Як волинські «благодійники» наживаються на секонд-хенді

0
5
Як волинські «благодійники» наживаються на секонд-хенді
«Пишемо листи, просимо… Їдемо і просимо… Виблагуємо: дайте нам одягу, дайте бідним людям… А, виходить, вони нам зобов’язані те все дати?!» – сільські голови, які пішли на співпрацю із постачальниками секонд-хенду, спершу вперто їх вигороджують. Мовляв, дають допомогу – і добре. Але коли чують, скільки за документами для їхнього села привезли з-за кордону одягу… Замовкають і просять одного: отримати копії документів. «Щоб знати, скільки вони на нас заробляють», – пояснюють…

У деяких селах на Волині є незвична практика: тут роздають гуманітарку. Десь раз у рік сільський голова їде до Луцька в благодійний фонд, набирає вживаний одяг і взуття – скільки дадуть, а потім роздає в селі людям. І часто сільські голови навіть не здогадуються, що написавши одного листа-прохання, стають «партнерами» цих «благодійників» на роки. Вантажівка за вантажівкою їде через кордон гуманітарна допомога… селянам. І в таких кількостях, що можна було б давно вдягти і взути всі українські села по кілька разів…

Наприклад, село Жабче Горохівського району, де мешкає 415 людей, за документами уже отримало 70 тонн секонд-хенду!

Насправді далеко не всі вантажі доїжджають у глибинку. Як працює схема і хто наживається на вдаваній благодійності – читайте у журналістському розслідуванні.

ДИВИТИСЯ ВІДЕО РОЗСЛІДУВАННЯ «СПЕЦТЕМА: ГУМАНІТАРКА З СЕКРЕТОМ»



БЛАГОДІЙНА КОМЕРЦІЯ

Лише за це літо волинські благодійні організації завезли в Україну 1 300 тонн гуманітарних вантажів. Це – понад 60 вантажівок, вщент заповнених одягом, взуттям, іграшками, посудом, рушниками, постільною білизною… І все це – благодійна допомога, яку мали б роздати безкоштовно.

Проте, насправді, до 80% гуманітарної допомоги, яка в’їжджає в Україну, потім іде на продаж…

«На кордоні – постійні приниження. Ти приїжджаєш і спочатку повинен довести, що ти не ідіот, що ти не «комерц»… (комерсант; людина, яка з благодійної допомоги має комерційну вигоду, – ред.) Усі розуміють: їдуть «комерци» – вони «листанули», їм декларацію «шльоп», і все – поїхали. А ти їдеш, нічого не «листаєш», і в них виникає питання: а, «халявщик», хочеш проїхати «на халяву», – розповідає лучанин Олег, який також займається перевезеннями гуманітарних вантажів.

За його словами, є дві основні ознаки, за якими можна виділити нечесних на руку благодійників. По-перше, такі організації перевозять вантажі регулярно і часто, що є досить затратним, якщо вантаж потім іде не на продаж, а дійсно в благодійних цілях. По-друге, найбільше у вантажах – одягу і взуття.

«Я відстежував свої вантажі і дивлюсь: одні і ті самі «кантори»… ідуть, ідуть, ідуть… і лахи, лахи, лахи… Вони сьогодні подали заяву – уже завтра їх визнали гуманітаркою, а в тебе лежить нерозмитнена хірургія на війну, і ти п’ять комісій проходиш для того, щоб в кінці кінців вантаж визнали гуманітарним, і можна було його відправити на війну. Мені особисто вже не хочеться нічим займатись. Виснажило…» – каже Олег.



НЕВЛОВИМЕ «СЕРЦЕ ВОЛИНІ»

Цього літа серед усіх волинських організацій найбільшу кількість гуманітарної допомоги – 340 тонн або 18 фур одягу і взуття – через європейський кордон перевіз благодійний фонд «Серце Волині».

Організація зареєстрована нещодавно: у березні 2017 року у Луцькому районі – в селищі міського типу Торчин. Проте про «потужного благодійника» у селищі не чули. Не знають про фонд і його засновника навіть в будинку, де він зареєстрований.

«Микола Шифнер тут зареєстрований, але він тут не проживає. Це колись був мого чоловіка якийсь знайомий… Він сам сирота, от чоловік і пошкодував його, прописав. То вже давно було, років 15 тому. Ми його через суд виписали, є рішення суду, але в сільській раді ще не виписали. Але ми його не знаємо, навіть, де він проживає…» – розповіла жінка, яка проживає в будинку, де зареєстрований фонд «Серце Волині».

Власники будинку переконують, що вперше чують про благодійний фонд «Серце Волині».

Рішення суду про примусове виселення Миколи Шифнера дійсно є. А от знайти нове місце проживання цього директора благодійного фонду не вдалося… Як і додзвонитися за якимось із номерів, вказаних в офіційних реєстрах.



