Дмитро Глазунов: сторінками книги «Борис Клімчук: Я - син волинської землі»

У вересні минає 4 роки, як пішов з життя відомий державний, політичний діяч та дипломат Борис Петрович Клімчук.

Ми вирішили ще раз згадати нашого земляка і перегорнути сторінки книги «Борис Клімчук: Я - син волинської землі» разом із організатором її видання, головою благодійного фонду «Рідна Волинь» Дмитром Глазуновим.

- Пане Дмитре, як виникла ідея написання книги і чи не лячно було взятись за увіковічнення пам'яті такої відомої і багатогранної особистості як Борис Клімчук?

Память про себе Борис Петрович увіковічнив сам. Василь Струк написав у своїх спогадах : «По собі пам’ятники він залишив сам». Це лікарні, дороги, школи, садочки, медичне обладнання тощо. А ідеєю створення книги поділились помічник Бориса Петровича Валентина Черниш, голова Волинської обласної спілки журналістів Михайло Савчак та Заслужений журналіст України Валерій Мельник, з чим вони і завітали до фонду. Це було у лютому 2015 року. Ідея мені сподобалась. Отримав згоду від сім'ї Бориса Петровича. Підібрав професіоналів для реалізації поставленої мети.

- Забігаючи наперед відзначу, що з огляду на результат, зібралась потужна команда?

Так, беззаперечно. Головним редактором я запросив Ніну Долінчук - фахового і авторитетного журналіста. Для верстки і підготовки до друку - Дмитра Головенка та видавництво «Надстир'я» на чолі із Світланою Політило, яких я давно знаю як професіоналів свої справи. Технічним супроводом займалися працівники фонду Ігор Колодка, якого брав на роботу ще Борис Петрович, Заслужений діяч мистецтв України Віталій Іваницький, Катерина Глазунова і Віктор Кормін.

- З чого розпочали роботу над книгою?

В офісі під цей проект було виділено окремий кабінет. Розпочали зі збору матеріалів. Розіслали запити в Литву, в Азербайджан, у Київ і регіони. Визначили коло осіб по галузях, почали збирати спогади, записувати інтерв’ю, а їх у книзі понад 70! Було дуже складно, матеріали надходили повільно, спочатку їх не вистачало, не знали як правильно їх структурувати. Так минуло 4 місяці. Десь у червні «скелет» книги був готовий.

- Я звернула увагу на велику кількість фотографій…

Про фото - це взагалі окрема тема. Опрацьовано декілька тисяч фотографій - їх зміст, якість, і відібрано понад 300, які і увішли в книгу. Скажімо, з однієї події є 20 гарних фото, а вибрати треба одну. Були дискусії. Гарячою була дискусія навколо головного фото на обкладинку. Розглядали декілька варіантів, але зупинились на фото Валерія Мельника. Дивлячись на це фото, усвідомлюєш велич постаті Бориса Петровича Клімчука на фоні древнього замку.



- Над назвою довго думали?

Надважливу роль відіграє назва книги. Ми не сумнівалися. «Я - син волинської землі»,- це його слова і цим все сказано.

- Привертають увагу нестандартні креативні рішення, зокрема форзац і фотографії на фоні старих записників?

До речі, це моя ідея. Частина записів знайшлись у фонді, частина - родинні.



- Гортаючи книгу видно, що продумана кожна деталь...

Дякую. Це справді так.

- Скажіть, хто взяв книгу до друку?

Київське видання, що друкувало копію Пересопницького Євангелія. Книгу ми представили журналістам у жовтні 2015. Громадськості вона була презентована 3 листопада на вечорі пам'яті Бориса Петровича, який теж був організований фондом «Рідна Волинь», як завершальна складова меморіальних заходів.

- Видання такої книги очевидно потребувало значних коштів?

Дивлячись як до цього питання підійти і яку мету переслідувати. За оцінкою фахівців, кошторис подібного проекту тиражем в 1 тисячу примірників може складати до півмільона гривень, а то й більше. У нас таких коштів не було. І лише завдяки допомозі сім'ї Бориса Петровича, спонсорів, безкорисній роботі працівників фонду цей проект вдалося реалізувати, і він обійшовся трохи більше 200 тисяч гривень.

Спонсори надали 139,9 тис грн. Остаточну суму ми «закрили» перед видавцем із продажу книги на вечорі пам'яті. Решта книг була безкоштовно роздана дописувачам, спонсорам, в бібліотеки та інш. Генеральним спонсором меморіальних заходів були родина Бориса Петровича і фонд «Рідна Волинь».



- То видання книги не було бізнес-проектом як про це дехто висловлювався?

Звичайно ні, попри дешеві спекуляції на цій темі окремих зацікавлених осіб. Але життя завжди розставляє все на свої місця.

- Ви задоволені результатом своєї роботи?

Так. Тут я б виділив два моменти. Головне, що задоволені люди, для яких видавалася книга і які очікували на неї. І друге - фінансова дисципліна та порядність, оскільки маєш справу не тільки зі своїми, а й з чужими грішми. Книга вдалась і я можу усім відкрито дивитись в очі.

За оцінкою фахівців ця книга - одне із найкращих видань в області. Вона носить не лише пізнавальний характер, а й може слугувати навчальним посібником для молодих політиків та дипломатів. В книзі залишилась частинка душі кожного, хто її творив, в тому числі і моєї.

«Найбільше я люблю Волинь і волинян», - такими словами Бориса Петровича Клімчука розпочалася ця книга і водночас завершилася ціла епоха Людини з великої літери. Людини, про добрі діла якої буде пам'ятати не одне покоління волинян.

Розмовляла Ольга ХОЛОДНА