«Не дороги легкої, а дороги чесної»: як Філюка з Волині в Конституційний Суд проводжали

3
-7
«Не дороги легкої, а дороги чесної»: як Філюка з Волині в Конституційний Суд проводжали
Привітати Петра Філюка, який 15 років очолював Волинський апеляційний суд, з новою віхою в його біографії прийшли в установу його друзі, колеги, наставники.

Урочистості з нагоди обрання Петра Філюка суддею Конституційного Суду відбулися у Волинському апеляційному суді в п’ятницю, 1 листопада.

Нагадаємо, XVII з'їзд суддів 30 жовтня обрав суддею КСУ голову Волинського апеляційного суду Петра Філюка.




15 РОКІВ – НА ПОСАДІ ГОЛОВИ ВОЛИНСЬКОГО АПЕЛЯЦІНОГО СУДУ

В залі суду – яблуку нема де впасти. На екрані – змінюються слайди, де Петро Філюк то відкриває оновлену будівлю суду на вулиці Червоного Хреста, то сидить у суддівському кріслі, то в робочому одязі працює на своєму обійсті.

Першим до слова запросили керуючого Волинською єпархією ПЦУ, митрополита Луцького і Волинського Михаїла. Про те, що перед тим, як балотуватися на суддю Конституційного Суду, він брав благословення у свого духовного наставника, Петро Філюк сказав на всю країну у виступі на ХVІІ з’їзді суддів. І тепер владика Михаїл віншував суддю такими словами: «Громада суддів довірила вам бути серед кращих. Життя продовжується. Хай Бог благословить вас на високе державне служіння, з чим вас вітаю і щиро благословляю трудитися на благо нашої неньки України».



Старший наставник, суддя у відставці, голова громадської організації «Ветерани судових органів Волинської області» Олександр Фідря процитував слова Петра Філюка із його мотиваційного листа перед вибрами: «Діяльність органу конституційної юрисдикції є відображенням конфлікту суспільно-політичних інтересів, що позначається на змісті та якості законодавчих актів. Вони можуть становити загрозу конституційним правам і свободам людини, стабільності держави. Тому Конституційний Суд має бути незалежним арбітром. Мудрий законодавець починає не з видання закону, а з вивчення його придатності для суспільства».

«Думаю, що таке бачення ролі Конституційного Суду у житті нашої держави дало всі підстави більшості делегатів з’їзду обрати вас суддею Конституційного Суду, – сказав Олександр Фідря. – Ми хочемо, щоб сказане вами не було популізмом, російською – «не пустым сотрясанием воздуха», а щоб було керівництвом до дії судді Конституційного Суду».

Ветеран правосудді Волині зазначив: «Ми раді тому, що сталося. Це найвища посада в суддівській ієрархії. І ми бажаємо вам успіхів».

Одна з найдосвідченіших служителів Феміди Оксана Завидовська-Марчук коротко переповіла, що відбулося у Волинському апеляційному суді за 15 років керівництва Петра Філюка.

«Ми видали дві книжки, створили музей. Петро Тодосьович все зробив для того, щоб судді наші, наші працівники працювали в шикарних умовах, – сказала Оксана Григорівна. – Посприяв він для створення таких умов і для інших суддів. Що нам ще було хотіти? Тільки тішитися тому керівнику, який очолював наш колектив. І я вдячна долі, Петре Тодосьовичу, що мені довелося працювати під вашим керівництвом. І дай вам Бог здоров’я. Я впевнена в тому, що в іпостасі судді Конституційного Суду, доведете всім, що суди в Україні чесні, справедливі, бо саме під вашим керівництвом наше волинське правосуддя прогриміло на всю Україну. Найбільше суддів у Верховному Суді – з нашого суду. Голова Вищої Ради правосуддя – наш суддя. І тепер суддя Конституційного Суду – наш суддя, наш голова суду. І думаю, якщо будете працювати в Конституційному Суді так само, як ви працювали в апеляційному суді (а, мабуть, ви ще краще будете працювати), то все буде гаразд в нашій державі. Побільше б таких людей: працьовитих, чесних, відданих своїй справі, як ви».



