Лютнева революція 17-го, або Як у Луцьку власть міняли. РЕПОРТАЖ ЗІ СКАНДАЛЬНОЇ СЕСІЇ

“Ми не козли”, “Власть поміняєте - подзвоните”... Лютневу сесію Луцької міської ради можна розбирати на цитати.

Та й, власне, назвати сесією те, що відбувалося у сесійній залі, якось складно. Петроград. Багнети. Солдати і матроси. А головний бій - за престол. Однак хоч як хтось із обранців не бив себе в груди зі словами “ви нас за козлів маєте”, виїхати на революційному гаслі повстанцям не вдалося. Трон втримався.

Юлія Вусенко у світлому жакеті. Та все ж не в білому. Ні, здаватися вона цього дня не планувала.



СВІЧКА. КАМЕРИ І СВІЖІ ПРАПОРЦІ

Атмосфера у сесійній залі ще за годину до сесії (а 24 лютого їх мало б відбутися аж дві - на 12:00 і на 13:00, бо напередодні несподівано оголосили про скликання ще й позачергової з єдиним питанням - про визнання факту смерті Луцького міського голови Миколи Романюка) - напружена.

Ажіотаж поміж журналістів. Надто багато охочих фіксувати події. Громадські активісти і собі. Працівники апарату зберігають спокій: розставляють пляшки, стільці, натерті склянки (дві, до речі) для президії, прапорці...

Згодом до зали вносять і портрет Миколи Романюка. Запалюють свічку.



Тут - зелені, там - білі з синіми... Здається, недовго лишилося сесійній залі перебувати саме в таких “кольорових шатах”. Деякі фракційні рокіровки були озвучені ще до сесії.

Хоча, для прикладу, на столі Євгена Ткачука, котрий гучно заявив про вихід із лав “Солідарності” все ще старий партійний прапорець. Як виявиться згодом, то була тільки заява: у конференц-залі пролунала, а у письмовому вигляді на стіл секретареві так і не лягла...



Нові прапори і у луцьких ляшківців. За хвилину до початку засідання старі з абревіатурою РПЛ замінюють на “свіжі” з вилами і словом “Ляшко”.

- Вже писали б “скотиняки”, було б веселіше, - жартує свободівець Микола Романюк.

Першими приходять самопомочівці Микола Собуцький і Тарас Шляхтич.

Журналісти тим часом перебирають варіанти можливого розвитку подій і пишуть заготовки... Однак кіно цього дня пішло не за сценарієм. Або сценарист - не той.



У сесійній залі з’являється Юлія Вусенко. Під прицілом фотокамер (а всім зрозуміло, що цього дня головне питання порядку денного - знімуть чи не знімуть із посади секретаря Луцькради, про сотню інших ніхтой не згадує) проходить до колег. Усміхнена. Показово ввічлива.



МИ НЕ КОЗЛИ. КОЗЛИ НЕ МИ

Однак депутатські місця укропівців та батьківщинівців - демонстративно залишаються порожніми. Виглядати луцьких обранців доводиться у вікна...

Біля 13-ї години депутати, схоже, таки рихтуються зайти до приміщення ради. Частина укропівців збирається під сходами. Ігор Поліщук (лідер луцьких укропівців) приїздить на стоянку одночасно із Євгеном Ткачуком (поки ще юридично головою фракції “Солідарність). З ними і Віталій Ляцевич, заступник керівника міського осередку УКРОПу.



Кілька хвилин розмови. І обранці піднімаються сходами. Усередині на них вже чекає Вячеслав Рубльов. Депутат облради і наразі “права рука” Ігоря Палиці в партійних справах.



Розсідаються. Першим тон подіям задає Андрій Козюра (“Батьківщина”), котрий як вправний юрист помічає, що дехто з колег підписався за присутність на 19-й позачерговій сесії, яку ці фракції мали б проігнорувати... Не розібралися.