ЗА ДОПОМОГОЮ У «МАЙБУТНЄ РАЗОМ»

Для того, щоб вантаж, який перевозять через кордон, отримав статус гуманітарної допомоги, а отже – не потребував сплати мита, необхідний дозвіл Міністерства соціальної політики.

Для оформлення такого дозволу в Міністерстві вимагають серед ряду інших документів чіткий перелік набувачів допомоги: кому саме і в якій кількості гуманітарка дістанеться.

У списку таких набувачів, для яких «Серце Волині» ціле літо возило секонд-хенд – кілька сільрад Волинської, Львівської і Рівненської областей, а також – організації, що працюють з соціально незахищеними.

«Ми роздавали прохання на різні волинські фонди, серед них – і «Серце Волині». Обіцяють, що поможуть. У мене є декілька лежачих дітей, треба памперси, одноразові пельонкі. Але поки від них нічого не отримували», – розповіла директорка організації «Особлива дитина» Ольга Кантерук.

Схожа «картина» співпраці фонду і з Нововолинським територіальним центром соціального обслуговування.

«Ми подавали запит на «Майбутнє разом», і на «Серце Волині». Але… дивлюсь по звітах… на сьогоднішній день щось я нічого не бачу від них», – прокоментувала представниця Нововолинського терцентру Олена Козак.

Про те, що «Серце Волині» тісно пов’язане з іншим фондом – «Майбутнє разом» розповіли і у Рожищенському територіальному центрі.

«Вони дзвонили до нас і просили написати їм відношення, що ми потребуємо благодійної допомоги. Ми їм це відношення направляли 3 липня, але чогось на електронку благодійного фонду «Майбутнє разом», Волощук Оксана Михайлівна директорка. Але гуманітарки ми від них до сих пір не отримували», – запевнила заступниця директора Рожищенського терцентру Наталія Шварцкоп.

У трьох організаціях підтвердили: поки від «Серця Волині» нічого не отримували. Проте за документами «Серце Волині» завезло в Україну для потреб фонду «Особлива дитина» три вантажі вагою 6 тонн, для Нововолинського терцентру – також три вантажі вагою майже 12 тонн і для Рожищенського терцентру один вантаж близько 4 тонн.



ВДЯЧНЕ СЕЛО

У сільрадах про співпрацю із згаданими фондами «Майбутнє разом» і «Серце Волині» чули більше. Усі сільські голови, з якими вдалося зв’язатися, підтвердили: їздили «до Оксани» в Луцьк, набирали там по кілька мішків «секонд-хенду» і розвозили по своїх селах.

Одне із сіл, куди «Серце Волині» та «Майбутнє разом» за планом розподілу відправляли найбільше гуманітарки – Жабче Горохівського району.

У телефонній розмові сільська голова Людмила Фандич наполегливо відмовлялася хоч якось коментувати співпрацю з благодійниками, проте під час особистої зустрічі змушена була показати навіть накладні.

«Я зробила неправильно. Кажу відкрито. Тому що, якщо приїжджаєш по щось, повинна так: тарувати машину, загружаєш товар, таруєш машину, різниця – в накладній… спочатку ми так робили, потім ми вже так не робили, і в цьому моя помилка. Звичайно, на нашу сільраду списано трохи більше, ніж воно є по факту», – зізналася сільська голова.

За накладними невеличке село Жабче отримало колосальну кількість одягу – 70 тонн. До слова, один комплект одягу із футболки, джинсів та светра важить близько кілограма, тож 70 тонн – це 70 тисяч таких комплектів… А у Жабче проживає лише 415 людей.

Схожу ситуацію, коли в село привозили значно менше гуманітарної допомоги, аніж записано в документах, виявили і в селах Вільхівка Горохівського району, Омельне Ківерцівського, Дорогиничі – Локачинського, Стремільче – Радехівського… Усюди допомогу мали б отримувати від кількох фондів: «Ханнун», «Серце Волині», «Майбутнє разом», а в Стремільчі – ще й від фонду «Соціальний погляд»…

«Одяг ми в великих кількостях отримували… по 15 бегів, а вони по сто з лишнім кіль… але я вам кажу, що 70% – відходи… а якщо з Німеччини, то відкриваємо мішок – такий одяг, що або дихати не можна, а буває знизу візьмемо, то вже він тухлий… шкарпетки бувають, паски… багато мусору є», – розповіла голова сільради Стремільче Лідія Семенюк.

За кілька днів після цієї розмови голова сама перетелефонувала і просила уточнити, скільки за документами її село отримало гуманітарки. Жінку, схоже, обурила ситуація: щоразу їй доводиться випрошувати допомогу, а, виявляється, вона їй законно належить, та ще й у суттєво більших розмірах.

