Суддівська кров: чиї діти працюють у волинських судах

8
3
Суддівська кров:  чиї діти працюють у волинських судах
Що поганого у тому, коли працювати в системі судочинства рвуться молоді люди, які ледь не з пелюшок чули від батьків про «кодекси», «ухвали» та інші подібні речі?.. Мабуть, нічого. Якщо, звісно, потрапити на посади до суду їм допомагають саме оці, отримані з дитинства, знання.

Та коли роботу дістає 19-річний син (донька), який щойно відгуляв випускні екзамени, і вже через рік-другий при скромній зарплаті суддівського клерка він встигає «нажити» квартиру, автомобіль і піти на підвищення… Навряд чи такий карколомний успіх – результат лише «правильних» генів.

Скориставшись базою даних суддів України та їх родичів blood.in.ua, яку 14 лютого 2019 року презентували журналісти-розслідувачі проекту Слідство.Інфо, видання «Волинь24» проаналізувало, чиї діти працюють у волинських судах. У жодному разі не стверджуємо, що будь-хто зі списку дітей суддів отримав роботу «по блату» або ж не має відповідної кваліфікації. У нашій розповіді – лише історії їхніх призначень та нажите майно, а висновки – за читачами.


КАТЕРИНА БОРСУК: НЕБАЖАНИЙ «КАМІНЬ»
22-річна донька судді апеляційного суду Волинської області Петра Борсука Катерина уже встигла попрацювати у двох судах: камінь-каширському та луцькому.

Із 2017 року, щойно випустилася із Східноєвроейського національного університету, Катерина Борсук наполегливо робила спроби отримати роботу у Луцькому міськрайонному суді. Пробувалась на різні посади, проте невдало.

У вересні 2017 року отримала роботу головного спеціаліста Камінь-Каширського районного суду. Можливо, збіг, проте у районному суді понад 15 років працює заступницею керівника апарату рідна тітка Катерини Любов Мельник.

У червні 2018 року Катерині таки вдалося отримати роботу у Луцьку.

У декларації Катерини Борсук – жодного власного майна, лише скромна зарплата працівниці Камінь-Каширського суду. За півроку – 62 тисячі гривень, тобто – близько 10 тисяч гривень на місяць.

А от у батьків Катерини є нерухомість і поблизу Луцька, і в Камінь-Каширську. У райцентрі – 18 соток і будинок 143 квадрати, у селі Голишів поблизу Луцька – будинок 115 квадратів, у селі Забороль – 10 соток землі, а також – службова квартира у Луцьку.

До речі, сам Петро Борсук поки не пройшов переатестацію. Вища кваліфікаційна комісія суддів уже тривалий час розглядає його справу. Ймовірно, причиною затягування могла стати кримінальна справа, порушена проти судді у 2017 році. Тоді його звинуватили у тому, що «відмазав» депутата та екс-керівника Ягодинської митниці Романа Микитюка. Подаючи досьє до ВККС, Петро Борсук зазначив, що проти нього ніколи не порушували кримінал.


ТАРАС ЛІВАНДОВСЬКИЙ: «КВАРТИРНИЙ» ЩАСЛИВЧИК
Працювати у суді Тарас Лівандовський почав у 19 років. Спершу чотири роки (2010-2014 рр.) працював секретарем судових засідань у Господарському суді Волинської області, тоді – рік (2015 р.) помічником судді і зрештою знову повернувся на посаду секретаря.

Він – син багаторічної судді Апеляційного суду Волинської області Тетяни Лівандовської-Кочури. До речі, торік вона не пройшла переатестацію, не склавши іспит.

У 2015 році працівникові суду із скромною зарплатою та без жодних інших офіційних джерел заробітку вдалося стати власником квартири у Луцьку. Її площа – 88,6 квадрати, тобто квартира – швидше за все – чотирикімнатна. До речі, у декларації вказано, що купив її Тарас Лівандовський за 13,5 тисяч доларів.

Стосовно зарплати, то у 2016 році він отримував менше 7 тисяч гривень на місяць, а в 2017 році – майже 10 тисяч гривень.

Тим часом Тетяна Лівандовська-Кочура має дві земельні ділянки (12 та 9 соток) і будинок 229 квадратів у Боратині поблизу Луцька.


ВАДИМ ПОДОЛЮК: СВОЇ – ТІЛЬКИ «ЖИГУЛІ»
Із 2011 року помічником судді у Ківерцях працює син апеляційного судді Василя Подолюка Вадим. Рік до того він працював у цьому ж райсуді судовим розпорядником.

Власної нерухомості Вадим Подолюк не має: лише частку разом із батьком, матір’ю та сестрою у квартирах у Ківерцях (43,5 квадратів) та Луцьку (77,1 квадратів). Зі свого майна помічник судді має лише «Жигулі» 1997 р.в. та причіп.