ПЕРШИЙ ДОКУМЕНТ НА НОВОМУ РОБОЧОМУ СТОЛІ

«Ми дуже раді, але нам дуже сумно, що наш Петро Тодосьович іде в Київ, – зізналася суддя із тридцятирічним стажем Лілія Шевчук. – Але водночас ми горді за успіхи нашої Волині».



Вона побажала новообраному судді Конституційного Суду Божого благословіння.

«Знаємо ваше ставлення до нашої української віри, до нашої української церкви», – сказала Лілія Ярославівна, даруючи Петру Філюку від суддів апеляційного суду Біблію.

Приймаючи дарунок, Петро Філюк розповів: «Мені показали новий кабінет – геть повністю пустий. Питають: «Що занести?» Кажу: «Нічого». Це буде першим документом, який ляже на той стіл. Дякую вам!»



Голова Луцького міськрайонного суду Анатолій Пахолюк, який вважає Петра Філюка своїм учителем, розповів про новаторські підходи Петра Тодосьовича, які він запроваджував ще задовго до того, коли вони стали нормою для всієї судової системи України.

«Для когось Петро Тодосьович – колега, для когось – друг, а для нас, для такого покоління, як ми – це, напевно, епоха, – сказав Пнатолій Пахолюк. – Бо коли ми тільки мріяли стати суддями і приходили в цей суд працювати помічниками, Петро Тодосьович відкривав цю установу. Хочу виділити його далекоглядність і відчуття, куди має рухатися розвиток нашої судової системи. Адже коли ще не було інститут судді-спікера, Петро Тодосьович казав: треба людям пояснювати резонансні справи, треба спілкуватися з пресою. Зараз національна школа суддів каже: було б цінно, щоб кандидати на посаду судді проходили також стажування і в апеляційних судах. А ми на собі проходили це стажування тоді, коли хотіли стати суддями. І ми працювали в апеляційному суді. На нас дивились, ми показували, що вміємо робити. Ми за це вам дякуємо. Ви дійсно вмієте об’єднувати. І завдяки вашим зусиллям можна гордо назвати нашу суддівську спільноту Волині суддівською родиною. Я бажаю вам, щоб те ваше вміння об’єднувати вам пригодилось і там, де ви будете працювати».

Марина Приходько дарує Петру Філюку пісню
Марина Приходько дарує Петру Філюку пісню


ПАН СЕНАТОР

Паном сенатором назвав Петра Філюка його давній друг, заслужений юрист України, адвокат Сергій Сафулько. «Суддів Конституційного Суду саме так називають – пан сенатор», – нагадав він присутнім.

Сергій Сафулько зробив екскурс в історію: «5 квітня 1710 року у місті Бендери на Молдовщині новообраний гетьман війська Запорозького Пилип Орлик підписав із козацькою старшиною договір, який історики згодом назвуть першою Українською Конституцією. Загалом це була і перша писана європейська Конституція. Тому що всі, що були досі, були не так, як ми кажемо, кодифіковані. Починалася ця Конституція такими словами: «Подиву гідний і незбагненний Бог у своїх присудах, милосердний і безмежно терпеливий, справедливий у покараннях. Споконвіку, ще від створення цього видимого світу, Він одні народи і держави вивищує на праведних терезах Свого промислу, а інші впокорює співмірно до їхніх кривдних вчинків та провин, одні визволяє – інші зневолює, одні вивищує – інші пригноблює…»

«310 років минуло з того часу, і ось тепер вам належить захищати нашу Українську Конституцію, – звернувся Сергій Сафулько до Петра Філюка. – Ми знаємо, що це нелегка доля. І десь ми навіть вам не заздримо. Тому що розуміємо, що тепер ви інша людина. Тепер ми не зможемо просто прийти і з вами обійнятись, не можемо десь випити кави, просто по-людськи поспілкуватись. Ми розуміємо: це вже інший статус. Ми гордимося цим. І гордимося, що саме вас доля обрала для такого служіння. Я думаю, що ніч із 29 на 30 жовтня цього року у вас була нелегкою. Повірте, у нас теж. Думаю, що більшість із нас не виходили з інтернету. Ми чекали, ми хвилювалися. Тепер ми маємо нагоду порадіти за вас. Ми знаємо ваш чесний людський шлях. Знаємо, що у вас світла голова, сильні чоловічі руки. Я щиро бажаю вам добра. Я не бажаю вам дороги легкої. Я бажаю вам дороги чесної!»

