«Сусіди вбили котів і кричали «йо*аний» коронавірус під вікнами»: історія волинянки, яка захворіла на COVID

1
4
«Сусіди вбили котів і кричали «йо*аний» коронавірус під вікнами»: історія волинянки, яка захворіла на COVID
Психолог із Волині, яка перехворіла коронавірусом, розказала про реалії боротьби з хворобою, собою і оточенням.

Емоційний пост Юлія Шпачук опублікувала на своїй сторінці у фейсбуці.

Допис Юлії подаємо без змін:

"Як коронавірус повернув мені-МЕНЕ

Вводжу нове поняття "музикальний пост", тому для кращого заглиблення в мою атмосферу рекомендую читати наступне під пісню Adele - million years ego! Бо саме цей трек, який я слухала 14 днів найточніше відобразив мій душевний стан у цей період. Ооо, і обережно, бо моментами тут буде ненормативна лексика.

Як ми з Дімою захворіли?

Починалось все так: Діма кілька днів скаржився на болі в суглобах, ми не придали цьому значення, бо з графіком його роботи було б дивно якби нічого не боліло, але одного дня він прокинувся о 5 ранку з сильним головним болем і...і знову спихнув все на роботу

Як НЕ заразився Ренат? (До слова, за кілька днів до цього малому робили щеплення АКДП, підозрюю, що він міг не заразитися завдяки цьому).

