Епоха бідності: як у Луцьку роблять бізнес на секонд-хенді

У Луцьку магазини «секонд-хенд» не втрачають популярності вже багато років.

Сьогодні їх часто можна побачити на центральних вулицях міста, а черги людей в дні оновлення товару невпинно збільшуються. Вочевидь, сприяє цьому збідніння українців через падіння економіки.

Тим часом ринок вживаного одягу чомусь залишається поза увагою органів влади й місцевого самоврядування, а власники й керівники широко розповсюджених мереж знаходяться в тіні.

Впродовж останніх трьох років українці все активніше починають доношувати речі за своїми західними сусідами – поляками. Майже половина грошей, витрачених українцями на імпорт секонд-хенду у 2016 році, пішла до Польщі.

Видання «Волинь24» вирішило з’ясувати, чи справді наші люди почали більше скуповуватися на «секондах» та як цей бізнес розвивається в обласному центрі Волині.

ЗІРКОВИЙ ЧАС ДЛЯ СЕКОНД-ХЕНДУ

2014 року Україна втрапила в пастку під назвою «економічна криза», з якої не може вибратися й донині. Такий розвиток подій болісно вдарив по кишенях українців. Багато хто змушений був відмовитися від окремих благ або різко скоротити їхню кількість у своєму споживчому кошику.

Комусь, імовірно, довелося відмовитися від купівлі окремих речей гардеробу, які тепер стали для нього надто дорогими. Такі люди відкрили для себе ринок вживаних речей. Для когось магазини «секонд-хенд» стали чи не єдиною можливістю оновити свій гардероб.

Сьогодні їхні торгові точки часто можна помітити в центральних й багатолюдних районах міста, де оренда є не найдешевшою. Тож логічно припустити, що нині такому бізнесу в Україні досить комфортно.

Чи так це? - спробуємо поглянути на рівні Луцька.





ПОЗА УВАГОЮ

Органи влади й місцевого самоврядування пролили не надто багато світла на те, як торгують секонд-хендом в Луцьку.

Волинські податківці повідомили, що не відслідковують торговців вживаним одягом, оскільки в класифікаторі видів економічної діяльності такої категорії не передбачено.

В управлінні розвитку підприємництва та реклами Луцької міськради поділилися списками магазинів «секонд-хенд», та ті виявилися застарілими. З'ясувалося, що вже з десяток років це управління не видає дозволів на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг.

Через представників ринку нерухомості ми спробували дізнатися, чи стали торговці секонд-хендом активніше винаймати приміщення у місті.

Проте як розповів керівник «Волинського агентства нерухомості» Валерій Мусійчук, цей бізнес зазвичай не звертається за послугами до посередників, а домовляється за оренду безпосередньо з власниками нерухомості.

«Коли вони заходять з такими проектами, в них вже є якісь гроші, мережі по Україні. В них напрацьовані схеми», – каже Валерій Мусійчук.

ХТО ТОРГУЄ «СЕКОНДОМ» У ЛУЦЬКУ

У списку, який дали луцькі чиновники, вказано 30 магазинів, які торгують вживаними речами. Однак ця інформація є застарілою й сьогодні кількість торгових закладів може суттєво відрізнятися.



Одними з найпомітніших серед торговців вживаним одягом у Луцьку є українські мережі «Планета секонд-хенд» та «Євро Секонд Хенд».

Обидва гравці ринку продають за схожою системою: оцінюють товар за вагою й щотижня його оновлюють.

Ціна щодня знижується. Якщо в так званий день завозу один кілограм коштує близько 200 гривень, то останнього дня, перед початком продажу нової партії, він вартує менше 20 гривень. Тож спершу люди скуповують найменш зношений одяг від відомих брендів, а в останні дні задешево купують те, що залишилося.



На сьогодні в місті налічується вісім магазинів «Планети Секонд Хенд» та п’ять «Євро Секонд Хенду». Обидві мережі – не надто публічні й рідко з’являються в медійному просторі. Інформацію про їх засновників у відкритих джерелах годі знайти.

З місцевими керівниками згаданих «секонд-хендів» так і не вдалося вийти на контакт.

