Воротнів: «Волинська Швейцарія» чи волинське Межигір’я?

2
6
Воротнів: «Волинська Швейцарія» чи волинське Межигір’я?
На території ботанічного заказника загальнодержавного значення «Воротнів» виростають приватні маєтки. Із благим наміром навчання школярів догляду за природою рік тому тут відкрили Лісівничий молодіжний центр. А вже нині дві земельні ділянки і два будинки на території школи-лісництва мають нових власників чи то пак користувачів.

Кому пощастило «оселитися» в заповідному лісі і хто провернув земельно-майнову аферу з’ясовував Центр журналістських розслідувань «Сила правди».

Підозри, що у Воротневі щось не так, зародилися ще влітку 2017 року, коли Ківерцівське лісове господарство розпочало масштабну реконструкцію так званих обкомівських дач.

Почистили ставки, провели електромережу, встелили дорогу, зробили вуличне освітлення… Старі халупки Воротнівського лісництва перетворилися в добротні будинки зі значно більшими площами за рахунок додаткових поверхів, ганочків і т.ін. Комплекс заслужено почали називати Волинською Швейцарією. Але справа в тім, що дозволів на таку реконструкцію лісгосп не отримував, навіть не звертався до Державної архітектурно-будівельної інспекції за ними. Тендерів на будівництво не проводили, а частина робіт виконувалася руками лісівників з усіх лісогосподарських підприємств Волині.



Тодішній очільник ДП «Ківерцівське ЛГ» Анатолій Іщик стверджував, що це лишень ремонт, на який ніяких документів не потрібно. Що ж до ресурсів то на початку жовтня 2017 року директор оцінював вартість усіх робіт у понад два з половиною мільйони гривень.

Не турбувала відсутність дозволів і технічного нагляду за будівництвом, де згодом мають займатися школярі, ні Анатолія Іщика, ні нинішню директорку Шацького національного природного парку Марію Христецьку, яка на той час курувала «реконструкцію» Воротнева, ні чиновників з Волинської ОДА. Так на урочистостях з нагоди відкриття Лісівничого молодіжного центру заступник голови ОДА Сергій Кошарук сказав: «Перше ми маємо ставити питання, чи те, що тут робиться, добре. Добре! А далі вже треба ставити питання чи все законно. Я розумію, що ви журналісти і вам хочеться перчених фактів».


ПЕРЧЕНІ ФАКТИ
У ботанічному заказнику побудували вольєр для напіввільного утримання тварин і навіть заселили оленів. В’їжджати на територію заказника на транспортних засобах відвідувачам – зась, стоїть шлагбаум.

Після відкриття у Воротнів справді возили екскурсії школярів, там проводились різноманітні семінари, екоуроки, запрошували туди й журналістів на престури, а взимку там працювала резиденція Санти Клауса.

Однак залишилося на території заказника місце куди лісівники не водять ні школярів, ні журналістів. Хоча своєю ошатністю будинок, що розмістився в гущі лісу по праву сторону від входу в Лісівничий молодіжний центр, значно перевершив інші об’єкти так званої Волинської Швейцарії.




За високим сучасним парканом з виїзними воротами – двоповерхова будівля, гараж на три автомобілі, на подвір’ї – засіяні травою газони, декоративні композиції, все обладнано ліхтариками, качеля, мангал, інші зручності. Не скидається ні на контору лісництва, ні на готель для юних натуралістів. І це все, звісно, теж без погоджень з ДАБІ.

Нинішній директор Державного підприємства Ківерцівське лісове господарство Віталій Каращук на питання про призначення цієї споруди рубає з плеча – це приватна власність. Каже, коли очолив підприємство (у грудні 2017-го) то ця будівля вже там була і вона до цього часу на стадії реконструкції. Хто власник - директор лісового господарства, звісно ж, не пам’ятає, але обіцяє понишпорити в документах і підготувати відповідь… на офіційний запит.

– На балансі лісгоспу понад 70 об’єктів житлового фонду, я що маю ходити і дивитись хто там живе? А чому Воротнів має мене цікавити більше, ніж все інше? Повірте у лісників і так багато роботи.

– Хоча б тому, що це заповідник

– У них там були всі документи на житло. Я туди навіть не ходжу, бо не маю права. Це приватна власність.

