Весняний мордобій. РЕПОРТАЖ ЗІ СКАНДАЛЬНОЇ СЕСІЇ ЛУЦЬКРАДИ

Я мала почати цей репортаж зовсім інакше. Поки луцькі обранці сходилися на сесію, мирно шкрябала собі олівцем у блокноті кілька речень, що спали на думку…

«Лучани, сьогодні на сесії у вас хочуть вкрасти гектар землі. Просто знайте це», - скромно за годину до початку сесії написав у Фейсбуці екс-заступник мера Миколи Романюка Юрій Моклиця.

А лучани добігали до своїх офісів та робочих місць. Знову мело. Тротуари і дороги щедро посипало останнім зимовим снігом. І лучани думали про це, а не про гектар землі. Бо що лучани? Вони «рішають» раз на кілька років. Коли обирають владу. А далі – все в руках депутатів. І гектари також…

Втім (чи то через Моклицю, чи через сніг напровесні) набридливо не давала спокою цитата з однієї відомої комедії: «Чуєт мойо сєрдце, што ми наканунє грандіозного шухєра».

Але то мав бути звичайний репортаж зі звичайнісінької сесії Луцької міської ради. 38-ї чергової. Десь опівночі я зрозуміла, що назвати це сесією – лукавити перед читачами.



«КУДИ ВИ, ПАНІ?»

"Добрий день, куди ви, пані?" – несміливо спиняє мене черговий на вході у міськраду. Віднедавна тут турнікет і контроль. Як виявиться опівночі: дуже «поблажливий» контроль.

Показую посвідчення. Чоловік, не читаючи, але помітивши ПРЕСА великими буквами, люб’язно киває. Проходь, мовляв. Я ще до третього поверху не дійшла, як він уже спиняв моїх колег і чомусь просив не просто посвідчення.

«Ось журнал, тут напишіть прізвище і «на сесію», і яка година…» - диктував.

«Хм…» - подумала я.



У порядку денному на 28 лютого – понад 80 питань. Частина з них - внесені комісіями. Так звані додаткові. Саме таким чином найчастіше у цій залі «проштовхують» незручні й резонансні рішення. Депутат Аркадій Соломатін (фракція РПЛ) каже, в таких випадках, коли розглядаючи «вонючі» (його словами ж) питання, він виходить курити. Обранці у нього за спиною жартують: кинув курити Соломатін сьогодні, не ходить.

За мить він сам розкаже чому? Виявляється, допекло йому журналістське розслідування «Волинь24». Буває...



«ЯКЩО СЬОГОДНІ ЗНІМЕМО ПИТАННЯ БУЛИ, ЗАВТРА ДОВЕДЕТЬСЯ ЗНІМАТИ ПИТАННЯ КОЗЮРИ»

Продовжив Павло Данильчук (Народний контроль). Як виявилося, йому теж у порядку денному є «вонючі» питання. 66 і 67-те депутат Данильчук пропонує зняти, доопрацювати і розглянути згодом. Він не курить, просто. Мабуть.

«Коли в оренду дається багато міської землі це називається дерибан!» - каже Данильчук.

Йдеться про надання в оренду ТОВ «Житловий квартал» більше гектара землі для обслуговування нежитловий приміщення. Це – теплиці колишнього зеленого господарства. Однак, що з теплиць толку? Треба землі. Обранці від опозиції наголошують: це типова схема. І вважають, що такі ділянки треба продавати з аукціону.




«У нас подвійні стандарти. Ми спілкуємося з людьми, які мають дві ділянки і кажемо: «Віддавай одну на АТО», а тут люди хочуть гектар безкоштовно. Ми віддамо, а потім будемо розказувати, як ми дбаємо про учасників війни?» – обурився і собі Микола Федік, заявивши, що лідера «Народного контролю» підтримує і фракція «Свободи».