Представник «Євро Секонд Хенду» заявив, що не зацікавлений в тому, аби давати коментарі. Щодо «Планети Секонд Хенд», то керівниця луцької мережі Вікторія Левчук спершу висловила готовність спілкуватися, проте в результаті на зв’язок не вийшла.

Вже декілька років на центральній вулиці Луцька розміщений магазин ще однієї української мережі – «Єврошоп». В інтернет-джерелах вдалося нарахувати понад 10 магазинів цієї компанії. В основному на території Західної України.



В «Єврошопі», порівняно з іншими гравцями цього ринку, застосовують дещо інший підхід. Крім того, що продають товари на вагу, тут ставку роблять на оцінений одяг.

Представники мережі виявилися більш відкритими до спілкування і погодилися дати коментар. Як розповіла Марія Гапончук, одна з фізичних осіб-підприємців, яка працює в луцькому «Єврошопі», попит на вживаний одяг вже не перший рік залишається відчутним. Для декого, каже вона, купувати такі речі – сьогодні чи не єдина можливість оновлювати гардероб якісними речами.

«Економіка нашої держави переживає не найкращі свої часи і купівельна спроможність переважної більшості громадян, на превеликий жаль, особливо не зростає», – каже Марія Гапончук.

Хоча бізнес на «секонді» є доволі специфічним, своєрідних вимог до нього в Україні не висувають. Єдиною особливістю, як розповідає представниця «Єврошопу», є необхідність сертифікату про те, що речі продезинфіковані.



УКРАЇНЦІ ДОНОШУЮТЬ ЗА ПОЛЯКАМИ

Статистика Державної фіскальної служби підтверджує: з 2014 року імпортувати вживані речі на територію України почали активніше.

До прикладу, якщо у 2014 році з-за кордону в Україну ввезли вживаного одягу та інших виробів на 104,7 мільйона доларів, то у 2016 році – на 127,7 мільйона доларів (сума на 18 % більша).

За 9 місяців 2017 року в Україну завезли секонд-хенду на 110,2 мільйона доларів (86,3 % від минулорічного показника).

В «Єврошопі» зазначають, що реалізують одяг з країн Європейського Союзу. Таку тенденцію підтверджує й статистика митників. Так, за 9 місяців 2017 року більше половини вживаних речей було ввезено з Польщі й Німеччини. Майже 11 % – з Швейцарії.



Цікаво, що впродовж 2014-2015 років, на відміну від 2016-2017-го, українці чимало імпортували із США.

Крім того, з 2014 почали нарощувати закупівлю одягу з Польщі. Якщо у 2015 році на польські лахи підприємці з України потратили 21 % з усієї суми грошей, яка пішла на імпорт секонд-хенду, то у 2016 році - 40 %. За 9 місяців 2017 року - 32 %.

ВІЙНА ЗА СЕКОНД-ХЕНД

Із самого ранку в день оновлення товару попід дверима луцького «секонд-хенду» можна помітити скупчення людей.

З кожною хвилиною натовп зростає і враз, коли хвилинна стрілка опиняється на числі 12, греблю прориває: усі зливаються в однорідне й ковзке, немов желе, місиво, яке кричить, стогне й матюкається в унісон, протискуючись крізь двері, які ледве втримуються на своїх завісах.

Як би пізніше не нарікали окремі з них, не називаючи таку поведінку дикунством, наступного тижня вони знову увіллються в цей сумбур і все відбуватиметься за аналогічним сценарієм.

Адже між цими людьми йде справжня війна. Війна за секонд-хенд. І хто найшвидше потрапить досередини – у того більше шансів відхватити щось пристойне.

І якщо раніше цими «бійцями» були в основному торгаші, які згрібали речі купами, щоб потім перепродати їх дорожче, то зараз до боротьби підключаються й прості обивателі.

Якщо ще кілька років тому скупчення перед дверима утворювалися в основному лише першого дня, то нині черги перед «секондом» виструнчуються ледь не щодня.



***

Останнім часом черги перед «секонд-хендами» стають все довшими.

Звук ключа, який кілька разів прокручується в замку перед тим, як відчиняються двері, перетворює людей на хижаків. На дешевий, недоношений кимось одяг, вони кидаються, як на шмат м’яса.

Та ними керує далеко не стадний інстинкт. Ними керує бідність.

Василь БІДУН (для «Волинь24»)