Прем’єра у Луцьку: «Той, що біжить по лезу: 2049»

0
-3
Прем’єра у Луцьку: «Той, що біжить по лезу: 2049»
Текст: Юрій Ричук

Це був експеримент: подивитися сіквел (продовження), не бачивши перший фільм. Я не люблю кіноісторій “не з початку”. А тут вирішив піти на “Того, хто біжить по лезу: 2049” – продовження знаменитого “Той, що біжить по лезу” з Гаррісоном Фордом, знятий ще у 1982-му.

Цей фільм у мене досі – у безвимірному списку “треба подивитися”. Знаю, що знакова фантастика, що з літературною основою, що це антиутопія. Все. Тому мій похід у PREMIER CITY - то було "побачення наосліп".



ПРО ЩО ФІЛЬМ

Про невеселе майбутнє. Люди придумали заміну собі: реплікантів. Продукт генної інженерії. Вони працюють проститутками, каскадерами чи двірниками - там, де небезпечно чи непристойно.

Вони такі ж люди – але штучні. З вмонтованими спогадами, з закладеними програмами дій. Але і з повноцінною свідомістю. Тому інколи не хочуть коритися людям, тікають і бунтують.

Таких знищують. Мисливців за реплікантами називають “ті, що біжать по лезу” (англ. “blade runner”). Головний герой – Кей (актор Раян Гослінг) – один з них. Він вбиває репліканта-втікача і біля його дому знаходить дивне: залишки тіла ще одного репліканта – жінки зі слідами пологів. Починає слідство, яке заводить його в джунглі невеселих роздумів, страшних таємниць і сюжету першого фільму.

Над усім цим бовваніє таємнича постать главгада – власника корпорації, що виробляє реплікантів, більмоокого дивака Уоллеса, якого зіграв Джаред Лето. Той дізнається про незапрограмовану здатність реплікантів народжувати – і понад усе хоче заволодіти “зразком”.



ХТО ГРАЄ

В головній ролі – Раян Гослінг. Актор, найбільше відомий ролями у фільмах “Щоденник пам’яті”, “Згадуючи титанів”, чи, приміром у свіжому “Ла-ла-ленді”.

Джаред Лето – головна зірка фільму, як на мене. Хоч часу йому виділили далеко не найбільше. Яскравий актор, якого можете знати, приміром, за пронизливою роллю наркомана-трансвестита у фільмі “Далласький клуб покупців”.

Робін Райт. Та, що колись зіграла Келлі у Санта-Барбарі, а нещодавно – дружину хитрожопого політика у “Картковому будинку”. А ще в неї була роль коханої дівчини Фореста Гампа і купа інших ролей.

Гаррісон Форд. Постарілий Індіана Джонс і Хан Соло, зірка першого “Того що біжить”. З’являється у фільмі далеко за його середину.

З достойних уваги акторів – певно усі.

Раян Гослінг
Раян Гослінг
Джаред Лето
Джаред Лето
Робін Райт
Робін Райт
Гаррісон Форд
Гаррісон Форд


ХТО РОБИВ ФІЛЬМ

Режисер Дені Вільньов. Канадієць, найбільш відомий, здається, минулорічною фантастикою “Прибуття”. Кажуть, через неї його й узяли знімати претензійного нового “Того що біжить по лезу”.

Продюсер Рідлі Скот. Творець першого “Того що біжить”, один з найіменитіших режисерів Голівуду, який уміє непросте кіно робити касовим. Цього разу – тільки продюсер.

Композитор Ханс Циммер. Повноцінний співавтор картини, у якій музика відіграє потужну роль (про це – пізніше). Написав музику до доброї сотні кіношедеврів, за яку не раз отримував “Оскари” і “Золотих левів”. Чого вартий, приміром, його музичний супровід “Піратів Карибського моря”, а?