За мить на сторону Данильчука стали не тільки свободівці, а депутати із «Самопомочі». Ще за кілька хвилин, коли на табло показалося промовисте «за – 13», опозиція рушила до президії. В секретаря ради полетів зшивок витягів із регламенту, що лежав у нього на столі...

У цій залі подібного не було. Запам’ятайте цю фразу. Вона ще потім знадобиться.



Найбільше такий стрімкий розвиток подій, схоже, схвилював депутата Сергія Булу, вчорашнього радикала (наступного дня Олег Ляшко вдруге «відхрестився» від партійця, хоча прапорці з вилами на столах у сесійних залах все ще стоять). Той взявся виступати з трибуни попри крики колег. Шапка горить? Ні-і-і, запевняє Була. Він не лобіює виділення землі «Житловому кварталу». Просто пояснює: у власності товариства – нежитлові приміщення, їм треба для обслуговування земля.

«Ви нас засадили назад, щоб знизити градус. Він не знизиться! Зрозумійте: земля не ділиться між депутатами. Ми якщо зараз знімемо питання Були, завтра знімемо питання Козюри… І цього ви не хочете! Як можете у людей забирати городи, а в той час давати гектари собі?! – екс-серектар Луцькради Юлія Вусенко (Самопоміч) теж підливала масла у вогонь.



«СІТІ САУНД»: В СЕСІЙНІЙ ЗАЛІ МУЗИКА ЛУНАЛА…

Перерва. Комусь перекур, комусь – кава, журналістам – час новини дописати. Після неї депутат Данильчук у сесійну залу повернувся з колонкою. «Сіті саунд» згори написано… І на всю увімкнув щось таке відверто українське і рОкове. Чи роковЕ?

Пояснив коротко. Протест. В. о. мера Григорій Пустовіт тим часом довго не думав: покликав муніципалів. За кілька хвилин у сесійній залі покажеться і заступник начальника Луцького ВП ГУНП Леонід Прокопчук. Ретельно стежитиме за кожним порухом присутніх… Рівно до опівночі. Бо потім раптом втратить пильність.



Гриміла музика. Муніципали рвали з рук колонку. Їм кричали «Ви хто такі!?» і тримали оборону. Бійка. Депутатка Алла Надточій вириває з рук ошаленілого Сергія Були депутата Миколу Собуцького, якого той скрутив за шию що є сили і душив. З криками: «Він вчора прийшов з АТО».

І такого ще у цій сесійній залі не було. Опозиція обирає тактику оголошувати перерву за перервою на вимогу фракції на 20 хвилин.



«МАЮ ВСЕ, ТА ХОЧУ БІЛЬШЕ МАТИ» І «ЗАСТІБНІТЬ ШИРІНКУ»

Згодом обранці від більшості оговтуються і пробують переконати присутніх, що є у цій темі і плюси. Забудовники діляться з містом квартирами.

Ігор Поліщук (радник мера і лідер фракції УКРОП) зокрема зауважує: з 2010 до 2016 місто отримало тільки одну квартиру, тоді як за рік «нам вдалося» подбати про 13 помешкань. Скільки квартир можна було б купити, якби майже два гектари на Рівненській, 119 продати, чомусь ніхто не сказав. Тільки після прийняття рішення, пояснює Сергій Була.

Йому видніше. Як повідомляли у ЗМІ, серед засновників «Житлового кварталу» - його товариш Віктор Мацюк. І - швагро заступник міського голови Костянтина Петрочука Мирослав Ришко.




«Я маю все, та хочу більше мати. Зробіть мене народним депутатом…» - розривається колонка. Наступної перерви муніципали знову спробують відібрати трикляту. Не вдасться.

Юлія Сиротинська, керівник муніципальної варти) відіграється на активістові Сергієві Рижкову. Прославиться у ЗМІ, бо порадить йому застібнути ширінку.

«Прошу просто: зупиніться!» - раз-по-раз апелюватиме до здорового глузду Тарас Шляхтич (Самопоміч).



