«Ота русалочка, яку кинули в канаву, мені така мила», - скульптор Головань. ЦИТАТНИК

2
1
«Ота русалочка, яку кинули в канаву, мені така мила», - скульптор Головань. ЦИТАТНИК
Луцький скульптор Микола Головань у свої 75 рідко виходить в люди. Втім його унікальний будинок з року в рік вабить до себе все більше й більше туристів. І кажуть: особлива удача, коли про свої творіння розповідає їх автор.

Читати також: Луцький Гауді, або Дім, який збудував Микола

***

...«Знаєте, коли людина багато бачила за життя, то у старості вона більше мовчить».

***

...«У мене було добре відчуття, що я вчився у Львові. Дякуючи тому поштовху, я багато що зробив. Завжди намагаюся це сказати львів’янами. Але завжди й кажу: пробачте, дорогі мої львів’яни, але мені Луцьк миліший. Тому що тут мої батьки були, тут пройшло моє дитинство».

***

...«То не авантюра була. Велике бажання. Батьківську хату знесли. Тоді такі були времена. Там лінії ці зносили, і ніхто нічого не питав. Давали компенсацію за дерева і квартири. Уяви: як я міг жити в тій хрущовці? Це тоді, коли в мене був гарний двір, вишневий садочок, яблуньки, сливи… Врем’янка була, вся в мозаїці, цілу стіну там розписав на грецьку тематику. Пішло під бульдозер все: і ті розписи, і мій труд. А після того я взявся за те, щоб спасати свою душу».

Миколі Голованеві 75. Скульптор переконаний, що не зрадив мистецтву на життєвій дорозі
Миколі Голованеві 75. Скульптор переконаний, що не зрадив мистецтву на життєвій дорозі


***

...«Стільки світу, як він, мало хто бачив» (про свого друга і відомого лучанина, блогера, керівника міжнародного проекту професійних обмінів Володимира Павліка).

***

...«На старших курсах у Львові брав великі листи паперу і малював дітей у тому скверику, де стоїть Данила Галицького. Я вже тоді готував диплом, але у вільний час просто малював дітей. І з тими дітьми такий був невимушений. Вони завжди мене чекали і все мені розповідали».

***

...«Я молодий був, ще такий спортовий. А мені дали пацанву: гурток у палаці піонерів, де зараз єврейська громада. На півставки, 25 рублів. То був десь 66 чи 67 рік. Тоді я й насправді познайомився із Володимиром Павліком, він до мене колись малювати вчитися ходив. Мені тоді було десь 26 чи менше, а йому 8-9. Вони були такі трохи бешкетники, а я мусив же відчитуватися. Витримав там цілих півроку».

***

...«Я працював-працював в парку і казав, що не треба мені нічого, тільки дайте ділянку. Я вже собі це місце давно облюбував. Щось тут побачив на болоті. І так почалося».

***

...«Колись на ті скульптури спеціально ходили дивитися в парк. Це були скульптурні вистави. То був 1978 рік. Дякую Романюку (покійний мер Луцька Микола Романюк, – авт.): він два роки тому все те позбирав. Я реставрував їх. Крани дали… Я такий був щасливий!..

Але там треба дизайн. Не робити асфальт, а натуральний камінь, кишеньки. І проводити виставки рисунків дітей, архітекторів. Ці стовпи, що стоять, тільки підкреслять вертикаль. А це треба горизонталь: щоб народ ходив! І то буде основна мистецька алея в парку. Не треба її називати, її й так знають. Але так архаїка поєднується з сучасністю. Надіюся, що воно до того йде».

***

...«Мені ота русалочка, яку в свій час кинули в канаву і там втопили і яку я витягнув, така мила».

***

...«Колись, ще до Горбачова, робив рекреаційні пункти на Волині. Люди їдуть відпочити – заїжджають. Робив столи. Керував тим усім. І то був мій заробіток. Було відчуття якоїсь такої Волині. Робив там троїстих музик, щось на тему Лесі Українки. Мав задоволення знатися з простими людьми з села, які мені допомагали. Той період був надзвичайно цікавий. Мої роботи є, як на Цумань їхати, на Маневичі – багато де. Це так само була творчість».

***

...«Дякуючи цьому вернісажу (про будинок-майстерню, який в народі звуть "будинком з химерами", - авт.), я живу. Я міг би того не робити, але добре, що зробив. Що бачу світ: і з ближнього, і з далекого зарубіжжя. Що я потрапив саме на одну вісь із нашим замком Любарта, і це доречно підходить старожитності нашого міста. Не сумніваюся: у кузні, де кував мій син, ще куватимуть внуки. Головне, щоб влада трішки зберегла це».



***

...«Не знаю, скільки проживу. Кожен… не рік, а місяць, тиждень, день – це для мене Божа благодать. Дякую Богу, що я ще маю можливість працювати».

***

...«Це навіть більше, ніж би мені сказали: «Ти народний». Я горджуся тим, що я Почесний громадянин Луцька. Горджуся, що я лучанин, що я патріот Луцька, що маю відчуття і що творю не тільки для мешканців міста, а й для всієї України. Я не побоюся цього слова».

***

...«Якщо мені кажуть: «Ви нагадуєте Гауді в Барселоні», я відповідаю: «Був би живий Гауді, він подав би мені руку». Я не схибив у мистецтві. Я стараюся чесно робити. Від початку і до кінця. Оцими руками».

***

...«Тут є трошки Ватикану. А химери то в Кийові. По-перше, жартую: химери на Городецького і у Верховній раді, а тут – вернісаж. Нема химер. Є сакральна скульптура, є алегорія».

***

...«Без віри я б того не робив. Я навіть жінкам вірю».

***

...«Якщо відверто сказати, гарні роботи можна порахувати на пальцях. Той фільм викохувався (найкращою журналістською роботою про себе скульптор вважає документальний фільм Наталії Красильникової «Острів Миколи Голованя», - авт.). Головне, що він чорно-білий. Уже надоїли ті канфєтки. Треба чорно-білий. Як рисунок. Він дає більше емоції. Добрий репортаж – то невимушеність. Свобода, яка не тільки дає відчути самого митця, а й трохи пожити його життям».
Один із найкращих друзів Голованя - Володимир Павлік
Один із найкращих друзів Голованя - Володимир Павлік

Підготувала Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото Павла БЕРЕЗЮКА.




Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
1
Загрузка...

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
ДЯКУЕМО-Е ЧИМ МИЛУВАТИСЯ
Відповісти
Романюку, Еремеєву, Кривицькому, Клмчуку, Палиці...
ще рачки як до неба до такого всенародного признання як у скультора Миколи
Відповісти

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».