«Життя має давати життя», – у Луцьку провели акцію на підтримку трансплантації. ФОТО

0
1
«Життя має давати життя», – у Луцьку провели акцію на підтримку трансплантації. ФОТО
Привернути увагу до проблем пересадки донорських органів в Україні, вшанувати тих, хто, навіть, після своєї смерті став порятунком для незнайомих людей, покликаний Всекраїнський проект «Алея життя», який реалізовує громадська організація «Національний рух «За трансплантацію».

У середу, 29 травня, Алею життя висадили у зеленій зоні ліворуч від головного входу у Волинську обласну клінічну лікарню (ВОКЛ). Молоденькі сосонки садили пацієнти, які живуть із донорськими органами, в пам’ять про тих, хто їх віддав. Участь в акції взяли також лікарі, волонтери й чиновники.

Подібні акції уже відбулися в Києві, Одесі, Миколаєві. Тепер черга дійшла до Луцька.



Тридцять один пацієнт ВОКЛ нині живе з пересадженими органами. Один – із серцем, три – з печінкою, а решта – з ниркою. Про це розповів у вступному слові виконувач обов'язків головного лікаря закладу Іван Сидор.

«Це дуже важлива акція. І слава Богу, що є активісти, які організували Національний рух «За трансплантацію», – зазначив головний лікар.

Він додав: «Ми підготували спеціалістів із трансплантації нирки. Наші спеціалісти були на стажуванні у Бресті, Австрії, Німеччині. Тож вони сьогодні готові до трансплантології. Ми підготували спеціалістів із пересадки печінки, легень. І найголовніше – спеціалістів із пересадки серця. Пересадка серця, ви знаєте, це дуже складна операція. На жаль, банк органів, який сьогодні є в Україні, не забезпечує усіх потреб. Але наші спеціалісти до всіх цих операцій готові».

Перший заступник голови Волинської обласної ради Олександр Пирожик наголосив на високому рівні фахівців ВОКЛ.



«Національний рух «За трансплантацію», здавалось би, мав робити такі презентації в Києві, в інших великих містах. Але я впевнений, що наше комунальне підприємство «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради показує рівень кращий, ніж в Києві і інших великих містах. Недарма нашу лікарню називають лікарнею №1 далеко за межами області. Я щиро дякую колективу лікарні, яку очолює Іван Сидор, за те, що тримаєте високо марку. І медиків, і Волинської обласної ради, і всієї Волині загалом», – сказав Олександр Пирожик.

Перший заступник Луцького міського голови Григорій Недопад у виступі висловив упевненість, що в лікарні буде встановлена пам'ятна табличка для того, щоб люди, які заходять сюди, на це звернули увагу. Він підтримує усунення бюрократичних процедур при проведенні трансплантації в Україні. Треба дати людям надію, переконаний Недопад.

«І потрібно нам не тільки в Луцьку, але й на рівні держави змінити щось в голові, душі, в серці, щоб працювати, як працює весь цивілізований світ – почати рятувати людей», – зазначив посадовець.



Голова громадської організації «Національний рух «За трансплантацію» Юрій Андреєв вручив від імені організації колективу Волинської обласної клінічної лікарні подяку «за відданість справі, професіоналізм, вагомий внесок у збереження життя та здоров’я українців».



Юрій Андреєв запросив до слова громадського діяча, волонтера Наталію Попову, яка допомогла врятувати не одне життя військовослужбовців, поранених в АТО.

«Я мама двох дітей, юрист, і так склалося життя, що я стала медичним волонтером, – розповіла Наталія Попова. – Я щиро рада бачити серед тих, хто буде висаджувати Алею життя живих, здорових людей. Але я не можу не згадати тих, хто не дожив до трансплантації. Серед них і два моїх підопічних. Це Микола Примачук із Ратнівського району і Віктор Семенюк із Ковельського району. Чому я про це про це кажу? Тому що кожен з нас має пам'ятати, що ми не безсмертні. І я щиро рада, що я і вся моя сім'я ухвалила рішення стати донором. Після закінчення мого життя, якщо Господь мене забере, я дуже хочу продовжити життя іншим людям. Я щиро рада, що Волинська обласна клінічна лікарня робить все можливе і неможливе, щоб трансплантація була в Україні і на Волині».