Тоді ж в ту ніч, коли Діма як завжди мав спати з Ренатиком на грудях, якась внутрішня сила підказала мені: "ні забери собі, хай Діма виспиться без малюка", на ранок він як завжди йшов на роботу та хотів поцілувати Рената і мене, але знову якась внутрішня сила підказувала мені "не цілуй", "не цілуй", "не дай поцілувати дитину", Діма послав Ренату повітряний поцілунок, а я, а що я .... я поцілувала Діму за нас двох! Так, напевно, заразилась...хоч спали ми поряд звісно!
.
День 1-й
Зранку я відчувала сильну втому, ніби зовсім не спала, Діма був на роботі, вдома нікого крім мене з малюком не було, ближче до обіду, коли я якраз годувала грудьми Рената відчула як мене морозить, тоді я зрозуміла щось не те, встати за градусником не було можливості, а Ренат їв більше години, чомусь в мене з очей покотилися сльози, відчуваючи неладне я ловила їх в долоню, щоб жодна сльоза не впала на дитину. Нарешті Ренат заснув і я поміряла температуру, температури не було, а мене продовжувало трусити і обкидати холодом, плюс шалено боліла голова, ломало кістки, в розпачі я подзвонила мамі, вона приїхала з роботи і одразу протягла мені медичну маску, тепер я розумію, що це було дуже правильним рішенням, що можливо врятувало від зараження інших членів родини. Я знову поміряла температуру, градусник показав 37,5, я подзвонила чоловікові, спитала як почувається, він відповів, що з графіком його роботи завжди погано, запитав чи треба приїхати і ми домовились, що чекаю до завтра, якщо температура не спаде, поїдемо здавати проби на коронавірус.
.
День 2-й
Так і сталось температура не спадала, в Діми як виявилось також була, парацетамол не допомагав і після телефонних консультацій з лікарями ми поїхали здавати проби на корону. Спробували перевести Рената на суміш, та він пів дня проплакав відмовляючись від пляшечок, пустушок і довелось продовжувати годувати грудьми, щоб не травмувати дитину ще більше. Далі було очікування...
.
День 3-й
Температура все ще трималась, доходила до 38,1, я переживала, що ще трохи і не зможу годувати грудьми в той день моїй мамі виповнилось 45, ввечері ми мали святкувати, та, на жаль, ввечері повідомили, в мене та Діми позитивний результат на Covid-19 і тут всім хто любив прибрехати повторю, ні в моїх батьків, ні в Рената, ні в бабусі не підтвердився коронавірус!!! Ооо, і Марію Антонівну для тих хто знає (ще одна моя бабуся) ніхто на тест не возив, бо ніхто з нею не контактував-місяць! Зараженими були лише я і Діма крапка.
Тепер у нас було одне найважливіше завдання, не заразити більше нікого! Маски, що змінювались регулярно, дезінфекція будинку бактерицидною лампою (класна штука), хлоровані ручки на дверях, антисептики на кожному кроці, та ніякого контакту з власними очима, носом та ротом.
.
День 4-й
Після того як дізналась результати не могла оговтатись, страшенно переживала за Рената і інших членів родини чи не проявляться симптоми в когось ще протягом 14-ти днів, так ридала я в останнє лише в момент коли дізналась, що помер дідусь. Тоді я ще не знала, що нас чекає щось страшніше за коронавірус у ці дні.
.
День 5-й
У мене повністю пропав нюх і смак, це коли їсиш огірок, яблуко, а воно все на один манер, а точніше без смаку. Дивно, зазвичай як мені сказали лікарі цей симптом йде першим, а тоді вже температура, напевно, мій організм настільки чутливий, що одразу розпізнав ворога і дав сигнал не чекаючи поки той розмножиться. Температури вже не було, та почалося дещо гірше за симптоми корони.-Люди. До нас доходили в телефонному режимі всі, я повторю всі, чутки на кшталт: Юля помирає, Юля й Діма при смерті, вже підключили до ШВЛ, всі родичі хворі на корону, заразили сусіда ( в якого до речі була звичайна застуда і я не пам‘ятаю коли його бачила). Я була в шоці, люди видають бажане за дійсне чи як, дуже прикро, що живу з ними на сусідніх вулицях, а з деким на одній.
.
День 6-й
Ще зранку моя мама годувала двох моїх рудих котів Гройсмана і Блінчіка, бо я на всяк випадок старалась не контактувати з тваринами хоч ні де в світі немає даних, щодо розповсюдження коронавірусу домашніми тваринами, на жаль на вечір вони вже не повернулись додому...
Як стало відомо мої сусіди, ооо і повірте я добре знаю хто, вбили їх, бо їм здалось, що вони заразу розносять. Горіти вам в вашому пеклі тупі тварюки!!! Щоб ви з того пекла не вибрались ніколи і навіть сорок батюшок вам не відчитають! Ви дивились Джон Уік? Бачили, що він зробив за свою собаку? Якщо ні - подивіться, бо я зроблю з вами те ж саме, енергетично і без зброї! Карма прилетить від мене - це я обіцяю! Знаю тварюко, ти це прочитаєш, бо ти підписане на мене і є в друзях у фейсбуці! здається)
.
День 7-й
Я все ще переживала чому ж мої котики не повернулись додому (нууу була ще не в курсі всього), ми поїхали повторно здавати аналіз на корону, в Діми вже був негативний результат, як виявилось аж через тиждень Діма на той момент вже одужав, а я ще ні. Та ми не знали, все ще спали в масках і регулярно змінювали їх протягом дня. Я була здивована сама собі, наскільки сильний в цієї людини самоконтроль і свідомість, коли навіть серед ночі почухавши око я бігла бризгати руки санітайзером, щоб випадково не занести вірус зі своєї слизової оболонки Ренату, який спокійно спав на мені, або на Дімі. Любов сильніша природних інстинктів і потягів... справжня любов!
.
День 8-й
Я цілий день згадувала, як ми їхали в машині, а люди що нас знають шарахались навіть від власного погляду на авто пффф... більша половина сусідів йшли скоса зиркали в очі і робили вигляд, що не бачать мене, ту що сидить у власному дворі в 10-ти метрах від дороги в масці і з дитиною в люльці, забирали дітей, змушували їх прикриватись руками, діти дивились на мене, як на прокажену, і я на них так само. Ви так боялися коронавірусу, що стали гіршими ніж він, задумайся чи зможеш встояти ти, коли воно прийде посеред ночі, а можливо і вдень? воно не спитає, без стуку і шуму, чи зможеш встояти ти? чи зробиш ти як і я все для того, щоб не заразити нікого? чи буде твій самоконтроль настільки ж сильним? так от рібята у таких, як ви не буде коронавірусу, бо зараза до зарази не чіпляється! Таких людей чекає щось страшніше за коронавірус, карма річ непередбачувана і хоч заразити я вже нікого не можу (а мала неабияке бажання зняти маску і чхнути декому прямо в лице) та можу вректи і буду (ти ж віриш, що коронавірус передається котами, літає в повітрі , скаче на 10 метрів, то повір і в це) тепер тобі і твоїм отприскам буде ставати погано від одного лише мого погляду, тотальне безсилля та нудоту, ось що ти будеш відчувати після зустрічі зі мною, тож обходь краще десятою дорогою й надалі так я це робилося протягом цих 14-ти днів (це я тим розумахам, що багато тренділи, того чого не було, я знаю імена кожного, але не буду вдаватися в деталі, коли карма прилетить самі все побачать )!!!