А от у батька-судді та матері – більше майна. Зокрема, три ділянки у власності: 12 соток у селі Небіжка Ківерцівського району, 5 соток та майже 2 гектари у селі Сухівці поблизу Рівного, а також – 4 ділянки у Сухівцях в оренді.

МАРИНА РУСИНЧУК: СКРОМНО ПО-ГОСПОДАРСЬКИ
Донька судді Волинського апеляційного суду Миколи Русинчука Марина працювати у суді почала в 22 роки. Спершу рік працювала секретарем засідань в Луцькому міськрайонному суді, а із 2013 року – на аналогічній посаді в Господарському суді Волинської області.

Разом із батьками Марина є співвласницею квартири 66 квадратів у Луцьку. З іншої нерухомості в родини – ділянка 10 соток та недобудований будинок 90 квадратів у Зміїнці під Луцьком, які оформлені на суддю.

Дружина судді і мати Марини Ніна Русинчук має частку у бізнесі: 11% фірми «Волиньфармсервіс-2».


РОМАН ЯКУШЕВ: КОНСПІРАТИВНИЙ СЕКРЕТАР
Роман Якушев – син Інни Якушевої, судді Господарського суду Волинської області.

Із 2014 року Роман працював секретарем Луцького міськрайонного суду, а у 2017 році змінив посаду на секретаря засідань того ж суду.

Його зарплата за 2017 рік – 96 тисяч гривень, тобто на місяць – 8 тисяч. Жодного майна не нажив.

У декларації вказано, що разом із матір’ю є співвласником квартири 99,6 квадратів у Луцьку. Також суддя Інна Якушева має будинок 66 квадратів та дві земельні ділянки 25 і 28 соток у селі Веселе, що неподалік Луцька. Вартість цієї нерухомості суддя не вказала, хоча стала власницею недавно: наприкінці 2017 року.

На банківських рахунках суддя зберігає понад 3,4 тисячі євро та 95 тисяч гривень.


ІВАННА ОКОСТЕНЬ: ЩОРАНКУ З КИЄВА ДО КОВЕЛЯ?

Троє дітей голови Камінь-Каширського районного суду Віктора Гордійчука – працюють в «системі». Щоправда, лише двоє – в судах, а одна донька Мирослава – нотаріусом.

Син камінь-каширського судді Віталій Гордійчук із 2014 по 2017 рік працював діловодом у Волинському окружному адміністративному суді.

Інша донька – Іванна Окостень (на фото) із 2013 року працює суддею Ковельського міськрайонного суду.

Суддя «засвітилася» у гучній справі над її колегою – суддею Леонідом Раком із Червонограда. Його затримали на хабарі, проте рішенням Іванни Окостень цей суддя був визнаний невинним. Цікаво, що згодом апеляція скасувала це рішення.

У декларації вказано, що Іванна Окостень зареєстрована в селі Білогородка Києво-Святошинського району, що за 30 кілометрів від Києва. Тут у її чоловіка – 13 соток землі та будинок 120 квадратів. Жодної нерухомості у Ковелі (навіть на правах користування), де суддя могла б проживати під час роботи, у декларації не вказано.

Торік Іванна Окостень отримала 96 тисяч гривень допомоги у зв’язку із вагітністю та пологами, тож, схоже, наразі суддя перебуває в декретній відпустці.


ОЛЕКСАНДР ЛЕСИК: КУДИ БЕЗ ТЕЩІ?
Син голови Ковельського міськрайонного суду В’ячеслава Лесика Олександр – теж розбудовує кар’єру у суді. Із 2008 по 2011 рік він перебував на службі у поліції, а у жовтні 2012 року став судовим розпорядником у Луцькому міськрайонному суді. Через рік отримав посаду помічника судді.

Із нерухомості Олександр Лесик задекларував 10 соток у Рованцях під Луцьком.

Також вказав, що із 2012 року користуються квартирою 75 квадратів у Луцьку, оформленою на Баранчук Марію Яківну. На цю саму жінку також записаний автомобіль «Мерседес Е220», яким із 2016 року їздить Олександр Лесик.

Ймовірно, Марія Баранчук – теща Олександра і проживає у Ратному. Підтвердженням цьому є те,що дівоче прізвище дружини Наталії Вікторівни – Баранчук, і в Ратному у неї була спільна адреса із Марією Баранчук.


Батьки Олександра – суддя та його дружина – мають нерухомість у Ратному (18 соток та будинок 142 квадрати). Крім того, мають 12 соток у селі Дубове Ковельського району та 25 соток та дачний будинок у селі Броди Ратнівського району.