«Я не розумію, як ми з ними маємо працювати. Ми приїжджаємо, пишемо листи прохання, потім ми приїжджаємо і просимо. В листах прохання ми просимо… Я її прошу, вона таки дає. І кружки давала в школу, і коврики в школу я попривозила, в садік, я вам чесно скажу, дуже багато перед 1 вересня брала. Ми пригнали, нехай 400… 500 кілограм, ми велику машину пригнали, я заправила її, ми пригнали її напівпусту. А ви кажете, що на нас меблі були записані. Мені для себе цікаво, що вони коло нас мають… Бо ми як їдемо, ми просимо, виблагуємо… дайте нам, будь ласка… Якщо ти три тонни списуєш, то дай дві… а не 300 кілограм», – переконана Лідія Семенюк.



СКІЛЬКИ КОШТУЄ «ГУМАНІТАРКА»?

На митниці неохоче коментують ймовірні зловживання. Мовляв, не мають права за законом надавати інформацію ні про фірми, ні про вантажі.

«Відповідно до ст. 11 Митного кодексу інформація щодо конкретного суб’єкта, його діяльності, є інформацією з обмеженим доступом і вона може розголошуватися лише з дозволу цього конкретного суб’єкта», – пояснила в.о. начальника Митного посту «Луцьк» Інна Нінічук.

Про які конкретно втрати для бюджету йде мова? Фонд «Серце Волині» за літо завіз в Україну близько 360 тонн, оцінивши цей вантаж у 586 тисяч гривень. Фонд «Майбутнє разом» завіз 220 тонн вартістю 532 тисячі гривень.

Лише на кордоні вони мали б сплатити 224 тисячі гривень ПДВ та 73 тисячі гривень мита.

В Україні кілограм секонд-хенду коштує щонайменше 20 гривень за кілограм. Тож продавши завезені 580 тонн, можна виторгувати більше 11,6 мільйонів гривень. Від того, що речі продаються неофіційно, бюджет недоотримує іще 2 мільйони гривень ПДВ та 1,4 мільйони гривень несплаченого податку на прибуток.

Тобто, якби «Серце Волині» і «Майбутнє разом» завозили так звану «гуманітарну допомогу» як бувші у використанні речі, що підуть на продаж, держава лише за це літо отримала б майже 4 мільйони гривень.



ПОШУК ОКСАНИ

Щойно журналісти почали розпитувати про роботу благодійних фондів, директорка одного із них – «Майбутнє разом» – Оксана Волощук сама зателефонувала в редакцію.

«Мене дуже інтєрєсує, чого то вас інтєрєсує моя фірма…» – поцікавилася. При цьому назвавши свій благодійний фонд фірмою…

Детальніше розповідати про роботу не захотіла, мовляв, зараз – у відпустці.

Розпитати в Оксани Волощук, куди йдуть речі, які недоотримали в селах та організаціях, так і не вдалося. Ні на складах, де кубло із благодійних фондів зберігає гуманітарку, ні за адресами реєстрації організацій директорки фондів не застали.

У квартирі, де зареєстрований фонд «Майбутнє разом» – квартиранти, які нічого не чули про благодійну діяльність господарів житла.

Власник квартири – пан В’ячеслав – у телефонній розмові запевнив, що за цією адресою немає зареєстрованого фонду, а на запитання, чи знає Оксану Волощук, після тривалої паузи відповів, що ні.

Пізніше з’ясувалося, що В’ячеслав Кучерепа – чоловік пані Оксани. Сусіди розповідають: одружилися близько п’яти років тому, а рік тому збудували будинок у районі вулиці Єршова і перебралися туди.

Цікаво, що ні Оксана Волощук, ні її чоловік В’ячеслав не мають жодного офіційного бізнесу, який міг би принести гроші на подібний маєток.



ЗАМІСТЬ P.S.

Тим часом, поки сільські голови продовжують прикривати сумнівну благодійність, розписуючись у фіктивних накладних, назва благодійного фонду «Майбутнє разом» фігурує у 42 кримінальних провадженнях…

В ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року йдеться про те, що «досудове розслідування встановило: в період із квітня 2014 року по теперішній час невстановлені службові особи підприємств України, що є отримувачами гуманітарної допомоги, серед яких і благодійний фонд «Майбутнє разом», діючи у складі організованої групи, за сприяння працівників митниці та Міністерства соцполітики, здійснюють фінансування тероризму і передають гуманітарні товари та кошти так званим «ДНР» і «ЛНР»…



Людмила ЯВОРСЬКА (Відділ журналістських розслідувань «Волинь24»)

Журналістське розслідування підготовлене в рамках «Школи журналістських розслідувань» громадської організації «РЕОМ» за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
5

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».