Непритомні діти та махінації на митниці: таємниці завозу на луцькі секонд-хенди. ФОТО. ВІДЕО

Все більшої популярності набувають заклади із продажу вживаних речей. Якщо кілька років тому дешевий одяг купували через потребу, то зараз це прибутковий бізнес, як для покупців, так і продавців. Люди готові цілодобово стояти під вітринами секонд-хендів, щоб придбати брендовий одяг дешево і збути в рази дорожче. Щоб вхопити доброякісну річ, потрібно пройти сім кіл пекла. А в день оновлення товару, аби цілим вийти…

Інтернет-видання «Волинь24» вирішило дізнатися, як все відбувається ззовні і всередині секонд-хенду.

ПІД ДВЕРИМА СЕКОНД-ХЕНДУ

Четвер, 7-ма ранку, на термометрі +3, а під вітринами закладу із вживаними речами з кавою та цигарками в руках тупцюють п’ятеро молодиків у капюшонах.

З припаркованої поруч машини виходять ще двоє. Вітаються з рештою і приєднуються до розмов про буденні чоловічі проблеми.

Мені стає цікаво, чому так рано тут стояти, адже до відкриття ще ціла година. Почувши запитання, хтось почав поволі відходити, хтось відвертатися, а найсміливіший випалив: «Сьогодні ж ЗАВОЗ!»

Що ж таке той «завоз», який вдосвіта збирає натовп людей біля магазину із вживаними речами?

За свій вік мені випала можливість кілька разів відвідати секонд-хенд і бачити зсередини, як все відбувається. Тому, вдавши, що я не розумію про що мова, починаю розпитувати хлопців, що такого особливого в цьому «завозі» і навіщо зрання оббивати пороги.

«ТУТ, ЯК НА РИБАЛЦІ»

Схиляю одного до розмови, аргументувавши, що так швидше пройде час. Молодик, який побажав залишитися анонімним, неохоче пояснює, що завоз – це повне оновлення товару в секонд-хендах. Вся «фішка» в тому, щоб одним із перших зайняти чергу до магазину, найшвидше забігти і зібрати якомога більшу купу одягу. Хто пасе задніх, той змушений чекати, допоки «мисливці за одягом» переберуть все найкраще. Але уточнює, що чекати вже немає сенсу, бо залишається одне лахміття. «Тут, як на рибалці: буває великий улов, а може і нічого не клюнути», – каже юнак.

«НОЧІВЛЯ ПІД ВІТРИНОЮ»

Дивуюся тому, що є якась черга, бо доводилося спостерігати агресивну штовханину та тисняву. Посміхаючись, юнак розповідає, що черги є. Їх займають ще з ночі або минулого дня. Щоб перечекати темну пору – ночують в машинах під «гумою». «Бувало, я займав чергу о 7-й вечора», – згадує один із хлопців.

Товкотнечу створюють ті, хто своє не відстояв. Юнак попереджає, що таких можуть винести з черги або порвати верхній одяг задля помсти. Бувало, що ставлять підніжки. Пригадує, як одного разу знайомому на кросівок наступили, то він навіть не повертався його шукати, потім на касі віддали за шоколадку. «До речі, спостерігав, що старші беруть дітей, щоб ті могли прослизнути крізь людей. Різне буває», – розповідає хлопець і застерігає: «Одному ходити не варто. З компанією легше пройти і щось класне «вловити».

«СИНЦІ – ЗВИЧНА РІЧ»

Хлопчина, вловивши мій здивований і переляканий погляд роз’яснює, що воно того варте. Якщо постаратися, то можна за копійки придбати високоякісні і брендові речі та продати мінімум за 200 гривень. «Я вже 5 років скуповую одяг на секонді і всяке бачив. Буває таке скупчення людей, що виламують двері, під тиском тріщить скло, тому зараз на двері ставлять пластик. Синці, а інколи й переломи – це звична річ», – усміхається. Хлопчина сам був свідком, як жінці зламали руку.

«ПРОСТИХ» ЛЮДЕЙ ТУТ МАЛО»

Парубок каже, що «простих» людей, які купують для себе, уже мало. «Зазвичай під «гумою» стоять перекупники (ті, хто дешево скуповує речі і продає дорожче в кілька разів – ред.). Молодь скуповує брендові речі з бірками і продає в інтернет-магазинах. Старші жінки ходять просто за речами в хорошому стані, а потім возять продавати у села як «гуманітарку». Багато хто працює сам на себе, продає речі на ринках і в магазинах», – розповідає парубок.

* * *

За той час, поки ми спілкувалися з юнаками, зібрався доволі великий натовп, який уже «прилип» до дверей. Хлопці, подякувавши за те, що «вбили» час, пішли пробиватися поближче до дверей.

Перехожі з подивом спостерігали за картиною, а батьки зі школярами обходили натовп за кілька метрів.

«Яка там Європа! Це страшне. Здається, зайдеш – то задушать», – ділиться думками про побачене лучанка Поліна Карповець.

Несподівано почалася штовханина. Годинник підказав, що настала «година-Х» – відкриття.

ЗА ДВЕРИМА СЕКОНД-ХЕНДУ

Допоки по той бік дверей вишиковується черга з ладних на все покупців, за годину до відкриття на роботу приходять працівники секонд-хенду. Вивішують одяг на вішаки і морально готуються до перших двох годин робочого дня.

