Що буде з росією після поразки у війні з Україною

Після катастрофічної війни путіна проти України росія вже ніколи не буде такою як раніше

Ніщо так не радує як безліч похмурих прогнозів західних політичних, військових та дипломатичних експертів щодо долі росії в цій війні. Чим похмуріші – тим краще. На думку західних аналітиків, якщо українці виженуть окупанта зі своєї землі, то зроблять світові велику послугу, а карколомна бездарність путіна та його армії в цьому українцям допоможуть. Про це – у великій статті The Daily Beast, в якій автор зібрав невтішні прогнози для росії в разі її програшу у війні з Україною, завершивши її словами українського солдата: "Нам пощастило, що вони такі довбані дурні". Насолоджуйтесь!

Джерело: The Daily Beast

Автор: Девід Роткопф, генеральний директор The Rothkopf Group, медіа-компанії, яка випускає подкасти, зокрема Deep State Radio. Він також є автором багатьох книг, у тому числі "Управління світом: Внутрішня історія Ради національної безпеки та архітекторів американської влади", "Суперкласс", "Влада, Inc.", "Національна небезпека", "Великі питання завтрашньої доби" та "Зрадник: Історія зради Америки від Бенедикта Арнольда до Дональда Трампа".

З повідомленнями про те, що російські війська тікають, як "олімпійські спринтери", залишаючи зброю, врізаючись своїми танками в дерева та віддаючи понад 3000 квадратних кілометрів раніше контрольованої території Україні, цілком природно запитати: наскільки поганим це може бути для росії?

Президент України Володимир Зеленський цими вихідними запропонував хвилююче відеозвернення, у якому подвоїв свою відданість повній перемозі над окупантам та витісненню їх за межі України.

Ми не можемо знати, чи буде ця мета досягнута або скільки часу це займе. Але ми знову бачимо, що рішення володимира путіна розпочати повномасштабне вторгнення в Україну в лютому цього року було жахливим прорахунком.

Усі експерти, з якими я спілкувався, погодилися, що війна матиме довгострокові наслідки для росії і, як наслідок, для геополітики. Принаймні, в осяжному майбутньому це розвіює уявлення путіна про те, що він контролюватиме відродження російської величі, нової російської імперії. У гіршому випадку це означає, що десятиліття сповзання росії, яке призвело до краху холодної війни (та її протидії цьому з того часу), буде прискорено, і країна буде приречена диктатором, що борикається, на період значного зменшення глобального впливу.

Колишній посол США в НАТО Іво Даалдер різко описав стан справ: "росія давно перестала бути великою державою. Вона так і не відновилася після розпаду Радянського Союзу, який сам був продуктом занепаду ідеології та системи". Даалдер сказав, що путін прийшов до влади, коли "росія перебувала в стані глибокої дисфункції", і що згодом він "взявся за створення глибоко клептократичної системи, яка приносила користь йому та його друзям за рахунок усього суспільства". Це, за словами Даалдера, проявилося у "військових, які не в змозі брати участь у сучасній маневровій війні, які через шість місяців досі не встановили перевагу в повітрі".

Даалдер додав: "Джон Маккейн одного разу назвав росію "заправкою з ядерною зброєю". Оскільки санкції починають впливати на її здатність видобувати нафту і газ, навіть незрозуміло, чи довго росія буде ще заправкою".

росія все ще залишається найбільшою країною у світі, у неї більше ядерної зброї, аніж у інших. І все ж дивно, що незважаючи на все це, катастрофа путіна в Україні цілком може залишити росію не більш ніж небезпечною державою–середнячком – Бельгією, з відповідним ставленням.

Стівен Сестанович, який в часи адміністрації Клінтона був послом з особливих повноважень у нових незалежних державах колишнього СРСР і зараз є професором Колумбійського університету, запропонував іншу аналогію з європейською державою другого рівня: "претензія росії бути великою державою довший час була слабкою - спиралась на ядерну зброю, масу землі та право вето в ООН. Пожвавлення економічного зростання в перше десятиліття путіна допомогло повернути трохи блиску цій претензії. Але з 2014 року він переважно перебуває на розтяжці, і ця абсурдна кампанія з "денацифікації" України поставила під загрозу всі його зусилля. Він хотів зрівнятися з Катериною ІІ і Петром І. Тепер знадобляться значні зусилля, щоб бути чимось більшим, ніж <колишній президент Сербії Слободан> Мілошевич з ракетами".