– А як можна приватизувати житло на території заповідника на державній землі? Простим громадянам навіть в’їзд туди заборонений.

– Там все законно. Надали сервітут і вони мають право заїжджати на територію, адже там їхня приватна власність.

– Люди, які працювали поряд, сказали, що це будинок якогось лісового чиновника.

– Можу запевнити, що не мій. Все робилося до мене. Більше може знати той, хто тоді керував підприємством.


ЩАСЛИВЧИКИ: ЛІСНИЧИЙ ЛІСГОСПУ І ВОДІЙ ВИСОКОПОСАДОВЦЯ
Земельна ділянка заказника «Воротнів» зареєстрована 9 листопада 2017 року, тобто після відкриття лісівничого центру. Проте, вона не суцільна. Саме поблизу каскаду воротнівських ставків бачимо виділені дві окремі земельні ділянки площею по 8 соток кожна.



У реєстрі сказано, що обидві вони – у постійному користуванні Ківерцівського лісового господарства, їхнє цільове призначення – для ведення лісового господарства та пов’язаних з ним послуг. Згідно з інформацією з того ж таки реєстру на обидві ділянки оформлено сервітут. Ділянкою під згаданим вище будинком має право користуватися Токарчук Олександр Вікторович. Iншою, що фактично є лісорозсадником Лісівничого центру, Ліпич Олег Володимирович.

Обидва чоловіки виявились людьми не сторонніми, а звичайними трударями лісу.



Токарчук Олександр Вікторович – лісничий Ківерцівського лісгоспу.

Йому 22 роки. У своїх деклараціях про доходи він не вказує жодного майна крім невеликої заробітної плати. Нема там ні подарунків у вигляді ремонтів, ні відомчого житла від лісгоспу. І це майже правда. Адже в реєстрі майнових прав на цю особу оформлено лише дві земельні ділянки на умовах сервітуту. Одна, очевидно, під незареєстрованим самобудом у Воротневі, інша – доїзд до нього. Більше нерухомості ні у вигляді землі, ні у вигляді житла у лісничого офіційно нема, ні в заповіднику, ні деінде!

Отримати пояснення від лісничого не вдалося, бо він потрапив у ДТП і на момент підготовки публікації лікувався в стаціонарі.



Ліпич Олег Володимирович – водій легкового автомобіля. Принаймні, таку офіційну посаду підтвердили у Ківерцівському лісгоспі. Проте жодного разу на робочому місці журналістам його застати не вдалося. Частина працівників навіть не здогадуються про існування такого колеги. А робітники, які мають справу з автопарком підприємства, сказали, що він у відрядженні в Чернівцях і приїжджає тільки на вихідні. Олег Ліпич, з їхніх слів, є особистим водієм начальника Чернівецького обласного управління лісового і мисливського господарства Віктора Сахнюка, волинянина, який свого часу керував Ківерцівським лісгоспом, а на момент будівництва у Воротневі був першим заступником начальника волиньлісу.

Директор ДП «Ківерцівське ЛГ» Віктор Каращук заперечив відрядження. А ось на пряме запитання про те, чи виконує Олег Ліпич обов’язки водія начальника Чернівецького обласного управління лісового господарства Віктора Сахнюка, сказав, що він цього просто не знає.

У Олега Ліпича офіційно теж жодного майна. У реєстрі речових прав зазначено, що він має право користуватись майже 8 сотками землі Ківерцівського лісового господарства і тією ж дорогою для доїзду у Воротневі. Сам Олег Ліпич не відгукнувся на пропозицію прокоментувати ситуацію. А його роботодавець Віктор Сахнюк на запитання про те, як так сталося, що в час, коли він був заступником начальника Волинського управління лісового і мисливського господарства, його особистий водій обзавівся нерухомістю в заповіднику, відхрестився від Олега Ліпича, сказав, що за рік часу в Чернівцях забув що було на Волині і просто поклав слухавку.

ПОПЕРЕДНИК: Я ВЗАГАЛІ НЕ ЗНАЮ, ЩО ТАМ РОБИТЬСЯ
Телефонуємо до попередника – ексдиректора ДП «Ківерцівське ЛГ», а нині головного лісничого «Поліського лісового господарства» – Анатолія Іщика.