ЯК ЗІГРАЛИ АКТОРИ

Головний герой Раяна Гослінга не сподобався. Ні, я розумію, що він типу андроїд, запрограмований на беземоційність... Але ж головна фішка фільму – це якраз його переродження, пошук себе і внутрішня зміна. Чи показав її актор? На мою думку – ні. Ну чи принаймні я не побачив. Читав хороші відгуки про цю роль – тому ІМХО, не більше.

А от Джаред Лето – красень! Такий у нього негідник-філософ вийшов – просто шик. Плавні рухи руками, більма на очах, притишений голос... Навіть антураж його мегафутуристичного “офісу” доповнював образ негідника з потягом до прекрасного.

А загалом актори не вразили. Ні, я не забув про Гаррісона Форда)) Але, по-перше, я ніколи його особливо не любив, а по-друге, я все чекав хоч раз побачити його знамениту іронічну напівпосмішку. І не дочекався... Нудний був і пісний. І старий, ага. З тих акторів, у якого сивина і зморшки відібрали шматок харизми (на відміну від, наприклад, Ентоні Хопкінса чи Шона Коннері).

ГОЛОВНІ ДОСТОЇНСТВА ФІЛЬМУ

Картинка. Суворі, депресивні і брудні 3D-шні картини пост-ядерного майбутнього вражають. Ллє дощ, землю вкривають виснажені пустирі, завали сміття і натюрморти індустріального залізяччя. В повітрі ширяють іржаві літаючі машини. Навіть міський гламур з голограмами голих дівок і світомузикою вивісок виглядає захламлено і  посовано.

І класно дисонує зі строгим і чистим стилем кабінету (хоча це більш схоже на футуристичний палац) негідника Уоллеса. Знавці кажуть, що кіно дуже точно передає антураж і атмосферу першого “Того, що біжить”.

Музика. Пробирає до кісток. Фізично. В купі з гнітючими пейзажами і в моменти кульмінаційних подій тягне за нерви, ганяє по тілу мурашки, вібрує емоціями страху, зла і безвиході. Металева і водночас дуже мелодійна – одним словом, на 100 % органічна і крута.

Технологічні фішки і художнє оформлення. Базовий тест на емпатію, який проходять репліканти. Голограми. Грандіозні платформи. Стильний аскетизм інтер’єрів.

Сподобалася сексапільна голограмна подружка Кея. І не тільки тому, що сексапільна))) А й через простіший та промовистіший образ “робота з людською подобою”.



ГОЛОВНІ НЕДОЛІКИ ФІЛЬМУ

Затягнутість. Так, бродіння головного героя поміж велетенських жіночих фігур і неспішні монологи створювали відповідний настрій. Але інколи все ж хилили до сну. Майже три години триває фільм!

Ідея. “Тварь я дрожащая, или право имею”. Штучний інтелект і межі людського. Як ймовірне песимістичне майбутнє і розвиток технологій змінить людську природу.

Усі теми – добра класика фантастики і невичерпне джерело для роздумів і суперечок. Але тут... Чи то “мазки” були надто крупні і скупі, чи все ж моє незнання сюжету першого фільму завадило... Але з кіносеансу я вийшов без мішка роздумів, як це мало б бути.



ЩО ЗРОБИТИ, АБИ ОТРИМАТИ ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД ПЕРЕГЛЯДУ?

1. Подивитися перший фільм 1982 року. Бо інакше точно не все зрозумієте. А ще краще – окрім першого фільму глянути й три короткометражки, які розповідають про події сюжету між 2019 (перший фільм) і 2049 (другий фільм). Їх ви можете побачити внизу цієї публікації.

2. Налаштуватися на дууууже спокійне кіно. Випити кави) І бути готовими до того, що 2 години і ще 45 хвилин вас ніхто не чіпатиме.

3. Запитати себе: любиш арт-хаусне кіно? Бо “Той, що біжить по лезу: 2049” – справжнє авторське кіно, хоч і зняте за правилами масового. Якщо відповідь буде “так” – сміливо йдіть в кіно.






Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
-3

Коментарі:


Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.

© 2024. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».

Віртуальний хостинг сайтів HyperHost.ua в Україні