Після цих слів у залі пролунали гучні оплески.



Начальник територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинський області Наталія Коцирій прочитала вірша про різних людей, які трапляються у житті. І особливо наголосила на людяності Петра Філюка.

«Всевишній ніколи не помиляється. Ніколи так не буває, що Всевишній приходить запізно. І подія, яка відбулася на ХVІІ з’їздів суддів України, є підтвердженням того, що коли ти живеш правильно, багато працюєш, багато робиш для людей, не може бути того результату, який надалі не буде оцінений у належний спосіб», – сказала Наталія Коцирій і подарувала Петру Філюку букет білих троянд. Щоб його помисли на новій посаді були тільки чистими.



Керівник апарату Волинського апеляційного суду Оксана Підгайна розповіла, що всіх працівників суду переповнюють два почуття: радості за колегу й жалю, що втрачають такого відповідального, людяного і справедливого керівника.

«Ми щиро радіємо за вас, за ваше обрання суддею Конституційного Суду України, за таку гідну людину, – мовила Оксана Підгайна. – Гідність – це мудрість тримати себе у руках. Виховувати в собі людину – ось що найголовніше. Юристом можна стати за п’ять років, а вчитися на людину потрібно все життя. Це я перефразовую Василя Сухомлинського. Як вчитель, Петро Тодосьовичу, ви завжди нам давали уроки гідності. Поруч з радістю у нас є почуття жалю. Жалю за тим, що ми втрачаємо мудрого, справедливого, людяного, відповідального керівника і сильну людину. А сильна людина – не та, яка перемагає слабшу, сильна людина – це та, яка допомагає слабшому піднятися і стати сильнішою. І ми всі, хто є в цій залі, завжди зверталися до вас за допомогою. І ви завжди нас підтримували».

Дарунком щирих сердець працівників апарату Волинського апеляційного суду назвала Оксна Підгайна статуетку святого Миколая. І побажала, щоб вона стала Петру Філюку на новому робочому місці надійним оберегом.

«Візьміть з собою на новий професійний шлях частинку міста Луцька в образі святого Миколая-чудотворця, який є покровителем нашої Волинської землі. Тут є молитва до святого Миколая. Зичимо вам щиро, щоби ваші молитви переважали молитви слова вдячності Господу за те все добре, що є у вашому житті, вашої сім’ї, нашої родини».



«ЦЕ МОЯ КЛЯТВА»

Петро Філюк подякував усім за теплі слова вітань, згадав свою попередню життєву дорогу: 42 роки трудової біографії, з них 35 – в суді. І розповів, що, ухвалюючи рішення балотуватися на посаду судді Конституційного Суду, ні з ким не радився.

«Я розумію, що розпочинається нова частина життя. Для себе думав: що тобі потрібно? Машина є, посада є, родина, хата є, що тобі потрібно? Але коли дивишся трошечки далі, що відбувається в цій державі, і я казав це у виступі (на з’їзді – С.Л.), мені це не байдуже. Десь складаються зірки. І так склалося, що потрібно було зробити цей крок. Повірте мені, що ніз ким не радився. З собою і з Богом. Отак склалися зірки. Така внутрішня потреба з’явилася, що потрібно цей крок робити. І повірте, що я не шкодую. Звичайно, що є певна печаль. Шкода всіх, кожного із вас. Тому що я із вами виріс. Щоденне життя. Рідна земля. Все абсолютно. І відірватись було важко. Але, повірте, я сильний чоловік. Я зовні добрий, але стержень у мене є».



Мотивацію, чому Петро Філюк зважився на такий крок, він виклав у виступі на з’їзді суддів України, який його обрав.

«Там кожне слово – то чиста правда. Як тут написано – це буде моя особиста Біблія. Так воно і буде, щоб не виникало інших питань. З однієї простої причини: мене не простить ні батько, ні дід. Батько заплатив ціною свободи – 10 років у таборах Колими, а дід – ціною власного життя. Я не можу по-іншому вчинити. Ось відповідь на всі питання, яка буде позиція. Ось така і буде. Вона озвучена, і таким шляхом будемо йти», – запевнив Петро Філюк.