– Що ви з мене хочете? Я вже там не працюю давно, – так починає розмову.

– Але нинішній директор говорить про приватні будинки, які з’явилися за вашого керівництва.

– За мого керівництва там нічого не було

– Чи знаєте ви хто такий Токарчук Олександр Вікторович?

– Майстер лісу Ківерцівського лісгоспу

– Він є власником будівлі?

– Що ви хочете мені сказати?! Я взагалі не знаю, що там робиться.

– Це ж мало бути для дітей.

– А хіба там щось не для дітей? Йому тоді надали як працівнику житло.

– А хто надав?

– Як хто? Лісгосп. Якщо є житло, то чого не надати людям, щоб вони там проживали?

– Він там буде жити?

– Так.

– Чи знаєте Ліпича Олега Володимировича?

– Знаю. Теж працівник.

– У нього теж там ділянка на умовах сервітуту.

– Тоже надали йому будинок для проживання.

– На яких підставах?

– Так само як працівнику лісгоспу.

– А яка в нього посада?

– Я зараз не знаю

– Хіба не водій?

– Так. Водій автоколони.

– Невже водієві необхідно проживати в заповіднику? І хто вирішував надавати йому житло?

– Лісгосп вирішував, разом з профкомом.

– Але ж це при вас відбувалося, як і будівництво?!

– Там ніхто нічого не будував. Вони там зробили ремонт за свої гроші та й всьо.


Ремонт за свої гроші? Однак з декларації про доходи помічник лісничого Олександр Токарчук заробив у 2016 трохи більше 70 тисяч гривень, а це менше шести тисяч гривень щомісяця. Жодних подарунків, заощаджень, соціальних виплат Токарчук протягом двох років роботи на лісопідприємстві не декларував. Звідкіля ж такий маєток? Те ж саме запитання стосується і будинку лісорозсадника, який знаходиться на ділянці, якою дозволено користуватись Олегу Ліпичу. Там теж зробили ремонт.




«Надали в безоплатне користування з перспективою приватизації», – йдеться вже в офіційній відповіді на запит з Ківерцівського лісового господарства.

Воротнівське лісництво майже рік без керівника. Разом з тим ДП «Ківерцівське ЛГ» подбало про забезпечення конституційного права на житло для помічника лісничого Воротнівського лісництва і особистого водія очільника Чернівецького ОУЛМГ.

Віталій Каращук запевняє, що згаданих будинків нема на балансі лісгоспу. Реєстр речових прав свідчить, вони не зареєстровані ні на Токарчука, ні на Ліпича. Кому ж лісгосп тоді передав ці будівлі?

"Про присвоєння їм адрес в Романівську сільську раду, до якої територіально належить заповідник, теж ніхто не звертався", – каже голова Галина Назарчук. Тож велике питання викликає підстава оформлення сервітутів для осіб, які офіційно не мають майна на земельних ділянках. Та й взагалі чи можлива приватизація такого майна на землях заказника загальнодержавного значення з цільовим призначенням «ведення лісового господарства та пов’язаних з ним послуг»? Сподіваємось, відповіді на ці питання допоможуть знайти правоохоронні органи.

У фіналі цієї сумної історії про розбазарювання майна волинських лісгоспів під видом доброї справи для дітей пригадались слова начальника Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства Олександра Кватирка, якими він дорікав журналістам на відкритті Лісівничого молодіжного центру у Воротневі 7 жовтня 2017 року: «Не шукайте кістку в молоці, порадійте за людей».
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
6

Коментарі:


Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Тут ціль одна: вичекати слушний момент і приватизувати. Тобто - забрати державний обєкт у власність. Іншої цілі в меркантильного Кватирка з мізками оленя бути не може. Ось і вся відповідь і нічого тут не варто вигадувати і придумувати.
Відповісти
Щодо "кістки в молоці", то цей господін-товарісч жити без неї не може, як дурень без пілюлєй. Кватирко - це велике зло. Це - чорна біда на шиї волинської природи. А ще в парі з Погуляйком...
Відповісти

© 2024. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».

Віртуальний хостинг сайтів HyperHost.ua в Україні