Один день Башкаленка. Репортаж із сесії Луцькради

«Я журналіст», - традиційно кажуть на вході до Луцької міської ради всі працівники медіа, які йдуть працювати на сесійних засіданнях. Нам люб’язно посміхаються. Перевіряють посвідчення – і запрошують проходити.

27 червня там, у стінах Луцькради, поки обранці увесь день ретельно і не без особливого натхнення долали проекти рішень порядку денного, я думала: а ким же представляються ці два десятка спортивної статури молодих чоловіків у джинсах, які підпирають стіни поза нашими спинами? Хто вони? Для чого тут? І муніципали цього разу якісь надто скромні...

Хлопці «морозилися», запевняли, що прийшли подивитися на депутатів, хто як працює. Бо є, кажуть, порядні, а є – не дуже...

Депутати знизували плечима. Однак жоден не спитав: а що це за мовчазний м’язистий натовп у сесійній залі «на задніх партах»? А хлопці терпіли, «зависали» в телефонах і зовсім щасливими виходили із сесійної зали по завершенні. Ніхто з них не мовив ні слова, але, схоже, своє вони таки відпрацювали.

Багато чого цікавого цього дня «відпрацювали» і луцькі обранці. То був «день Башкаленка» у сесійній залі. Але Олександра Костянтиновича на його «святі», правда, не було.



ВИГНАЛИ ВІД ПАХОЛКА ДО... ПАХОЛКА?

Від ранку «фестивалили» під стінами ради працівники Центрального ринку.

«Ми працюємо 20 років, ви сидите 5», – написали на плакатах і зайняли вже декому звичні та знайомі місця на парковці, навпроти вікон міської ради.

Одному з кількох власників торгових площ під мурами Луцького замку (Любомиру Пахолку) веліли рихтувати валізи. Точніше – не йому, а двом сотням "базарників", які продають секонд-хенд на ділянці, де за документами мала б бути стоянка для автівок, що обслуговують ринок. За іронією долі, колись молодий чиновник Олександр Козлюк (позафракційний) був одним із тих, хто своїм підписом дозволив тут лучанам торгувати, тепер депутат Козлюк – голова земельної комісії, яка фактично заборонила цю торгівлю.

Порядок денний на більш ніж сотню пунктів ряснів подібними цікавими питаннями. Тут і Старий ринок, і передача аж трьох квартир у комунальну власність, і зменшення пайової участі скандальним забудовникам, і дозвіл на оренду під «Привозом»... Варіантів два: або у кабінетах на Богдана Хмельницького, 19 чиновники взялися за роботу, або у когось лишилося мало часу...

«Працівники міської ради – не чиновники, а посадовці», - скаже згодом в.о. мера Григорій Пустовіт (Батьківщина).

Безперечно, почуватися чиновником знайно гірше, ніж посадовцем. Суть та сама, але як звучить...

А звучав Державний Гімн. Хоч і тихо, але дружно. Депутати ще не рванули на відпочинок, проте увесь день активно ділилися планами, куди краще. Поки Павло Данильчук (Народний контроль) ратував зберегти найстарішу книгарню міста, бо почув на вранішній комісії, що «Освіту» планують продати з аукціону, у залі загомоніли, що «базарники» перекрили дорогу.

«Скільки тої дороги? То ж не Ягодин...» - пробує жартувати головний земельник міста Сергій Шабала у відповідь.

Але перекриття справді незграбне. Патрульна поліція взяла мітингарів “в оборот”. Та й самі вони, схоже, розділилися у намірах, бо за кілька хвилин уже сварилися, чи перекривати, чи ні.



«ШАНСУ» – БЕЗ ШАНСІВ, СЕКОНД-ХЕНДУ – «БЕЗ КОМОЧОК»...

Розпочинали із «сокровенного» - земельних питань. Були у тій монотонній роботі і свої «підводні рифи». Чорні хмари нависли над ще одним луцьким ринком, цього разу – «Шансом», що на Кравчука. Невже і цей передадуть новоствореному КП «Луцькі ринки» і «хай працюють»?

Поки опозиція штурмувала більшість подібними запитаннями, недавно призначений голова земельної комісії Олександр Козлюк у дуеті зі своїм попередником депутатом Євгеном Ткачуком (позафракційний) відбивався, як міг. І не соціально відповідальний бізнесмен Шугай, який є власником «Шансу», і не виконав умов, які перед ним ставилися раніше, і дорогу на Кравчука понад його ринком роблять, а він і вусом не веде... Тому договір не мав шансів бути поновленим. А на питання, що чекає торговців, відповідь одна: «Будемо розбиратися».

«Автопарковка і все. Ніякі крапочки, ніякі комочки», - не менш безапеляційно депутат Козлюк пояснюватиме причини появи у порядку денному рішення щодо повернення торговим площам Любомира Пахолка, на яких давно торгують секонд-хендом, статусу автостоянки, як було прописано раніше у документах.



Мовляв, взялися наводити порядок у цій частині міста – наводьте. От тільки працівники ринків нарікають, що ніхто з міськради їм цього не пояснює.

«Розмежуйте великого підприємця, який діє у своїх інтересах, і тих людей, які стоять там. То зовсім різні люди. 11 секторів євроконтейнерів із жалюзями і накриттям для покупців! Бруківка. Ми рахували, що у 2005-му кожна людина вклала туди до тисячі доларів», – пояснювала з трибуни представник «базарників» Тетяна Біскуп.