Тим часом торік ковельський виконком видав В’ячеславу Лесику ордер на службову двокімнатну квартиру площею 44 квадрати.


ОЛЕКСІЙ КИРИЛЮК: СУДДЯ ЧИ ГРАВЕЦЬ?

У 21 рік Олексій Кирилюк,син судді Луцького міськрайонного суду Валентини Кирилюк, пішов працювати до суду. Перше місце роботи – розпорядник в Апеляційному суді Волинської області. Із 2013 до травня 2017 року працював секретарем судового засідання. У листопаді минулого року подавав документи до Києво-Святошинського та Подільського районних судів міста Києва.

Такий вибір – логічний, адже Олексій Кирилюк проживає в передмісті Києва. У 2016 році його дружина придбала квартиру площею 42 квадрати у Софіївській Борщагівці. Сам Олексій із нерухомості має лише 10 соток у Рованцях під Луцьком.

Окрім зарплати у 30 тисяч гривень за 5 місяців, поки Олексій працював в суді, сімейний бюджет поповнили «декретні» гроші (22 тис. грн), допомога по безробіттю (28 тис. грн) та виграш у букмекерській конторі «Парі-матч» 127 тисяч гривень.


КАТЕРИНА ТРОЦЬ: ЛЕГЕНДАРНА ДИНАСТІЯ

Катерина Троць продовжує родинну традицію вибору професії уже в третьому поколінні. Її дідусь – легендарний суддя Борис Плахтій, про якого досі позитивно відгукуються у суддівських колах Луцька. Хорошу репутацію здобула і його донька Інна Плахтій (мама Катерини), яка наразі працює у Луцькому міськрайонному суді. Ще одна донька Бориса Плахтія Наталія – також суддя, працює у Волинському окружному адміністративному суді.

Катерина Троць теж уже встигла зробити непогану кар’єру: у 2013-2014 роках працювала помічником судді у Млинівському районному суді Рівненської області, далі у 2014-2017 роках – на аналогічній посаді у Луцькому міськрайонному суді, а з жовтня 2017 року – працює інспектором у Вищій раді правосуддя в Києві.

Із 2014 року Катерина має власну квартиру 46 квадратів у Луцьку. У декларації зазначена її вартість – 196 тисяч гривень, тобто – 12 тисяч доларів.

Крім того, Катерина разом із сестрою є співвласницею іншої квартири у Луцьку, площею 49 квадратів.

У Києві проживає в квартирі площею 68 квадратів, яку їй у безплатне користування надав Надєїн Андрій Анатолійович.

Крім того, наприкінці 2014 року Катерина стала власницею легковика «Пежо», вартість якого – 141 тисяча гривень.

* * *

Окрім дітей у волинських суддів є племінники, кузини і кузени, свояки по дружині-чоловікові… І усі ці дружні родинні компанії часто виплітаються у справжні «юридичні клани», де є усі, «хто треба»: судді, прокурори, нотаріуси, адвокати…

І така ситуація має три очевидні мінуси:

1) дуже комфортна атмосфера зі «всіх своїх» для «договорняків»;

2) складність для людини «з вулиці» (навіть для дуже хорошого і чесного працівника) потрапити на роботу в суд;

3) ймовірність, що «пристроєні діти» мають не дуже впевнені знання і в майбутньому можуть стати такими собі суддями.


Людмила ЯВОРСЬКА («Волинь24»)
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
3

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Аксіму "природа відпочиває на дітях" ніхто ніколи не відмінить. В пору моїх студентських років один професор часто повторював фразу: "Син вовка є вовк, а син професора може бути бараном". І син чи дочка судді теж можуть мати рівень інтелекту цієї казкової тварини. Це така істина, як після ночі має наступити день. Але династії... Смак грошей, смак влади над чужими долями... Це професійна, важка недуга. Вона прищеплюється з дитинства.
Відповісти
такий розпач охоплює.
Відповісти
cosa nostra
Відповісти
Правильно,а талановита молодь виїжджає за кордон,яка дійсно розумна,а це " непотрібство" сидить! Отаке майбутнє і чекає Україну,,бо йдуть синки і доченьки...яблуко від яблуні далеко не падає...
Відповісти
Сидить і садить
Відповісти
І тільки діти педагогів стають журналістами.
Відповісти
А чого не всі фотки є, на вашу думку "денастій держслужбовців"???чи вже "рильця" в пушку і заважають відірватись від монітора і піти зробити фото "невловимих месників"?))))А що Вам всім заважає іти працювати в державну установу???Ви,напевне навідь і не розглядаєте такий варіант...спробуйте!!!)))можливо і про ВАС напишуть колиші колеги по ЦЕХУ!Всіх благ,займіться вже ділом...
Відповісти
Кг/ам. Асх
Відповісти

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».