Медична реформа у Луцьку очима пацієнтів і лікарів

З моменту старту кампанії підписання договорів з сімейними лікарями минуло півроку. За цей час у Луцьку декларації підписали близько 56 відсотків мешканців. Інтернет-видання «Волинь24» вивчало, що вже дало нововведення лікарям і пацієнтам, а також поцікавилося труднощами, які виникають в процесі реформування.

Згідно з даними управління охорони здоров’я Луцької міської ради, станом на 8 жовтня цього року 120 174 лучани підписали декларацію із сімейним лікарем, серед них 86 993 дорослих та 33 181 дітей (близько 56% від усього населення міста). Хтось вже на перших етапах реформи підписав декларацію з медиком, якому довіряє, дехто все ж досі вагається у виборі сімейного лікаря, а хтось вже відчув сумнівні моменти у роботі нової системи.

Так, Ніна Ковч вважає реформу неефективною, оскільки на практиці медичні заклади ще недостатньо забезпечені технікою та ресурсами:

«Я сама колишній медичний працівник (фельдшер на селі). Від мого села найближчий лікар за 25 кілометрів, інтернету в селі нема. Яким чином він має мене лікувати? Консультацією? Аналогічно мене може полікувати Гугл. В нас нема ні бази, ні ліків, ні комп'ютерів. Лікарі досі картки вручну пишуть. Це все просто формалізм. Круто звучить, що я можу мати свого сімейного лікаря, а в реальності навіть ті, котрі підписали декларації, зараз приходять до лікарень, а їх приймають ті лікарі, які в цей момент на прийомі. Ця реформа викликає в мене лише сміх. Потрібно було б хоч би комп'ютеризувати відомості про хворих, створити хоч якусь базу, а потім щось реформувати. Зазвичай щоб зварити суп – треба в каструлю щось покласти, а тоді черпаком колотити».

Вікторія Швед стверджує, що сімейний лікар сам прийшов додому, а ось педіатру скидала всю документацію у соціальній мережі, що спростило саму процедуру підписання декларацій.

Тим часом Ірина Долгова розповідає про свій гіркий досвід спілкування із сімейним лікарем: «Прийшла на прийом до «топ-лікаря» з температурою, але без талона. Мій сімейний лікар на той момент була у відпустці, тому в реєстратурі мене відправили до Ольги Бодюк. Черги не було, і вона могла мене прийняти. До того ж мені було реально. Я їй так і сказала, але вона виставила мене за двері. Лікар з кабінету навпроти Володимир Скляров мене відразу прийняв, коли побачив мій стан, хоча на той час у нього була черга. То де ж ефективність реформи?»

Про суть медичної реформи розповів директор комунального підприємства «Луцький центр первинної медичної допомоги» (колишнія назва – поліклініка №1) Ігор Гнетньов:

«З 2018 року заклади первинної медичної допомоги, які уклали контракт з Національною службою здоров’я, отримуватимуть фінансування за новою моделлю – щорічну виплату за обслуговування кожного пацієнта, з яким лікарі цього закладу підписали договір. Передбачається впровадження електронної системи обліку інформації та вибір лікаря незалежно від прописки. Держава не змінює методів та способів надання медичних послуг, а змінює систему фінансування, що змушуватиме лікарів підвищувати кваліфікацію та конкурувати.

Якщо пацієнт не хоче укладати декларацію із сімейним лікарем – це його вибір. Декларація із сімейним лікарем – своєрідна страховка держави. Якщо пацієнт не підписав декларацію, право на медичне обслуговування він не втрачає, але розраховувати на весь комплекс (профілактика, раннє виявлення та інші послуги) за кошти держави він не зможе».

ЧИТАТИ ТАКОЖ: ТОП-5 сімейних лікарів луцької поліклініки №1

Тетяна Трач, директор комунального підприємства «Луцький міський центр первинної медичної допомоги №2», поділилася своїми думками щодо сприйняття нововведень у суспільстві:

«Жодна реформа в жодній державі не відбувалась за один день. Держава не позбавляє людину права звернутись до лікаря для отримання першої невідкладної медичної допомоги, але розраховувати на безоплатний перелік обстежень і послуг пацієнт, який не підписав декларацію із сімейним лікарем, не може. Укласти декларацію можна у будь-який зручний час для пацієнта. Реформа є стимулюючим фактором професійного росту для лікарів, оскільки громадяни обирають кращих. Сімейний лікар повинен вміти знаходити спільну мову з кожним пацієнтом, тому тут спрацьовує фактор здорової конкуренції і в професійних навичках, і в комунікативному аспекті.