- Ви маєте нас за козлів! - не стримує емоцій Андрій Козюра, звертаючись до президії, де ліворуч порожнього крісла мера працює Юлія Вусенко.

Стає зрозуміло: у грі “Зняти секретаря” укропівці зробили ставку на “Батьківщину”. Свободівці і радикали хоч як їх “сватали” у різних медійних прогнозах до нової більшості, поки утрималися.



...І тут мені згадався неочікуваний дзвінок Юлії Тимошенко до Ігоря Палиці десь піврічної давності, коли в облраді голосували за створення “Волиньприродоресурсу”, і розкол у “Батьківщині”, і недавнє, до речі, звільнення Олега Кіндера. Варто згадати і про те, що місце Кіндера у облосередку “Батьівщини” зайняв поки Валерій Бондарук, він же - керівник “білосердешної” фракції ...Луцької міської ради.



“НЕ СІЛА І НЕ СЯДУ”

Усі наступні кілька годин сесійна зала нагадує балаган.

- Ми на якій сесії?! Це дискусійний клуб! - обурюються укропівці.

Юлія Вусенко хоче відкрити 19-ту позачергову, щоби визнати факт смерті Миколи Романюка. Це автоматично робить її в.о. міського голови. І цього дуже не хоче фракція, довколо якої сформована більшість у сесійній залі.

Промовисто. З невимовною тугою дивляться на все очі Миколи Романюка із портрета у президії.



- Вже свічка догоряє, - скрушно та гучно ойкає одна з громадських активісток з глибини зали.

Раз-по-раз Юлія Вусенко закликає не ганьбити пам’ять покійного міського голови небажанням голосування за проект рішення про визнання його смерті.

Не меншим знущанням, чесно кажучи, було й поставити портрет шанованої багатьма людини на перехресті оцих божевільних політичних баталій, в які поринула рада постфактум... Бо зрозуміло, що про пам’ять, про шану, про будь-що інше, крім того, хто і як опиниться у кріслі мера, обидві сторони думають найменше. Дай Боже помилятися.



- Прошу зібратися у зареєструватися. Прийміть для себе це внутрішнє рішення. В цьому ж нічого немає... - апелює до присутніх Вусенко.

Укропівці не реєструються у системі “Віче”. Зрештою, список тих, хто поставив свій підпис у протоколах реєстрації депутатів на 19-й позачерговій та на 20-й черговій сесії, зачитують вголос.

Зриваються з місця Андрій Козюра та Євген Ткачук: помітили, що прізвищами намагаються маніпулювати.

Але навіть 20 підписів - мало для того, щоби сесію розпочати. Тому триває балаган.

- Після смерті міського голови в наступний день ви мали б оголосити сесію. Друге: до сьогоднішнього дня не відправлено повідомлення про смерть голови і про призначення виборів. Хто вам дав право двигати дати, крутити сесіями? Ніхто вас у крісло голови не садив! - заявляє Козюра.

- Я в крісло міського голови не сіла і не сяду. А зроблю все, аби луцька громада отримала достойні вибори. І тільки після цього достойна особа займе крісло міського голови! - парирує Юлія Вусенко.



- Хло-о-опці! Ну, Ігор... - волає жінка-активістка із зали.

Після перерви таки звучить Гімн. Хоча незрозуміло - нащо, бо ситуації це не змінює. У президії прагнуть провести 19-ту сесію, більшість наполягає, що прийшла на 20-ту.

- Зате такого Гімну ми ще не чули, - намагається жартувати помічник міського голови Богдан Гончарук.

Неформальний лідер “Солідарності” (а за деякими версіями, і цілком ймовірний кандидат у мери Андрій Покровський спільно із першим заступником Тарасом Яковлевим йдуть до Вячеслав Рубльова, який поруч із укропівцями, та Ігоря Поліщука.



- Досить. Давайте підемо в кабінет... - журналістам чути спроби Андрія Покровського домовитися.

