім слід визначити вартість ремонту будівлі, розробивши проектно-кошторисну документацію. А на це також потрібні кошти. Нещодавно в області було створено комунальне підприємство «Волиньпроект». Саме його, за словами Сергія Власюка, й намагатимуться залучити до розробки кошторису на клуб. Питання щодо капремонту цієї будівлі у Торговищі Сергій Власюк підніматиме у районній раді. Своєю чергою, із цією проб­лемою люди також письмово звернулися й до голови фракції «УКРОП» в облраді Вячеслава Рубльова.



До Перевалівської сільської ради входить чотири села: Охотники, Осерби, Перевали й Торговище. В Охотниках клуб уже завалився...



Ольга МАКСИМ’ЯК
Фото автора
Турійський район
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
-2

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».