Я – патріот: дискусії лучан про любов до України у «Коворкінгу змін» Волині

0
0
Я – патріот: дискусії лучан про любов до України у «Коворкінгу змін» Волині
Декілька років в Україні модно називати себе патріотом. І, звісно, це добре. Сплеск патріотизму відбувся у 2014 році, коли російські бойовики вторглися на територію України, і наш народ долучився до зміцнення обороноздатності, до збереження держави. Кожен розуміє і любить Україну по-своєму, і кожен власний зміст вкладає у поняття «патріотизм».

То патріотизм – це носити вишиванку, але кидати сміття на газон, це говорити українською, але «косити» від армії? Про патріотизм прийшли поговорити лучани у «Коворкінг змін» Волині. Для початку, модератор заходу Тетяна Погрібна попросила кожного сказати кілька слів про те, що означає для них патріотизм.

ХТО ТАКИЙ ПАТРІОТ


Розмова у рамках круглого столу засвідчила, що кожен має власне бачення патріотизму. Історик, краєзнавець і громадський діяч Сергій Годлевський поділився своїми мірковуваннями.

«Думки, які ви висловили, можна розвивати, і все сказано правильно. Тому, що патріотизм, це таке ж поняття, як любов, кохання і віра - дуже внутрішнє», - підсумував Сергій Годлевський.

Історик вивів своє визначення патріота - це людина, яка поважає і цінує традиції держави, у якій живе, та знає історію. А головне, на його думку, що ідентифікує патріота, це жертовність. А любов до України, вважає лектор, питання дуже риторичне.


ІНШИЙ ПАТРІОТИЗМ


«Як ви думаєте, Віктор Медведчук любить Україну? А Ринат Ахметов? Люблять. Бо якщо від них забрати Україну – вони лишаться нулем без палички», - наводить приклад Сергій Годлевський.

Так само і патріотизм Ігоря Коломойського, на думку історика, який проявився у 2014 році під час формування добровольчих батальйонів, це лише спроба захисту від агресора власних бізнесів в Україні.

«Тому в них теж своя певна любов. Але це не та любов, про яку ми говоримо, то, швидше шароварщина», - вважає він.

Лектор навів приклад іншого патріотизму, який полягає у любові до порядку та підвищеному почутті відповідальності.

«Я розглядаю архіви СБУ по періоду діяльності ОУН-УПА. Справи стандартні, але був один випадок. У Горохівському районі взяли у полон одну із зв’язкових УПА. Це був 1952 рік, їй тоді було 18 років. Вона цілий місяць перебувала у бункері УПА одна, бійці пішли на завдання і не повернулися. Тоді дівчина написала записку, що була вимушена взяти 2 шматки мила у бункері без дозволу, бо не було в кого спитати. Та пообіцяла повернути при нагоді», - вражений такою надмірною відповідальністю зв’язкової УПА історик.

Наводячи приклад жертовності як основної ознаки патріотизму, Годлевський згадує події 2013-2014 років. Нагадує, що Володимир Путін мав дійти до Одеси, але це мало відбутися в 2015 році під час чергових виборів. Втім, стався Майдан, і у Кремлі ніхто не розрахував, що буде такий сильний добровольчий і волонтерський рух. Адже саме завдяки цій жертовності українців у 2014 році і вдалося врятувати південь і схід України від цілковитої окупації.

«Не завжди ті люди, які на всі державні свята ходили у шикарних вишиванках, пішли виконувати свій обов’язок в 2014. В певний момент хтось робить певну роботу. Це і є патріотизм», - каже Сергій Годлевський, що вишиванка – не завжди ознака патріотизму.


БЕЗ МОВИ НЕ БУДЕ КУЛЬТУРИ, А БЕЗ КУЛЬТУРИ - ПАТРІОТИЗМУ

Сергій Годлевський дивується, що сьогодні знову стоїть питання української мови.

«Наше мистецтво дуже багате, і коли наклали квоту на російську музику, виявилося, що у нас багато класних гуртів. І жили якось без «Сватів», почало щось виникати українське. Але сьогодні чомусь знову стоїть питання української мови. Отже, це основа української нації», - вважає історик.

Лектор вважає, що в українців є почуття меншовартості. Та наводить приклад, коли між собою українці говорять українською, а коли до них звернуться російською – відразу переходять на російську.

«З поляками теж намагаються «пшекати», аби їм догодити», - спостерігає історик.

«То може це навпаки ознака високого інтелекту українського народу? Адже скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина», - заперечив таке судження один із учасників дискусії.

Годлевський пригадав, що ходив ще колись по вулицях Радянській, Леніна і Карла Маркса у Луцьку. Але свого часу назву змінили на Лесі Українки, і виросло ціле покоління українців, яке ходить по вулиці Лесі Українки, і навіть не знає, що там була Радянська.

«Я пам’ятаю, який спротив був у Луцьку, щоб перейменуватися Червоноармійську у Героїв УПА, та за Суворова у Степана Бандери. Які злісні йшли листи: «Как ви маглі?», - пригадує історик.

Лектор розповідає, що один ветеран у іконостасі з медалей і орденів прийшов і сказав, що йому в страшному сні не могло приснитися, що він все життя боровся з «бандерівцями», а вмирати доведеться на вулиці імені Степана Бандери.

Від мови дискусія скотилася до порівняння економічного потенціалу України та Польщі.

"Раджу всім почитати «Топіку» Аристотеля, де він вчив, як не відходити від теми дискусії", - порадив Координатор «Голосу» у Волинській області Віктор Левандовський. Підтримала його й модератор Тетяна Погрібна, яка зазначила, що економічний блок – це інша тема і запропонувала повернутися все ж до теми українського патріотизму в його чистому вигляді.


ПАТРІОТИЗМ ЗНОВУ РИЗИКУЄ СТАТИ НЕ МОДНИМ

Історик Сергій Годлевський висловив стурбованість з приводу того, що мода на патріотизм проходить. Знову стає модно бути «крутим», «косити від армії», уникати відповідальності за свої вчинки завдяки впливовим зв’язкам. А з тих, хто, не дивлячись ні на що, продовжує виконувати свої громадські обов’язки, починають насміхатися. Та не все так погано, адже сьогодні в українських дитсадках дітей з пелюшок привчають до вишиванок, а гімн України вони слухають із рукою на серці, вбираючи у себе цей патріотизм з самого малечку.

Зрештою, учасники коворкінгу дійшли згоди, що громадянин і патріот – це різні речі. Чудовий громадянин, який поважає закони, платить податки і сумлінно працює – це ще не патріот. Патріот – це дещо більше, це та любов та жертовність на благо України, про яку говорили із самого початку. Зрештою, кожен певною мірою залишив свої власні уявлення про український патріотизм, втім, послухавши думки інших, ймовірно, все ж дещо переосмислив, усвідомивши різницю між патріотом України і її громадянином.


Для патріотів України і активних волинян загалом «Коворкінг змін» у Луцьку працюватиме постійно. Це особливий майданчик для пошуку однодумців, формування креативних ідей, пошуку спільної мети та можливостей для будь якої самореалізації.

Роман КОЛЮХОВ ("Волинь24)
Теги: голос, коворкінг, зміни, волинь, патріотизм, годлевський, політична реклама
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
0

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».