Будьмо відвертими: немає ідеального соціального устрою, який би влаштовував усіх. Є категорія людей, які готові конфліктувати і не сприймати чогось нового, але ж ми не можемо орієнтувати суспільство на такий спосіб поведінки. Сьогодні ми орієнтуємось на європейський досвід, тож варто підтягувати і рівень свідомості та культури. Здобути медичну освіту надзвичайно складно, працювати лікарем теж нелегко. У нас пацієнт не хоче брати відповідальність за власне здоров’я, тому і виникають звинувачення у непрофесійності лікарів. Завдання лікаря – розповісти про проблеми та шляхи їх вирішення, а відповідальність за рішення несе сам пацієнт. Аналогічна і ситуація з деклараціями. Хто винен у тому, що пацієнт вчасно не підписав декларацію із сімейним лікарем, якому він довіряє? Звичайно, що лікар. Саме ось цей негатив і байдуже ставлення породжує конфлікти, нерозуміння і недовіру. І коли лікар налаштований з емпатією (емпатія – розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання – ред.) до пацієнта, а той відповідає агресією і конфліктом, то в такій ситуації спрацьовує людський фактор: лікар перестає довіряти пацієнту.

Як завоювати державу без жодного пострілу? Розвалити соціальні сфери: освіту і медицину. Неосвічене і хворе населення, яке не відповідає за свої рішення – раби. Тож будьмо свідомими і мудрими».
ЧИТАТИ ТАКОЖ: ТОП-5 сімейних лікарів луцької поліклініки №2

Директор комунального підприємства «Луцький центр первинної медичної допомоги №3» Віктор Максимюк викладає своє бачення сімейної медицини:

«Сімейний лікар, на мою думку, веде пацієнта від народження і до старечого віку (75-90 років). Це забезпечить приєднання сімейної медицини до страхової, і тоді такий лікар зможе надати цілісну характеристику на свого пацієнта, бо знає перебіг його хвороб, історію вакцинацій та інших нюансів, про які звичайний дільничний терапевт міг і не знати. Це дисциплінує пацієнтів щодо здорового способу життя. Обриси сімейної медицини: пацієнт довіряє лікареві своє здоров’я та прислухається до його порад.

У медичному закладі і стіни лікують, тому ми плануємо ремонтні роботи в корпусах. Навчаємо спеціалістів (конкурси, конгреси, семінари, симпозіуми). У планах – створити новий штат і перепрофільовувати вакантні посади на лікаря сімейної медицини.

Коли вводилась така система у Польщі, то за рік вони набрали 15% пацієнтів на лікаря. А нашим лікарям довіряють 70% пацієнтів на одного лікаря. Реформа все ж діє. З 1 січня 2019 зміняться правила надання медичної допомоги, тому найближчим часом очікуємо великий потік людей, які ще не встигли підписати декларації».

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Яким лікарям найбільше довіряють лучани у поліклініці №3

Тетяна Братченя, сімейний лікар Луцького центру первинної медико-санітарної допомоги №3», розповіла про вплив реформи на професійну діяльність:

«Працюю понад 20 років, тож маю вже певний авторитет серед своїх пацієнтів. Люди йдуть до лікаря, якому довіряють. Молодому спеціалісту в цьому плані важче, але це для нього тепер стане стимулом налагоджувати контакти із сім’єю, щоб його порадили іншим. Я пояснюю своїм пацієнтам, що для них нічого не змінюється. Ви повинні знати, що для вас є безплатним, а за що ви маєте платити. Загалом, людина, яка хоче працювати і любить свою роботу, проблем мати не буде».

Марія ПАВЛОВИЧ
Фото автора і з соціальних мереж