Але тривала сьома перерва по 20 хвилин кожна. Ближче до ночі більшість змінить тактику: стане пробувати й собі тролити опонентів перервами. Братиме їх то на 3 секунди, то на 5, то на 7 під час розгляду кожного питання порядку денного.

"Мені ж сьогодні в театр", - бідкатиметься колегам головний фінансист ради Лілія Єлова.

Так поволі обранці приймуть навіть зміни до бюджету. Виділять 10 мільйонів на добудову 27 школи, 176 тисяч на автомобіль для КП «Ласка», 15 тисяч тій же муніципальній варті на комп’ютерну техніку, 107 на турнікети при вході в міськраду, більше 600 тисяч на реконструкцію скверу на місці квіткового ринку у центрі Луцька…

На виставу Лілія Єлова не встигла.



«РАДІ БОГА. КОГО ВИ ЗАКЛИКАЄТЕ ДО СОВІСТІ?»

Кава. Піца. Печиво з цукерками. 22 година. На столі у Данильчука – колонка. Зависає навіть система для голосування. Хтось апелює до совісті. А Григорій Пустовіт каже: «Раді Бога… Кого ви закликаєте до совісті?». І промовисто рахує години до весни. Завтра ж бо 1-ше березня.

23-тя. Кажуть, у міськраду зачинили двері і нікого не пускають. Тим часом часом ближче до півночі у сесійній залі більшає муніципалів. Журналісти жартують: неспроста муніципальну поліцію у муніципальну варту перезвали, а одіозне громадське формування «Варта порядку», яке прикривало тили укропівців відправили в небуття. Хлопці ж шикуються під стінами. Згодом у залу заходять інші спортивної статури чоловіки.



Керівник волинської «Самооборони» Олександр Ніколайчук зауважує: від одного з тхне спиртним. Переконувати Ніколайчука, що в цьому нічого страшного йде… заступник начальника поліції Леонід Прокопчук.



…66 питання приймали під крики і гвалт. Як тільки народноконтролівець спробував завадити голосуванню і винести колонку ближче до президії, на нього кинулися і муніципали, і колеги обранці. Кілька хвилин у залі тривало місиво. Били морди. Лунали мати. Підтягнулася поліція. Півзали натхненно стрімило...

А секретар ради, якого прикривав спиною худорлявий вартівець, кричав у мікрофон: «Ставлю на голосування!».



23 – «за». Такою ціною луцькі обранці дали в оренду майже 2 гектари землі на Рівненській, 119. А наступним проектом рішення – трохи менше на Вороніхіна, 37. «Житловий квартал» не увійшов в історію, а гепнувся. А 23 його лобісти готові були ніч не спати заради цього.

Опозиція залишила залу. Решту питань порядку денного більшість приймала на самоті. І без музичного супроводу. А на ранок місто прокинулося з трохи іншим уявленням про те, якою може бути Луцька міська рада.

«Ну що, виконали партійне завдання, хлопці?» - сміявся у спину опозиції Ігор Поліщук.

І було б смішно…



«ДЯКУЮ, ЩО БУЛИ З НАМИ»

«Дякую, що були з нами. Завтра вже з перепусткою», - нагадав мені у дверях люб’язний черговий з міської ради.

На годиннику за перша ночі. В голові гриміло то «перерва на 20 хвилин!», то щось із репертуару гурту «Гуцул Каліпсо», то «Жадан і собаки»…

Одночасно зі мною з кабінету заступника голови міськради виходив і чоловік, який, схоже, керував опівнічними тітушками. Там, мабуть, роздягався.



Мордобій. Дерибан. Бардак… Мій дід, такий собі Семен Кішта, звичайний дід з поліського села з 2-ма класами освіти, який ніц не тямить у політиці, колись, як тільки чув слово «бардак», кричав, що таке в хаті вголос говорити непристойно. Бо, на його думку, бардак - це бордель. А бордель – це сором. Луцька міська рада невпинно наближається до того моменту, коли у її стінах говорити про депутатський бордель буде навіть не соромно.

Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото та відео автора.