Лікар-реаніматолог Волинської обласної клінічної лікарні Тетяна Білінскі рятувала воїнів у Донецькому аеропорту. Там отруїлася газом під час бомбардувань. Відмовило багато органів. Її врятували за кордоном. Тепер вона теж живе із пересадженою печінкою. І дякує донору, завдяки якому може жити і рятувати інших людей.



«Я хочу подякувати всім людям, які мене рятували, і тому невідомому донору, завдяки якому я живу», – сказала Тетяна Білінскі і запросила до слова свою юну подругу і її маму.

«Мене звуть Оля, – відрекомендувалася молода жінка. – Я мама цієї дівчинки Іванки, яка два роки тому отримала нове життя завдяки італійським лікарям і моїй печіночці. На жаль, іншого шансу на життя в нас не було. Ми дуже вдячні всім, хто врятував і підтримав нас».

«Дякую!» – голосно сказала в мікрофон Іванка.



Юрій Андреєв вручив Тетяні Білінскі за активну життєву позицію подяку від громадської організації «Національний рух «За трансплантацію».



Таку ж подяку отримала Наталія Попова.



Валентина Сльозко, жителька Старого Чорторийська Маневицького району, розповіла, як два роки тому почула від лікарів, що єдиним шансом вижити для неї може стати трансплантація печінки. Вона довго вагалася, чи варто, бо вже «все-таки прожила». Але діти переконали, що варто.



«Я дякую донору, яким став мій син, і дочці, яка стала спонсором операції з пересадки. Я не погоджувалася на цю операцію, бо все-таки я вже прожила. В 60 років робити трансплантацію, я шкодувала дуже свого сина. Як кожна мати, зрозумійте мене, я дуже переживала. Але діти мене переконали. І завдяки їм я живу, ціную кожну мить, кожен ранок зустрічаю з усмішкою. Дякую лікарям. Життя чудове!» – сказала пані Валентина.

Перший «волинський дзвіночок» із пересадженим серцем – Наталія Омельчук. Операцію їй робили в Індії.



«Дуже хочу подякувати своїй феї, яка кожен божий день проходила зі мною цей шлях, яка в мене повірила. Це лікар-кардіолог Шаповалова Валентина Вікторівна, – сказала Наталія Омельчук. – Дякую своїй мамі, яка кожен божий день молилася за мене. Я тебе люблю! І взагалі всім людям дуже-дуже дякую. Так, мені серце пересадили від хлопця з Індії. Його звали Раві. Він врятував шістьох людей. Завдяки його батькам, які зробили такий добрий крок (погодилися пересадити органи сина, який загинув в автокатастрофі – ред.), живе шестеро людей. Я дякую їм і всім людям за підтримку».

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Сповідь лучанки, якій пересадили серце індійця

Наталія Омельчук запросила до слова свого товариша – Віталія Миходуя з Кам'янця-Подільського. Йому теж пересадили серце три роки тому в Індії. Він спеціально приїхав до Луцька підтримати акцію «Алея життя», тому що вважає трансплантацію вкрай необхідною для порятунку життя людей.



Серед учасників акції був ще один лікар із пересадженим органом. Це головний лікар Ратнівської районної лікарні, депутат Волинської обласної лікарні Михайло Бегаль. Тепер він теж бореться за багатьох своїх пацієнтів, яким потрібна пересадка органів. Михайло Бегаль вважає, що нещодавно ухвалений у Вашингтоні (США) закон про дозвіл компостування людських органів неправильним.



«Я підтримую Наталію Попову. Прийде час, коли Господь мене забере, і я буду радий, якщо частинка мене когось врятує. Життя має давати життя», – переконаний Михайло Бегаль.

Священнослужителі відправили молебень перед початком доброї справи. Вони побажали «Многії літа!» реципієнтам, лікарям, усім присутнім.



Після цього реципієнти, лікарі, волонтери, чиновники посадили молоденькі сосонки в зеленій зоні біля лікувального закладу.



Потому в лікарні відбулася та науково-популярна конференція «Трансплантація: до та після».

Святослав ЛЕСЮК («Волинь24»)
Фото автора





Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
1

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.

© 2021. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».