Дружина загиблого на Сході волинянина чекає дитину

1
-2
Дружина загиблого на Сході волинянина чекає дитину
Дружина 22-річного волинянина Андрія Волоса, який загинув на Сході, вагітна. А його мама перенесла тяжку операцію.

Про це розповів керівник Спілки воїнів АТО Волині, хрещений батько загиблого Олександр Серватович, - повідомляє ІА "Волинські новини".

За словами Олександра Серватовича, Андрій в 19-річному віці 9 разів намагався потрапити добровольцем на війну, подавав документи у батальйон «Світязь», проте йому відмовляли через брак досвіду.

Як каже сільський голова Омельного, де жила його матір, хлопець вже повертався додому, коли йому подзвонили з Ківерцівського військкомату і запропонували підписати контракт на 3 роки.

«Він був з простої сім’ї. Дуже хороша людина, доброї душі хлопець, неконфліктний, ніколи мухи не образить», - пригадує юнака сільський голова Омельного Василь Зінчук.

Олександр Серватович каже, що хлопець народився і навчався, а згодом жив у Луцьку з вітчимом. Потому придбали будинок у селі Омельне Ківерцівського району, там жила його мама. Останнім часом вона важко хворіла, за день до загибелі сина їй зробили операцію з видалення пухлини, зараз вона перебуває у реанімації.

Рівно за місяць до дня загибелі хлопець одружився, молода дружина завагітніла, подружжя чекало на дитину.

«Місяць тому ми їздили на заручини. В Андрія вже закінчувався цього року контракт, він хотів повернутись додому, бути з сім’єю», - пригадує Олександр Серватович.

Вітчим просив Андрія повернутись на деякий час додому, аби доглянути за важкохворою мамою. Проте командир не відпустив юнака, хоча у того і була довідка з лікарні.

«Андрій стояв на самому небезпечному блокпості, там почалося пекло – обстріли артилерії, мінометів, стрілецькою зброєю. Куля снайпера пройшла рівно між пластинами бронежилета і потрапила Андрію в серце. Командир спробував дістати Андрія, але снайпер «зняв» і його», - розповідає про останній бій хлопця його Олександр Серватович.

Більшу частину життя Андрій прожив у Луцьку, тому друзі пропонували, аби його поховали на Алеї почесних поховань кладовища в селі Гаразджа. Проте мама наполягла, щоб сина поховали саме в Омельному.

Попрощатись із загиблим героєм зможуть і в Луцьку – перед похованням тіло Андрія Волоса привезуть до нижнього храму Свято-Троїцького кафедрального собору. День і годину прощання повідомлять додатково.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
-2

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Жаль, сльози співчуття рідними. Молоді люди вмирають через пекло, яке в Україні і родинам горе велике. Горе влада- України і горе- влада Росії не можуть поділити територій і майна.... і сісти і домовитись про мир .... Путін - горе- Президент,який не може лад в себе навести по цілому світу когось і чомусь без прохання захищає .... війною і зброєю бореться за мир ?йому своїх молодих хлопців і людей не жаль. Горе- Президенти всіх країн в дитинстві в війни не награлись, а тепер горе людям , смерть, кров , сльози і інваліди... Ні одних Храм, ні багато церков не відмолять чорних гріхів горе- Президентів нашої країни і інших країн за війни і біль і горе ,яке мають сім'ї ,родини в Україні і Росії... але в нас горе- влада на війні заробляє і т.д.і т.п. Що страшно, що агресія Путіна і війна людей не схитнула, не припам'ятала, не навчила співчуття і захищати свою країну. В українців таке- моя хата скраю, поки ворог- окупант із зброєю не постукає в двері квартири чи двері хатиабо не розбомбить будинка чи хату .... Ми такі, на жаль- половина України плаче, половина скаче.... 1922-23 роках так було байдужість до подій тих , які окупант робив, а через 10 років 1932-33 роки українці чашу горя випили і за 1922-23- 1932-33 роки... На жаль, так є і сьогодні
Відповісти

© 2024. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».

Віртуальний хостинг сайтів HyperHost.ua в Україні