Волинський письменник Володимир Лис розповів, чому не пише про війну

Володимир Лис готує до виходу книгу малої прози і вважає, що писати про патріотизм - це писати про поліщуків.

Про це автор відомого роману “Століття Якова” лучанин Володимир Лис розповів в інтерв’ю виданню “Укрінформ”.

“Думаю, що про цю війну писати не буду. Зараз я підготував книжку малої прози, куди увійдуть есе та новели, і там є розділ «Сучасні нагульновци». Пам’ятаєте роман Шолохова «Піднята цілина»? Там Нагульнов слухає зі своїм соратником Разметновим півня. От коли той співає, герой каже: «Харашо пойот. Відіш, как виводіт». А той відповідає: «Ето кулацкій когут, а для мєня, єслі он даже хорошо пойот, я нікогда ето нє прізнаю. Для мєня всегда будєт бєдняцкій лучше пєть». Ось так і у нас зараз ведеться”, - стверджує Лис.

За словами письменника, йде масове виданя примітивної поезії і прози про АТО і Майдан. І пишуть часто люди, які там не були.

“Вони вживають крикливі і “високопатріотичні” фрази. От у нас одна поетеса написала 130, а інша – 153 вірші про Майдан і Небесну Сотню. Ну, як можна стільки написати? Тим паче, коли там не були. Допускаю, можна написати один, два і навіть п’ять добрих віршів. Але ж не більше.

Я протестую проти цього, бо переконаний, що мають бути справжні поезія і проза. Ту ж «Війну і мир» написали через п’ятдесят років. Про козаччину, взагалі – через триста. Тому, коли солідні видавництва підтримують і подекуди навіть вимагають писати патріотичні твори, то я відмовляюсь.

Я і моя дружина Надія Гуменюк пишемо патріотичні книги, але такі, що створені не через крикливі фрази. Я пишу про народ, про поліщуків – це теж патріотичні речі. Нехай буде менше прози і поезії, але нехай вона буде більш прониклива. Втім, на одному з конкурсів мене таки втішив один роман про АТО. Журналістка провела дослідження – чому гинуть, чому зазнають поразки наші бійці. І це дійсно правдивий твір”, - зазначає Володимир Лис.