Як зароджувався легендарний фестиваль «Оберіг» у Луцьку

Один з ініціаторів першого фестивалю "Оберіг" поділився спогадами.

Василь Ворон - ветеран журналістики, магіcтр державного управління, на той час працював редактором відділу обласної молодіжної газети, творив на Волинському радіо інформаційно-музичну програму "Студія-3".

Про початок фестивального руху на Волині Василь Ворон написав на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук.

"Неймовірне багатство спонукало творити україномовний фестиваль авторської пісні і співаної поезії поза сферою впливу «КСП»; фестиваль без підключення, обмеження віку, цензури, поділу на аматорів і професіоналів, попереднього відбору не викликав заперечень з боку секретаря обкому комсомолу Юрія Ройка, який очолив оргкомітет…

У «молодіжці» розповідаю про наших авторів та виконавців, пишу сценарій на підставі дослідження Гната Хоткевича «Музичні інструменти українського народу», обмірковую режисуру та ведення концерту. Олексій Левченко і його колеги з молодіжного центру «Волинь» шукають меценатів, готують сцену кіноконцертного залу „Москва”, призовий фонд…Врешті разом з Олексієм вирушаємо за підмогою до Олександра Смика і напередодні фестивалю встановлюємо на сцені апаратуру його друзів музикантів групи «Незаймана земля» із Здолбунова. З Леонідом Репетою вони завершуватимуть програму першого дня, яка потриває кілька годин!

Фестиваль починаю позивними інформаційно-музичної програми „Студії 3”. «Наші співці не впали з неба, - повертаю з небуття епізоди тисячолітньої традиції. - Пантелеймон Куліш у повісті «Чорна Рада» дав нам чудовий тим козацького барда, сміливого запорізького Бояна, що слова своїх пісень не пускає на вітер, що живе козацькими інтересами і вплутується обома руками у козацькі діла…Нечуй-Левицький описує бандуриста Шміда: той знав багато псальмів, дум і пісень, високо цінив своє звання народного рапсода; на латану свитину свою дивився як на священну ризу, в кобзі своїй бачив гусці царя Давида, а самого себе вважав за людину, що має по шляхах і ярмарках возвіщати людям слово правди…»

Босоногий Василь Жданкін уособлює невмирущу традицію, оваціями зустрічають його спів, поезію Богдана-Ігоря Антонича... Едуард Драч продовжує цю прекрасну мандрівку у руслі традиції.

І раптом, наче грім з ясного неба: «Товариш генеральний секретар! Ви не турбуйтеся і спіть спокійно. Хай вас не переслідує кошмар, що Україна коли-небудь стане вільна»…

«Колискова» для генсека від Володимира Давидова із Світлововодська поляризувала настрої за кулісами. Не всі готові до такого крутого повороту…

Зал ціпеніє від несподіванки: хто насмілився приспати пильність генсека і мати його… запанібрата? І… шаленіє від захоплення: стіна страху тріснула, але ще не стала руїною: осередок Народного руху України невдовзі продовжить почин лицарів пісні.

«Обережно: іде провокатор!» застерігає Олег Покальчук, якого дратують напружені обличчя «тайняків» із записними книжками у перших рядах, але захоплює нова ризикована атмосфера нонконформізму за лаштунками…Напруження за кулісами зростає...

«Диктатори, диктори, диктатори…», - розпечені до білого ритми Тараса Чубая електризують глядачів поетичними рядками Григорія Чубая. Крига скресла…

«Слимачок» від Андрія Панчишина розряджає наелектризовану атмосферу концерту. «Візит» (Горбачова до Львова) не містить випадів проти генсека, але у творі «Брехунець» він пророкує: «Ще згодить перебудова у пекельному вогні і наступить в світі знову царство світлої брехні».

Наступного дня їдемо до Лесі Українки у Колодяжне: у її творах («На руїні», «Оргія») образ співця віддзеркалює різні стадії колоніального поневолення, а також його місію у недалекому майбутньому ( «Орфеєве чудо»). У розмові з Олександром Смиком обговорюємо нашу ідею наступного фестивалю «Вивих», яку зреалізують лідери «Студентського братства» у Львові наступного року.

Увечері у переповненому Луцькому міському будинкові культури знову чимало осіб із записниками, але відважного Володимира Давидова директор фестивалю ще вдень випровадив до Світловодська.

Феноменальний Микола Тимчак, Зоя Слободян, Володимир Кіндратишин, Олександр Смик… Але наш головний приз для наймолодшої із цієї плеяди - харків’янки Марійки Бурмаки: поети „розстріляного відродження” знову мають право голосу! Олег Покальчук підтримує мою пропозицію і вручає нагороду для Марічки. Студентка зателефонувала у молодіжний центр «Волинь» обкому комсомолу за два дні до фестивалю, розпитуючи дорогу до Луцька. І таки наважилася приїхати...

«Наша дума, наша пісня»…«Молодіжка» подає мій звіт про фестиваль на цілу сторінку, зокрема, думки його учасників під час «круглого столу», захоплення Андрія Панчишина та Едуарда Драча, який згодом так оцінював наш почин:

«Фестиваль «Оберіг 89» став першою ластівкою не лише для одного жанру. Адже наступні події, зокрема і фестиваль «Червона рута 89», який відбувся у Чернівцях у вересні того ж року, показали, що українській співаній поезії випало очолити бурхливі процеси в сучасній український пісні і на той період стати її обличчям.

А місто Луцьк для нашого жанру з тих пір – духовна столиця і «мала Батьківщина». Повертаючись кожного разу до цього міста зі старою романтичною фортецею, представники нового музичного епосу України відчували давню історію і справжній дух старої середньовічної лицарської Європи, частиною котрої ми завжди були і історично, і духовно. Саме тут співці найкраще переосмислювали поточні та історичні процеси, бо саме у такому місті найкраще відчувається система духовних координат нашої землі».

«Як справи?» – телефонні дзвінки звідусіль: співці жадають знати найсвіжіші новини. Підготував сторінку для «молодіжки», записи з фестивалю будуть у наступних випусках інформаційно-музичної програми «Студія 3». Щоправда, плівки із концертними записами, які зробили інженери Волинського радіо Микола Главацький та Юрій Вегера (з допомогою громіздких студійних магнітофонів!) вилучили, але не розмагнітили. Незабаром вони з’являться у програмах Емми Бабчук на «Промені»: Микола Амосов підтримає наш хіт-парад «Чудова п’ятірка» уже наступного року…

«То готуємося до наступного фестивалю?», - пише Василь Ворон

Довідково. «Оберіг» — український фестиваль авторської пісні та співаної поезії. Вперше був проведений у м. Луцьк 1989 року. Організатором якого був молодіжний центр «Волинь». Першими ініціаторами були: Василь Ворон, Олексій Левченко, Ігор Криса, Олег Покальчук. Перший фестиваль «Оберіг» зібрав 30 учасників, другий — близько ста. На Всеукраїнський фестиваль «Оберіг-91» записалося майже двісті учасників, тому дирекція фестивалю проводила відбір претендентів з попереднім прослуховуванням їх пісень.

На фото співець Василь Жданкін. Джерело: https://bit.ly/2PEpNQ0.