«Чому я ще не стала мільйонером», - Віта САХНІК. ЗМІНИСЬ АБО ЗВІЛЬНИСЬ

0
1
«Чому я ще не стала мільйонером», - Віта САХНІК. ЗМІНИСЬ АБО ЗВІЛЬНИСЬ
Герої проекту #змінисьабозвільнись починають звітувати. Нагадаємо, семеро людей пообіцяли протягом 21-го дня робити "щось", аби виховати у собі нову і корисну звичку. "Щось" визначив жереб.

Черга підсумовувати зроблене за Вітою Сахнік. Їй випало щодня читати мінімум 50 сторінок корисної, мотиваційної літератури.
Майте на увазі, що за щоденними враженнями учасників проекту можна стежити на
окремій сторінці у Фейсбуці.

Думаєте, прочитавши кілька мотиваційних книг, я вже стала мільйонером або принаймні почала заробляти більше, працювати швидше та ефективніше і знайшла цей міфічний баланс між робочим і особистим?:) Як не соромно в цьому зізнаватись, та читати подібну літературу я досі не навчилась. Необхідність це робити досі дратує, а сам процес «присипляє». Що вже й казати про якісь практичні результати…

***
Перший день нового тижня я успішно продрушляла...
Перший день нового тижня я успішно продрушляла...

Тяжко-важко переживши перший тиждень експерименту, в понеділок я прокинулась з відчуттям, ніби по голові хтось методично стукає молотком, червоним носом і, напевно, не менш червоним горлом.

Простіше кажучи, на вихідних я встигла застудитись і новий тиждень почався ну дуже позитивно. Вирішила піти на роботу і працювати, поки є сили (маю таку дурну звичку). Та надвечір піднялась температура і я без зайвих сумнівів проспала майже 12 годин поспіль.

Ще й подумалось, ну тут вже точно не будуть сварити, що не читала, тож поважна причина є! Але не так сталось, як гадалось. Наступного дня, коли я зізналась у скоєному, колеги відповіли, що тепер доведеться надолужувати, мовляв серйозне порушення правил. Ех…

Читати також: "Сповідь з ... вулиці червоних ліхтарів", - Олена Лівіцька.

***

У вівторок я таки взялась за книжку, та відчуття було таким, ніби й не починала експерименту – знову довелось докладати максимум зусиль, аби перебороти нудьгу та сон. Врешті свої 50 сторінок я таки осилила і з чистим сумлінням лягла спати. Думаєте, наступного дня в мене вистачило сили волі, аби не залишити книги на пізній вечір? Аж ніяк. Схоже, усе прочитане про тайм-менеджмент поки не прижилось.
Тренування розумових «м’язів» - справа не з простих
Тренування розумових «м’язів» - справа не з простих

Тому середа минула з таким же розкладом. Вдень – справи, справи і ще раз справи, ввечері – тренування, а коли на годиннику майже північ, настає час книг. Чесно, останні кілька місяців я думала, що в мене взагалі немає на них часу, та виявляється все простіше. Щоб читати, треба чимось жертвувати. В моєму випадку – це сон.

Апогеєм цих безглуздих мук (спросоння прочитана інформація по суті й не запам’ятовується) став четвер. Цього дня я втомлена заснула близько дванадцятої ночі. Та вже через півтори години прокинулась, чітко усвідомлюючи – я ще ж не читала сьогодні! Зрозумівши, що другого прогулу за тиждень мені не пробачать, збираю силу волі в кулак і берусь за книгу. Минає якась година і завдання мінімум виконано – тепер можна спокійно лягати спати.

***

"Пʼять причин відірвати дупу від ліжка і почати бігати", – Людмила Яворська

Наступного дня я розповіла цю історію колегам. На диво, замість того, щоб просто посміятись з мене, вони вирішили допомогти. Тож на обідній перерві добра половина редакції вирушила в книгарню – вибирати таку мотиваційну літературу, яка буде цікавою.

Довго розглядаючи полиці з десятками тематичних книг, вибір в тому числі впав на творіння Кейта Феррацці «Ніколи не їжте наодинці».
Обирали книги майже всією редакцією
Обирали книги майже всією редакцією

Її ж вирішила читати першою. До речі, на це витратила чи не усі вихідні і це вперше за час експерименту, коли я читала більше вимушених 50 сторінок вдень. Я вважаю це неабияким прогресом.

Основний мотив книги в тому, що знайомства і постійне спілкування з новими людьми – це не приємний додаток до щоденної праці, а частина роботи, яку потрібно виконувати з не меншим ентузіазмом, як і все інше.

Її автор розповідає, як постійно підтримує контакт з сотнями і тисячами людей, витрачаючи на це силу-силенну часу. А головне – він ні крапельки про це не шкодує.

Читати: «Кривіше йшов би, подумала б, що п'яний», - Андрій Петрушко

У книзі – безліч рецептів, як завести нові знайомства і не дати людям безслідно зникнути з вашого життя. Загалом – ціла інструкція, як перетворитись з інтроверта на екстраверта. Ну дуже пізнавальна річ, яка зробила мої вихідні корисними.
Так тепер виглядає мій робочий стіл. Ну чим не натюрморт?
Так тепер виглядає мій робочий стіл. Ну чим не натюрморт?

Поділюсь кількома тезами, які мені сподобались:

Успіх у житті = ваші знайомі + ваша співпраця.

• Ваше коло друзів визначає вашу долю.

• Встановити зв’язок – означає поділитися своїми знаннями та досвідом, часом та енергією, друзями та знайомими, співчуття та чуйністю з іншими, аби допомогти їм і водночас отримати для себе певну користь.

• Робіть внесок у розвиток вашого оточення, підживлюйте його, не шкодуйте часу, грошей і знань на розширення кола друзів.


В той же час книга вчить, як не бути «меркантильним кретином», нести у світ добре і вічне. Якщо підсумувати, мені сподобалось. Раджу і вам.

На черзі – новий тиждень, нові книги і нові враження. Можливо наприкінці експерименту я нарешті зрозумію, що мотиваційна література – це те, чого мені не вистачало? Як то кажуть, далі буде...

Віталія САХНІК
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
1

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».