Депутати голосують "за". Цікаво, що частина «Нового ринку» на території Боратинської сільради теж належить Любомиру Пахолку. Саме туди пропонують перебиратися власникам кіосків із секон-хендом. І місця там, як відомо, давно куплені.



...А «ПРИВОЗУ» - ЗЕЛЕНА ДОРОГА

І «Шансу», і Старому ринку точно треба повчитися у «Привоза». Цей ринок під самісіньким залізничним вокзалом, його в народі давно вже «охрестили» «базаром Башкаленка», і він, запевняють обранці від більшості, мало не зразковий. Тому ТзОВ «ЕКОПРОД» (фірма, якій належить «Привіз») була цього дня зелена дорога.

Опозиція повернулася з обідньої перерви із чітким планом дій і натхненно взялася за «Привіз».



«Ми зараз започаткували хорошу справу і створили КП «Луцькі ринки». Чому цей ринок не передаємо комунальному підприємству? Чи в нас подвійні стандарти?» - цікавився депутат Микола Федік («Свобода»).

Так добре господарюють, каже Олександр Козлюк, що і термін оренди (на рік – до грудня) не закінчується, а вирішили піти назустріч бізнесу – і віддати землю під вокзалом аж на 10 літ.

«Свобода», «Самопоміч», «Народний контроль» в один голос відмовляються голосувати за поступки колишнім регіоналам. Мовляв, така ціна відмінної роботи представників Опоблоку у виборчій комісії. Байдуже – 23 «за».



«КОМАНДА ЦЕ Я». «НЕ КЛЕЙТЕ ДУРОЧКУ». «САМ ЦИМ ЗАЙМАВСЯ»

Бюджет. Ремонти шкіл і садочків. Обранці ділили 40 мільйонів гривень з місцевої казни.

Екс-секретар ради Юлія Вусенко (Самопоміч) тягне руку догори: все, що має нині міська влада, каже, напрацьоване ще Миколою Романюком. Мовляв, місто втратило перші позиції з енергоефективності, чого допустити не можна було.

Депутат Євген Ткачук реагує на ці слова, як на червоне полотно.
«Команда Миколи Ярославовича – це Григоренко і Моклиця? Ви що смієтеся!? Команда Миколи Ярославовича – це я, Була і...» - запевняє у мікрофон.

Йшов другий рік від трагічної втрати, а іменем покійного мера все ще продовжують жонглювати у стінах міської ради.

Обранець, який через скандальне журналістське розслідування змушений був скласти повноваження голови земельної комісії, слів не добирає. Ще недавно він кидав у бік екс-секретаря слова про «курятник», цього разу закликав «не клеїти дурочку» і «не розвіщувати соплі».

«Та вам зробили посаду секретаря за гроші! Щоб ваші депутати підтримали Гунчика в облраді. Секретарем мав бути Федік, а стали ви. Я особисто цим займався!» – запевняв Ткачук.

У залі – не сміх, регіт.

«Говоримо про бюджет. Про бюджет», – намагався повернути роботу в конструктивне русло Григорій Пустовіт.

«Давайте зберемо позачергову сесію в Палаці культури і там розкажемо про всі домовленості. Буде цікаво», - підливав масла у вогонь Данильчук

Юлія Вусенко на це тільки посміхалася. Згодом пообіцяла судитися з Євгеном Ткачуком за сказане.



ІРОНІЯ ДОЛІ ПО-ЛУЦЬКИ

Потроху в сесійній залі все більше пахне кавою. Дехто з хлопців-богатирів втрачає пильність і куняє на кріслах. Збавляють темпи журналісти.

Більшість тим часом приймає у комунальну власність аж три квартири у будинку на Ковельській, 29. Одну віддають власникам хати, на місці якої виросла багатоповерхівка над Стиром. Інші дві викупило ТзОВ «Єврохолдинг», щоб передати «для потреб соціально незахищених».

За іронією долі, знову йдеться про «будинок Башкаленка», адже фірму «Торгінвестбуд», яка зводила споруду, теж пов’язують із екс-регіоналом.

Наостанок – і геть реверанс. За тротуар під мостом, зливову каналізацію і водопровідні мережі «Торгінвестбуду» зменшують суму коштів, яку він має сплатити до казни як забудовник, на 507 тисяч 302 гривні (в цілому інвестиція сягає понад 3 млн грн). І хоч як окремі депутати не намагалися допитатися, чи міг забудовник здати будинок без зливової каналізації чи водопровідної мережі і в чому тут велике благо для міста, дарма...

Ніякої інтриги. Як запевнить Ігор Поліщук (УКРОП), всього-на-всього «чергове свідчення принципових підходів команди». Єдине незрозуміло: хто кому винен цього дня лишився. Бо так «ішли назустріч» добрим господарям, що віддали більше, ніж взяли.



***

«Тридцать три богатыря, все красавцы удалые, великаны молодые, все равны, как на подбор - с ними дядька Черномор. И той стражи нет надежней...» - після цієї сесії монотонно відстукували у голові завчені ще в школі фрази.

«Богатирі» розправляли плечі і міцно затягувалися цигарками під стінами міськради.

Важка робота – контролювати депутатів. Цікаво, чи на громадських засадах?

Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.