У депутата від “Солідарності” Артема Запотоцького (колишнього юриста фірми “Континіум”, актвіста Майдану, де був поранений) здають нерви.

- Я не розумію, як здорова людина може вказувати на свою відсутність, коли вона реально присутня в залі?! - дивується Артем Запотоцький. Кажуть, він прибув до сесійної зали просто з лікарняного ліжка.

Пристрасті не вщухають. Під час чергової перерви у коридорах ведуть переговори безпосередні “ляльководи” Вячеслав Рубльов, Валерій Бондарук та Андрій Покровський. Охоронець (чи помічник?) останнього, помічаючи спалах, затуляє переговорників спиною.



БІЛИЙ ДИМ БУДЕ НЕ СКОРО

- “Шарлотку” б сюди... - жартують працівники апарату, стомлені перипетіями. “Шарлотка” - кафе депутата-укропівця Микити Рабана поблизу міської ради. У сесійній залі й без неї пахне цукерками, п’ють воду від неймовірної духоти і носять кружки з кавою.

Біля портрета Миколи Ярославовича міняють свічку...

- Як вам сьогодні, є що написати? - спробує і собі пожартувати до журналістів Юлія Вусенко, повертачись після чергової перерви.



Як виявилося, увесь цей час у залі сидів колишній мер Волновахи Сергій Демченко. У ці дні - два роки, як Луцьк і Волноваха товаришують. А Миколу Романюка посмертно назвали Почесним мешканцем Волновахи...

- Хлопці, дівчата, давайте разом робити добрі справи. Микола Романюк, як і для Луцька, так і для Волновахи зробив дуже багато. Зробіть все, щоб у вас було добре,  - спромігся сказати з трибуни гість зі Сходу.

Зрештою, серекретар Луцькради, озброївшись регламентом, пропонує визначатися іншим способом, раз обранці відмовляються працювати з картками.

Спільно і вчергове перераховують депутатів.

- Двадцять один, - резюмує Тетяна Касьянова, керівник секретаріату.

- Наступним кроком мала б бути реєстрація у системі “Віче”, раз її нема, значить сесія не відбулася, - мовить з трибуни юрист Олександр Рачков.

Рачкова відправляють готувати письмове тлумачення.



- Здуріти можна! - констатує не зовсім врівноважена жінка-активістка на всю залу.

Зрештою, секретар міської ради, а з нею депутати від “Солідарності”, “Свободи”, “РПЛ”, “Народного контролю” здіймаються і йдуть.

- ...А я на день народження! Власть поміняєте - подзвоните, - не втрачає почуття гумору депутат Микола Яручик (позафракційний).

Промовисто залишаються на місцях Олександр Козлюк та Андрій Авраменко (“Солідарність”). За декілька хвилин повертається до зали Костянтин Петрочук (РПЛ). Просто поговорити?.. Непорушно сидять на своїх місцях укропівці та депутати з “Батьківщини”.



- У нас нема депутатів... - розводить руками Ігор Поліщук в розмові з Григорієм Пустовітом (“Батьківщина”).

Зрештою, обранцям від більшості не залишилося нічого, як і собі піти. Дещо згодом. Коли стало зрозуміло, що переконати Юлію Вусенко провести 20-ту сесію цього дня не вдасться.



***

Схоже, білий дим над міською радою з’явиться не скоро. Протистояння під двома фінансовими групами, які намагаються здобути владу в місті, загостроюється.

Подейкують, до Луцька повертається Ігор Палиця. Очевидно, з якимось новим сценарієм. А у вечірніх коридорах міської ради можна було зустріти Олену Палагуту, одну з перший осіб групи “Континіум”. За її плечима - успішний досвід непростої перемоги у недавніх виборах луцького мера. Щоправда,тоді це був Микола Романюк...

Тим часом з луцьких доріг зліз асфальт. Але у лютому 17-го - не до цього. Далі буде.

Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.