«Мені шкода, що він мертвий, а ми живі», – товариш героя, якого перепоховали в Луцьку. ФОТО

У Луцьку перепоховали загиблого віськовослужбовця Олександра Білоуса.

Відспівування відбулося у четвер, 5 вересня, у Свято-Троїцькому кафедральному соборі. Олександр Білоус загинув в одному бою із лучанами-військовослужбовцями 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».

На Театральному майдані сказали своє останнє слово-спогад його друзі та поплічники. Сюди прийшли віддати шану захисникові влада, родичі, лучани та гості міста.

«Ми вже виплакали усі сльози, – голосять матері, а ми втомилися ставити стільки свічок,– кажуть друзі, а де ти – ми не знаємо… » – вступає після відспівування митрополит Луцький і Волинський Михаїл.

«Це найбільше випробування – чекання! Але найбільша щедрість, яку можна отримати згори: віддати життя за Вітчизну, свій край, людей»,– підсумовує священнослужитель.

Олександр Білоус – офіцер у відставці, але з початком бойових дій на сході України не міг бути осторонь. Ворожа куля обірвала його життя 5 вересня 2014 року в районі селища Металіст Слав’яносербського району Луганської області. Він був похований на кладовищі міста Старобельськ як тимчасово невстановлений захисник України. Згодом його тіло було ідентифіковано за аналізом ДНК.

Як саме загинув Олександр, пригадує із сумом його товариш Сергій Бовшук (позивний «Самурай»), командир другої штурмової роти батальйону «Айдар» 2014 року:

«Сталося це за дві години до перемир’я, до «першого Мінська». Група виїхала за наш блокпост і, вертаючись назад, через 2-3 години, потрапила в засідку. Наші війська знялися з блокпоста і навіть не познімали українські прапори та не повідомили охоронцям, що ці блокпости більш не контролюються ЗСУ. Цей блокпост зайняв Батальйон «Патріоти русичі». Вони підготували таким чином засідку і розстріляли наших хлопців, які поверталися із завдання і не знали, що це вже не наша земля…» – виступив командир.

Сергій каже, що шкодує лиш про те, що залишився живий, а товариш полетів у небо.

Ще один товариш Олександра Білоуса Віктор згадує, як працював із ним у Ковельському міськвідділі:

«Саша відіграв неабияку роль у вихованні моїх синів. Він навіть свою першу каску льотчика їм подарував. Востаннє чув його телефоном, коли теж знаходився у іншій частині Донеччини. Таким хриплим голосом привітав мене з Днем народження, – розповідає той, – Тоді я й довідався, що на той час вони постійно знаходилися під обстрілами. Земля йому пухом…»

Прощальною ходою Олександра Білоуса провели до місця перепоховання усі небайдужі лучани.

За погодженням громадських організацій учасників АТО/ООС та членів родин загиблих, перепоховання останків солдата відбулося на Алеї почесних поховань міського кладовища в селі Гаразджа.

Нагадаємо, в обласному центрі Волині вирішили перепоховати останки загиблого військовослужбовця Олександра Білоуса.

У зв'язку з цим в четвер, 5 вересня, у Луцьку оголосили День жалоби. На знак скорботи за загиблим приспустили Державний Прапор України з чорною стрічкою на адміністративних приміщеннях міської ради, комунальних підприємств та закладів, державних підприємств, установ, організацій на території міста.

Також заборонили звучання розважальної музики на ринках, у закладах торгівлі та ресторанного господарства, в громадському транспорті.
Також в центрі Луцька перекрили рух транспорту.

У зв’язку з перепохованням загиблого під час виконання завдань антитерористичної операції на Сході України Білоуса Олександра Севастяновича відбулася піша хода.

Іванна НАЗАРЧУК-КАМЕЦЬ («Волинь24»)

Фото автора