Анджела Стент, біограф путіна та старший радник Центру євразійських, російських та східноєвропейських досліджень Джорджтаунської школи дипломатичної служби, погодилася з цим аналізом: "Після закінчення війни росія все ще буде найбільшою країною у світі (припускаючи, що вона не розпадеться) і вона все ще матиме ядерну зброю, нафту та газ. Але вона деглобалізується і повернеться до більшої автаркії". Стент каже, що незважаючи на підтримку міцних зв’язків з багатьма країнами глобального півдня, "його стосунки з колективним Заходом, на який припадає левова частка світового ВВП, значною мірою зруйнувалися". Стент додає: "путін прийшов до влади, бажаючи відновити роль росії як великої держави та отримати місце в глобальній раді директорів. Тепер він це втратив. росія вийде з цього демодернізованою та зменшеною у глобальному вимірі".

Проте Стент робить важливе застереження, що, незважаючи на шкоду, яку завдали путін та його некомпетентні генерали , як і його група радників-помічників, росія все одно "матиме можливість діяти як хижак проти інтересів Заходу".

путін і росія активно намагаються дати зрозуміти, що вони все ще є силою, з якою потрібно рахуватися. Хоча відвідання путіним урочистостей відкриття колеса огляду, яке майже відразу зламалося, не досягла цього, його поїздка цього тижня на зустріч "Шанхайського саміту" в Узбекистані, де він зустрінеться з регіональними союзниками (передусім, Китаєм), має на меті надіслати більш ефективне повідомлення з цього приводу.

Китай і росія майже напевно демонструватимуть обіцянки тісно співпрацювати, і таким чином допомагаючи путіну повідомити, що він все ще той, з ким потрібно рахуватися. Принаймні в теорії.

Китай неохоче надавав пряму військову допомогу для підтримки вторгнення росії в Україну, і час від часу йому було досить некомфортно мати "найкращого друга", який також регулярно демонструє свою некомпетентність. Різні заяви росії та Китаю напередодні саміту на цьому тижні ще більше підкреслюють це.

Хел Брендс, професор глобальних справ імені Генрі А. Кіссінджера зі Школи провідних міжнародних досліджень Джона Гопкінса, попереджає, що було б "помилкою списувати з рахунку країну, яка охоплює десять часових поясів, має тисячі одиниць ядерної зброї, зберігає деякі потужності звичайних сил і має нескінченну здатність створювати проблеми як велика держава. росія традиційно виявилася набагато стійкішою, ніж уявляють багато аналітиків, зрештою, вона повернулася (до глобальних справ – iPress) після повної катастрофи по закінченню холодної війни, навіть якщо сьогодні путін ставить під загрозу велику частину цього".

Однак Брендс визнає, що "це насправді нормально для росії — це велика держава, яка ніколи не була такою великою, як думає. Тому вона постійно намагається перевищити свою вагу в міжнародних справах (наприклад, ведучи холодну війну проти всього західного світу). Це призводить до провалу, який призводить до різкого скорочення російської сили та впливу, що через деякий час призводить до періоду нового відродження. росія на деякий час занепаде, якщо справи продовжуватимуться в цьому напрямку, але не розраховуйте на її вибуття".

Джилл Догерті, яка також викладає в Школі дипломатичної служби Джорджтауна та є міжнародним науковим співробітником Інституту Кеннана Центру Вілсона, зауважує, що поглиблення занепаду росії може спровокувати небезпечну нестабільність як для путіна, так і для всього світу. "У себе вдома в росії, ціни на товари зловіще зростають, і, хоча більшість росіян підтримують війну, є невеликі, але значні ознаки внутрішнього розчарування і навіть критики самого путіна. Масовий відтік мізків викачує найкращих і найталановитіших фахівців у галузі високих технологій росії.