Поспілкуватися з ними виявилося на межі реальності. Розмовляти без дозволу директора, якого або не було на місці, або був недоступним, ніхто не погоджувався навіть без фото й імен.

На щастя, після години вмовлянь на пропозицію відверто поговорити за умови цілковитої анонімності відгукнулася одна із працівниць закладу.

«СІМЕЙНИЙ БІЗНЕС»

Дівчина розповідає, що в переддень оновлення товару після закінчення робочого дня люди вже чатують під магазином, щоб дізнатися, чи хороший завоз і які брендові речі привезли.

З вечора зазвичай сімейні пари приїжджають на автомобілях і позмінно відбувають чергу вночі. «Спостерігала, що батьки часто беруть маленьких дітей віком до 7-8 років. Одного разу викликали «швидку» дівчинці, яка втратила свідомість від спеки у залі. Я особисто її водою поливала, щоб вона отямилась», – шокує подробицями продавчиня.

«ЗАТОПТАЛИ ОХОРОНЦЯ»

Прадавчиня ділиться, що існує правило, скоріше, навіть необхідний захід безпеки. Щоб залишитися цілим, працівники в торгівельному залі намагаються стати якомога ближче до стін, щоб потік людей їх не задавив. Панянка пригадує випадок, як охоронця закладу повалили з ніг і, не звертаючи уваги, топталися прямо по ньому.

«Дівчата, які приходять до нас на роботу, перший тиждень не можуть відійти від шоку, як люди заради речей перетворюються на тварин», – розповідає дівчина.

«ПРОДАЄ БІЛИЗНУ НА РИНКУ, ЯК НОВУ»

На завозах особливо активно поводять себе старші жінки. «Бабульки» бігають не гірше за молодих. Вони знають усі бренди, а особливо полюбляють Adidas і Nike, з усмішкою розповідає панянка й пригадує шокуючу історію.

«Одна старша жіночка скуповувала на «гумі» нижню білизну. Мені стало цікаво, нащо їй це, бо розмір явно не відповідав. Я допомогла їй підібрати комплект, і вона по секрету зізналася, що має на Старому ринку кіоск, де продає цю білизну», – каже продавчиня.

«Бізнесвуменша» скуповує на секонді спіднє, пере його, випрасовує. Замовляє в поліграфістів «ліві» паперові бірки модного польського бренду і власноруч пришиває до білизни, видаючи її за нову.

«Тому, коли ви купляєте на ринку нові трусики, вони можуть бути з поганим минулим. Для мене особисто, купувати нижній одяг на «гумі» – це табу», – застерігає дівчина.

Вона пригадує такого ж чоловіка-«бізнесмена», який купує кросівки, вичищає їх і продає на «Варшавському» ринку за 2000 гривень, які на секонд-хенді можна придбати за 100. Те саме з дитячими речами.

«НА МИТНИЦІ ЗРІЗАЮТЬ БІРКИ»

Більшість одягу до нас везуть з Великої Британії, тому на секонд-хендах переважають такі популярні бренди, як ZARA, Atmosphere, H&M, Adisas, Puma, Geox тощо.

Продавчиня обмовляється, що має постійну клієнтку, яка працює на митниці. А та похвалилася їй, що шукає речі лише зі зрізаними бірками, бо вони точно дорогі. Якщо на звичайні Atmosphere або H&M встановлений невеликий митний збір, то на Gucci i подібні дорогі бренди просто захмарні податки. Тому щоб без зайвих витрат пройти митний контроль, відрізають бірки. Тільки от потім розібратися, від якого бренду річ, складно.

«КІЛОГРАМ ДЛЯ СЕБЕ ТА ТАЄМНІ ДОМОВЛЕНОСТІ»

Дівчина спростовує міф, що працівникам безплатно видають 1 кілограм одягу із завозу. Одяг купують за ціною дня, і не один кілограм, а, можливо, й більше, головне – лише для себе або родичів. Якщо сміливців зловлять на продажу в інтернеті – це грозить звільненням.

«Заборонені й перекупи, але не завжди на цю заборону зважають. Дехто укладає таємну домовленість з перекупниками. За певну плату їм відбирають фірмовий одяг у пакети або погоджують, в якому місці будуть лежати відібрані речі», – розсекречує продавчиня своїх колег. Інші ж складають гори одягу і відбирають.

Дівчина жаліється: «Відносно виховані непотрібний їм товар ще повернуть в торгову залу, а решта валяється на підлозі. Зауваження ігнорують або ж відповідають лайкою. Роботи після завозу є. Завжди чекаємо його, як судного дня».

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Епоха бідності: як у Луцьку роблять бізнес на секонд-хенді

* * *

Завоз – це завжди велике випробування, основна мета якого залишитися цілим, але з добрими закупами. Вживаний одяг став вельми прибутковою справою. Тут мають змогу заробити добру копійку чесно або за допомогою махінацій.
Але хіба ми такі нужденні, щоб ночувати під дверима магазинів, ламати руки й обманювати? Скільки ж треба мати витримки, щоб пережити той день завозу? Чи нахабства?

Олена ЯКОБЧУК («Волинь24»)
Фото і відео автора

Передрук, а також копіювання фото- і відеоматеріалів загалом чи частинами заборонені.