Якщо існує потойбічний світ, довіряючи теорії, що мертві душі серед нас, то я відчула, напевно, те ж що відчувають вони, коли життя проходить повз тебе, а ти просто спостерігаєш, ніхто тебе не бачить, ти не чуєш ні смаків ні запахів, життя зупинилось. Те, що ти хвора на заразу від якої немає ліків оптимізму явно не додавало. Дякую тим людям які продовжували вітатись, підтримували, друзям які писали і телефонували, всім хто запитував чи потрібно щось, справді світ не без добрих людей і ви тому приклад!!!
.
День 9-й
Я почала відчувати смаки, зовсім трохи чула запахи, а ще ввечері чула як якась тварюка ( знаю хто) волала під моїм будинком йо*аний коронавірус. Це стало останньою краплею і точкою відправки для мого одужання. Так саме одужання, бо такої злості, такої єдності зі своїм найтемнішим "Я" давно не відчувала. Вдивляючись в темряву, у вікно я прийняла свою корону в прямому і переносному значенні, в голові крутились слова дідуся: « ніколи не забувай хто ти є!» так казав він, а я от дещо призабула, та саме ці події допомогли згадати і відчути повноту енергії через нашарування поколінь... я знала одне це все в мені і я тепер бомба страшніша за коронавірус. Мені так не вистачало цього... цієї єдності з найтемнішим, а тепер... тепер це воно, коли більше немає страху, бо я і є страх! Деякі філософи схиляються до думки про демонічне походження коронавірусу, тоді мій демон має бути сильнішим і мені зараз потрібні всі його ресурси- подумала я!
.
День 10-й
Чи то Covid-19 налякався, чи що це було, та після цієї ночі я знову почала відчувати аромати і відчувався шалений приплив енергії такого в мене давно не спостерігалося, здавалось що ти можеш буквально все, неможливого тепер просто не існувало, корона стала частиною мене, я більше не боялась нікого і нічого.
.
День 11-й та 12-й
Дімі нарешті повідомили, що в нього вже 6 днів як негативний ПЛР на Covid, а він і далі всі ці дні спав в масках. В моїй голові починав писатися цей пост, але до офіційного підтвердження мого негативного ПЛР нічого не хотілось опубліковувати
.
День 13-й
Я ще відчувала шалений приплив енергії, ніби якась частина мене повернулася, дивно що саме таким чином, та ми ніколи не знаємо, яким шляхом знаходимо себе, але все ж знаходимо. Я повторно здала аналізи, чомусь вірила все буде добре.
.
День 14-й
Просто чекала результатів і мріяла нарешті розцілувати свого любого синочка! Ренат вже звик до батьків в масках і тепер вміє розрізняти емоції лише по очах (парадокс з однієї сторони травма для дитини, а з іншої користь емоційному інтелекту)
.
День 15-й
То був один з найпрекрасніших ранків мені повідомили, що мій тест негативний і я одужала, можна нарешті вдихнути без маски на повні груди і поцілувати свого манюньку. Дивно, наскільки коронавірус змінив мій психологічний стан на краще, тоді коли я перестала з ним боротись, прийняла його і перемогла, точніше корона тепер частина мене тільки вже психологічно, як нагадування мені про мою силу! А ще я ніколи так не любила своє тіло, як люблю зараз, воно прекрасне, мій організм справжнє диво, пережити вагітність, гострий бронхіт, синусит, пологи, коронавірус і все це менш ніж за рік. Я обожнюю себе та свою генетику! Я люблю це життя!"
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
4

Коментарі:


Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Треба якось до бога вже звертатись, бо той демон в душі, то не два тижні занапастиив... до цього стану треба йти роками
Відповісти

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».

Studyclerk