У виступі на з’їзді Петро Філюк, зокрема, сказав:

«Я народився, виріс, навчався і живу в Україні. Тому мені не байдуже, що сьогодні відбувається в рідній державі.

За Україну мій батько заплатив ціною власної свободи (10 років у таборах Колими), а дід – ціною власного життя.

Моя любов до України і бажання служити їй надихають мене брати на себе більшу відповідальність за її долю. Це і є відповідь на питання, чому я зараз перед вами».




Перед поїздкою на з’їзд Петро Філюк побував у митрополита Луцького і Волинського Михаїла.

«Я завжди коли ухвалював рішення і йшов у дорогу, просив благословення. І перед дорогою до Києва на з’їзд я зайшов до владики. Спочатку в храм, потім до судді Десницького, який похований на території храму, а тоді до владики. І замість 5 хвилин ми провели майже півтори години. Я їхав з благословенням батьківським, з благословенням вашим і Божим благословенням», – сказав Петро Філюк на урочистостях у Волинському апеляційному суді.

Петро Філюк запевнив, що виступ на з’їзді України – це його клятва. «Клянусь, що буде так, як сказано», – сказав він.



Новообраний суддя Конституційного Суду розповів про своє життєве кредо.

«Дякую всім, кожному, хто присутній в цій залі, дякую всім своїм односельчанам, – сказав Петро Філюк. – Це ті люди, за рахунок яких ми живемо. А біда держави і людей, які її очолюють, коли вони піднімаються на високий поверх і не дивляться вниз. Де б я не був, я завжди дивлюся під ноги, щоб, не дай Бог, на когось не наступити, нікого не образити. Бо якщо ти образиш отих, що внизу, то ті, що зверху, дуже швидко полетять. І далеко. Я завжди це пам’ятаю. І знаю досвід інших наших діячів, які дійшли до влади і думали, що вони там навічно. А я йду в музей і цитую: «Я бачу загибель тієї держави, де закон не має сили і перебуває під чиєюсь владою» (Платон). Якраз моя мета іти туди – робити, щоб оцей закон, оця Конституція не була під чиєюсь владою. І щоби ті, хто до влади прийшли, щоб вони Конституцію не шматували, а вчили, виконували. Щоб був порядок. Щоб були правила для всіх зрозумілі. А народ мудрий. Коли є правила – все само по собі відбудеться».

Петро Філюк сказав, що ніхто на нього в Києві ставку не робив. «Я маю на увазі тих, хто хотів процесом управляти, – пояснив Філюк. – І настільки суддівський народ мудрий, що відбулось, те, що відбулось. Але питання не в мені. Я завжди кажу, що свита робить короля. Я є лише відображенням того, що сталось. Це означає, що суддівська родина все робила правильно».

Піснями віншував Петра Філюка співак Олег Романюк
Піснями віншував Петра Філюка співак Олег Романюк


За словами новообраного судді Конституційного Суду, він знає, що його чекає в Києві.

«Там стільки грязі, стільки болота, але можна зробити і з болота гарну картинку. То я знаю, що мене чекає. І з моїм характером я в болоті жити не буду (державному маю на увазі). Якщо Бог дасть розуму і таланту, спробуємо зробити так, щоби хоча б не було гірше. Це я так бачу свою місію», – зазначив Філюк.

На закінчення урочистостей Петро Філюк обняв кожного із присутніх, а зал підхопив за митрополитом Михаїлом віншувальні «Многії літа…».

Святослав ЛЕСЮК («Волинь24»)
Фото автора



Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
-7

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Приблизно так за совєтів в армію проводжали. Хочеться вірити, що за два роки Філюка відправлять на «дембель», за наслідками оціненої роботи в апеляційному суді.
Відповісти
Скільки можна взяти за таку статтю?
Відповісти
А ви справді вважаєте, що все продається і купується? То не пишіть анонімних коментарів. Зареєструйтеся на сайті під своїм ім'ям, тоді подискутуємо. Я ж не приховую своє авторство.
Відповісти

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».

assignment help