"Перспектива поразки в Україні, — продовжує вона, — несе потенційно серйозні загрози правлінню володимира путіна. Чим ближче він наближається до програшу, тим більше він може ставати нерозсудливішим, бо мало що може зупинити його від жорстокої відплати. Не можна виключити можливе застосування тактичної ядерної зброї в Україні. кремль може спробувати змінити визначення понять "перемога" і "поразка", але когось доведеться звинуватити, і путін уже засуджує своїх внутрішніх "ворогів" і "зрадників п’ятої колони", перетворюючи росію на розлючену, обурену та ізольовану країну”.

Колишній командувач армією США в Європі генерал Марк Гертлінг (у відставці) зазначає, що деякі країни змогли досить швидко відновити шкоду, завдану такими лідерами, як Саддам Хусейн, Ніколає Чаушеску та Адольф Гітлер. Але, каже генерал Гертлінг, "росія інша".

Гертлінг продовжує: "російська "аристократія" може замінити путіна, але чи буде з новим лідером, який зможе допомогти російській культурі відродитися від понад століття гноблення, таємниць, воєн, клептократії, класового поділу та справді поганого лідерства, яке просочилося в усі елементи суспільства? Особливо в їхні сили безпеки та розвідувальне співтовариство. Бажання здійснити позитивну трансформацію армії в ефективну бойову силу ХХІ століття після катастрофічної поразки, подібної до тієї, що сталася в Україні, буде надзвичайно складним завданням. Ви не можете починати змінювати спосіб в який армія воює, якщо політичне керівництво, яке вона представляє, не функціональне, тому що ефективні армії представляють цінності нації, яку вони захищають".

Зокрема, він точно зазначає, що російські "збройні сили зазнали поразки через корупцію, халепство, погане обладнання, невиконання доктрини, яка не була пов’язана з можливостями чи навчанням, відсутністю як індивідуальної, так і командної підготовки до вимог сучасного поля бою... але, найголовне, надзвичайно погане керівництво на всіх рівнях. Але ось найважливіший урок: ви не можете виправити нічого з цього протягом будь-якого періоду часу або за будь-яку суму грошей, доки уряд, якому служать військові, непрацездатний і корумпований".

З цих причин прогноз щодо майбутнього росії в очах кожного експерта, з яким я спілкувався, похмурий і постійно стає ще похмурішим.

Як підсумовує Том Ніколс, колишній професор Військово-морського коледжу, фахівець з росії та нинішній автор The Atlantic: "Незалежно від того, чим закінчиться ця війна, з пострадянською росією як великою державою буде покінчено на довгий час. путін згорнув 30 років соціально-економічного розвитку, чомусь вважаючи, що він зможе зберегти статус великої держави завдяки агресивним війнам, продажу природних ресурсів і збереженню ядерного арсеналу (Великим державам не обов’язково їздити за зброєю в Північну Корею.) Навіть якщо путін помре або його усунуть, моральна пляма війни з Україною та численні злочини залишаться на поколіннях, і постпутінська росія не буде отримувати таку ж вигоду від сумніву з боку решти світу, як це було після розпаду радянського союзу. Він збирається залишити країну біднішою, ненависнішою та ізольованішою, ніж будь-коли після смерті сталіна".

У цьому є якась іронія. путін уникнув похорону Михайла Горбачова, оскільки вважав падіння радянського союзу та розпад його імперії найгіршою катастрофою минулого століття. Проте тут він поєднує помилки та злочини, які призвели до цієї події.

Дійсно, найкращим випадком для пострадянської росії може бути те, що вона стане для Китаю тим, чим були для нього колишні члени Варшавського договору - сателітом значно більшої держави, у кращому випадку молодшим партнером у відносинах з однією такою ж державою, яка має шанс отримати більший вплив у наступні десятиліття.

Для таких країн, як Україна, які борються за своє існування, все це, звісно, ​​другорядне. Важливо, щоб вони змогли продовжити свої нещодавні перемоги, щоб Захід надав їм озброєння та фінансові ресурси, щоб вони могли посилити свої успіхи, і щоб вони врешті-решт виконали обіцянку з промови Зеленського та витіснили окупанта з їхньої країни. Якщо вони це зроблять, то зроблять світові велику послугу. І, на щастя, їм у цьому допомагають не лише зобов’язання таких лідерів, як президент Джо Байден та його колег в НАТО та ЄС, але й карколомна бездарність путіна та його армії.

Як сказав один український солдат: "Нам дуже пощастило, що вони такі довбані дурні".