День тата не один раз на рік: три історії про надзвичайних волинських татусів

У третю неділю червня українці відзначають День батька. Для нас це ще зовсім «молоде» свято, офіційно запроваджене лише з 2019 року. Однак, хто сказав, що для висловлення любові потрібен чітко визначений день?

Ця розповідь про трьох чоловіків, трьох татів, яких пов’язує спільна робота – вони працюють на луцькому заводі «Кромберг енд Шуберт Україна Лу» і схожа історія життя. Історія не тільки про риболовлю на вихідних чи футбол увечері. Не про вивчення уроків під пильним татовим оком і навіть не про своє значення у житті доньки чи сина.

Ця розповідь не просто про батьків. Вона про справжніх, мудрих і сильних чоловіків, які отримали від долі непростий виклик, залишившись для своїх діток єдиними найріднішими вихованцями.

Історія про татусів, які подарували своїй малечі нову надію та підтримку, хто щодня дає любов та силу рости, дорослішати і пізнавати світ.

«Моє найбільше щастя»: Андрій Жумік та його Надія

Тато Андрій каже: основною цінністю у його житті завжди була і є сім’я. Свою донечку він вчить бути наполегливою у досягненні цілей, але ніколи не йти проти совісті. Приймати від світу лише те, що їй потрібно, те, що є корисним, а все зайве – відкидати.



Татова наука – перш за все потрібно бути Людиною. Не старатися догодити лише самому собі, а бути добрим до інших. Йти у світ з добром, бути щирим і вірити у найкраще. Так він виховує свою Надійку.



- Донька – моє найбільше щастя. Все, що я роблю, до чого прагну, чого досягаю – всім ділюся з нею. Надійка є сенсом мого життя, - каже Андрій Жумік. – Ми стали друзями. Ділимося всіма секретами та завжди дуже добре розуміємо один одного.



Між татом і донькою – особливий зв’язок. Наприклад, на день народження тата Надійка власноруч виготовила на подарунок фотоальбом із сімейними світлинами. Заради цього навіть цілу ніч не спала, і вдень трудилася, коли тато був на роботі – щоб зробити сюрприз.

Андрій та Надійка дуже люблять гуляти та відпочивати разом. Тато завжди намагається давати донечці якомога більше часу та уваги.





«Вчу любити цей світ»: Павло і Владислава Сєргєєви

- Мій батько був військовим, а мама – державним службовцем, - розповідає Павло. - Із дитинства мене привчили до дисципліни і порядку, коли все по поличках. Водночас виховували доброту, чесність та порядність, вчили любити цей світ. Те ж саме я передаю своїй доньці. Пояснюю їй, що в житті завжди потрібно досягати поставлених цілей. З мотивацією в доньки все в порядку, інколи трапляється лінь до домашніх завдань і навчання, але тимчасово. Заради того, щоб звільнити час для тренувань, вона всі інші справи робить швидко, - жартує він.



У цій родині люблять активний відпочинок. Побільше свіжого повітря, цікаві ігри та заняття. Тато Павло кілька років займається зимовим плаванням. Донька завжди поруч: взимку спостерігає, а влітку із задоволенням купається. Тож коли Сєргєєви мають більше вихідних – їдуть на озеро.





Владислава – дуже цілеспрямована дівчинка. Вона не любить витрачати час даремно, все планує і розписує. Багато часу приділяє тренуванням – займається художньою гімнастикою і дуже наполеглива у своєму захопленні.






«Говорю з сином, як з дорослим»: Валерій і Тимур Ступачинські



Шестирічний Тимур – татків син. «Пам’ятаю день, коли вперше взяв на руки свого Тимурчика. І так він татів син до цього часу, - пригадує Валерій. - Якщо хтось із батьків каже, що з дитиною важко, особливо коли вона ще мала, то я так зовсім не вважаю. Це ваша дитина, це рідне і коли в чоловіка з’являється син чи донька, він отримує величезний внутрішній ресурс, отримує стимул, життя наповнюється новим сенсом».



Тато Валерій каже, що трохи непросто складалося поєднання роботи та виховання сина. Не завжди вдавалося бути з ним стільки, скільки хотілося, а хотілося бути поруч постійно.



У цій родині вважають, що головне, чого свою дитину має навчити кожен батько – це самостійність і впевненість у собі.



- Чесність та порядність – речі, яких я навчаю свого сина першочергово. Завжди мотивую його на досягнення якихось цілей. Хочу, щоб він був впевнений у своїх силах. Ти маєш поставити ціль і кожного дня йти до неї, нехай невеликими кроками, але йти, досягати, тоді все обов’язково вийде! Я з ним говорю, як з дорослим, - ділиться принципами виховання Валерій.

Ступачинські мають спільне захоплення – риболовлю, тому разом часто їздять на озера, щоб відпочити і порибалити. Улюблене заняття Тимура – колекціонування моделей авто. У нього вся кімната заставлена ними. Хлопчик дуже любить техніку.



«Можливо, буде автомобільним механіком, конструктором чи дизайнером, - міркує тато. - Кожну нову модель спочатку розбере на запчастини, вивчить, потім складе і тоді вже грається. Але ніколи нічого не зламає, все робить акуратно». Також у хлопчика багато конструкторів та цікавих книжок. А ще Тимур – без п’яти хвилин першачок і восени піде до школи.

Існує на світі такий стереотип, що любов батька – скупа і небагатослівна. Але герої нашої розповіді легко руйнують цей шаблон. Вони просто люблять дітей та життя. І це найкраще, що можна зробити.

Вітаємо усіх татусів зі святом!