Чи легко в Луцьку придбати дешевий алкоголь? РОЗСЛІДУВАННЯ

Майже щодня у ЗМІ оприлюднюють інформацію про те, що інспектори департаменту муніципальної варти Луцької міської ради вилучають десятки літрів горілчаного фальсифікату*. Яка ж тоді ефективність таких затримань, якщо лучани і далі створюють алкогольні цехи, де шикуються у довжелезні черги залюблені у чарку? У місті доступність сурогату досягла такого апогею, що придбати контрафактний алкоголь можна у найбільш несподіваних місцях: у контейнерах із похоронними вінками, з-під полиць рибних кіосків та у непомітних місцях.

Щоб переконатись у доступності продажу сурогату, журналісти інтернет-видання «Волинь24» вирішили уподібнитися до потенційних споживачів і придбати півлітру (0,5 літра «веселого напою» – ред.).

Задля виконання алкогольної спецоперації ми придумали історію, що в однієї з нас день народження. З особистих джерел дізналися про «прес-секретаря луцьких безхатьків», адже саме вони в курсі усіх новинок у сфері нелегального алкоголю.

Пошуки привели нас до мосту, що сполучає проспект Соборності та проспект Перемоги, де мешкає закохана пара.

«Співмешканці» саме готувались до сну, адже завітали ми пізно ввечері. Вважали, що весь «двіж» розпочинається саме о цій порі (згодом виявилось, що ми дуже помилились).

Не гаючи часу, ми перейшли в наступ:
– Є щось?
– А що вам треба? – поцікавилася пані.
– Нам би «чекуньку» десь купити, бо скоро святкуємо «днюху».

Жінка погодилася нам допомогти, адже, за її словами, «тільки їй тут продають». З міркувань безпеки ми вирішили піти за Валентиною утрьох.

– Куди всі бандою? – розлючено запитала безхатько. – Одна піде зі мною. В етом дєлє главне – довєріє. До мене в гості атошнікі приходять і афганці, і дальнобойщікі. Бо нікому більше не продають.

На дипломатичних засадах ми домовились: одна пляшка – їй, друга – нам.

– Треба затаритись, – промовила «посередниця», повернувшись за двома пластиковими пляшками. Очевидно, для таких закупів у неї все підготовлено.

В останній момент угода зірвалася. Виявилось, що лише одна з нас повинна йти з цією жінкою у невідомому напрямку, до невідомої квартири постачальника за прозорою речовиною.

Наступного дня ми промоніторили найпопулярніші точки з нелегальним алкоголем та обрали один із рекордсменів на ринку «Лучеськ».

Дощова погода не сприяла вдалій покупці. На «полювання» ми вирушили значно раніше, аніж минулого дня, десь о п’ятій вечора. Прогулявшись поміж контейнерами, ми не відшукали необхідного алкоцеху.

Розчаровані, ми уже прямували до виходу з ринку. Там увагу привернув чоловік, з кишені якого «визирала» пластикова пляшечка з-під «Фанти». Саме ця ВАГОМА деталь дала нам знати, що він в алкопогоні. Ми сіли йому на хвіст. Дістались до точки, простеживши за ним.

Чолов’яга привів нас до рибного контейнера, де уже стояла довжелезна черга охочих придбати сурогат. Один із потенційних покупців стояв із пластиковим стаканчиком! Наш «провідник» вийшов уже із наповненою пляшкою. Чоловік виявився доволі агресивним. На нашу спробу попросити допомогти із придбанням омріяного продукту він штовхнув кореспондентку зі словами: «Я нічо’ не знаю, я нічо’ не купляв, і взагалі ніколи не пив!» І подався геть. І шлейф перегару потягнуся слідом за ним.



Розгублені, ми стояли посеред ринку. Обговорювали ситуацію, шукали нові варіанти. Вихід знайшов нас сам: чоловік у чорному підслухав наші розмови. «Дєвушка, можна вас?» – невпевнено запитав чоловік, помітивши бажання у наших очах.

Наша «дєвушка» підійшла до добродія, з уст якого пролунала фраза:
– А шо ви хотіли від Володі? Ви случайно не з тих?
– Нам би придбати «чекушку». В однієї з нас скоро «днюха». А купувати алкоголь у магазинах дорого.
– Скільки вам нада?
– А які розцінки? Нам же не продають і про прейскуранти не повідомляють.
– 30 гривень – «бутилка», 17 – «чекушка».

Ми дали 50 гривень і сказали: «На всі».

Чоловік подався у ту ж алкопогоню. Поруч із рибним контейнером уже вишикувалася вдвічі більша черга. Хто з пляшками, хто відразу зі стаканчиками, а хто з бутлями. Ніхто нічого не приховував. Все відкрито. Все прозоро. Як і рідина з-під прилавку. Через хвилин 7 наш рятувальник приніс дві пляшки: одна повністю заповнена, а інша наполовину. Підійшов.

– Хто?
– Я, – одна з журналісток у повній готовності забирати товар.
– Пішли за мною, – мовив «рятувальник».

Задля обміну алкогольною «розливайкою» чоловік в чорному повів журналістку до неосвітлених контейнерів. Він озирнувся, чи немає нікого поруч. Відкрив портфель. Дістав півлітра. У пляшці з-під «Coca-Cola». Простягнув.

– Дякуємо, ми вам нічого не винні? – запитала кореспондентка.
– Ні, у мене є, – показав іншу пляшку, котру зоставив собі. Вона була наповнена наполовину.

***

Про те, що налили журналісткам з-під прилавку та що міститься у прозорій рідині у пляшці з-під «Coca-Cola», а також чи вдалося нам довести до логічного кінця наше розслідування, читайте згодом.

***

*Горілчаний фальсифікат – не призначена для внутрішнього вживання спиртовмісна рідина, яка використовуються в країнах з низьким рівнем культури замість алкогольних напоїв, зокрема через доступність і низьку ціну. Залежно від складу, сурогат алкоголю може завдавати істотної шкоди здоров'ю або призводити до загибелі. Вживання сурогатів є типовим для пізніх стадій алкоголізму.

Марія ПАВЛОВИЧ
Єлизавета НАХАМЕЦЬ
Олена ЯКОБЧУК

Передрук заборонено.