Як і чому луцька влада забирає ринки в підприємців. РОЗСЛІДУВАННЯ

Війни за луцькі ринки тривають не один рік… Міська влада вкотре вирішила забрати цей бізнес собі… мовляв, надприбутки від оренди торгових площ мають іти в бюджет, а не комусь у кишеню…

Проте рішення віддати ринки комунальному підприємству, яке очолив вихідець з кримінальних кіл, виглядає сумнівним.

ОПЕРАЦІЯ «РОЗБАЗАРЮУВАННЯ»

У кризові 90-ті ринки допомогли втриматись на плаву багатьом українцям. І досі це – місце заробітку для тисячі лучан.

Два найбільші луцькі ринки – «Центральний», який частіше називають «Старим», та «Завокзальний», більш відомий як «Варшавський» – створила і обслуговує Волинська облспоживспілка.

Колись це справді була спілка споживчих товариств. Проте нині усе цінне майно цієї організації – не спілчанське, а – в приватній власності керівництва – Володимира Горгута і Марти Кандиби, а також їхніх родичів і наближених осіб.

Схема роботи ринків проста: облспоживспілка орендувала в міста землю, а далі збирала з підприємців плату за торгові місця.



Різниця між тим, що отримувала спілка від торговців і тим, що попадало в міський бюджет – десятки мільйонів. Тож логічно, що уже більше 10 років луцька влада носиться з ідею: забрати в облспоживспілки землю і самій господарювати на ринках…

Нарешті депутати пішли далі розмов і створили комунальне підприємство «Луцькі ринки». Щоб місто заробляло без посередників.

Але коли почали втілювати цю благородну, на перший погляд, ідею, щось пішло не так… Виявляється, в бюджет будуть іти лише крихти у порівнянні з тим, що платив Горгут. А директором «Луцьких ринків» призначили вихідця з кримінальних кіл…

Донедавна Волинська облспоживспілка орендувала на «Старому ринку» дві ділянки загальною площею 2,8 гектара та ділянку площею 3,5 гектара на Варшавському ринку.



Торік закінчився договір оренди між мерією та облспоживспілкою на частину землі під Старим ринком. У 2018 році її віддали новоствореному комунальному підприємству.

Також «Луцьким ринкам» віддали три з половиною гектари на «Варшавці». Для цього з облспоживспілкою навіть розірвали договір в односторонньому порядку.

Договір оренди на решту землі під Старим ринком закінчується у серпні 2018 року. Очевидно, що і вона потрапить під контроль комунального підприємства.

Бо у міськраді вже оголосили архітектурний конкурс на найкращу концепцію облаштування усієї території Старого ринку.

Тим часом співвласник облспоживспілки Горгут запевняє, що на ділянці, яку місто забрало, у нього лишилося майно – асфальт, огорожі, ворота й мережі.



«Чи вони дозволять нам, щоб ми це все забрали. Тобто, тоді прийдеться до самого нецікавого способу для нікого прийти… загнати бульдозера, згорнути той щебінь, згорнути той асфальт і звідси вивезти», – зазначає Володимир Горгут.

А ще Горгут каже, що буде оспорювати дострокове розірвання договору оренди землі під «Варшавкою». Адже він мав діяти до 2033 року.

«Умовами розірвання договору оренди в односторонньому порядку, беру з договору, чітко виписано, є: заборгованість по орендній платі до трьох місяців, невикористання землі за цільовим призначенням, самовільна здача землі в оренду і засміченість та забруднення землі. У всіх інших випадках не може бути розірвання в односторонньому порядку», – каже співвласник облспоживспілки.

СУМНІВНЕ МАЙБУТНЄ

Створення комунального підприємства «Луцькі ринки» відбувалося поспішно і супроводжувалося гучними та красивими обіцянками. Більше того: навіть не почавши роботу, нова структура уже дала не один вагомий привід для сумніву в її ефективності.

Зокрема, щодо плати за оренду. Донині торговці платили 110 гривень за квадрат. Нові господарі пообіцяли 90. Проте вже зараз заявляють, що це замало, і треба підвищувати до 105. Що й хочуть зробити вже восени.

То що, виходить, створючи комунальне підприємство, ніхто не робив чітких розрахунків?

«По-хорошому, потрібно було розрахувати, які міська рада очікує надходження від діяльності такого підприємства. Якими будуть видатки цього підприємства. Насправді маємо ситуацію, коли дуже багато комунальних підприємств у всіх регіонах, не залежно про яке місто йде мова, вони є збитковими. І потім міська рада вимушена на покриття цих збитків виділяти кошти з бюджету міста», – наголошує експерт центру «Ейдос» Ольга Зеленяк.



Наразі не зрозуміло, яким чином комунальне підприємство наповнюватиме бюджет і яка взагалі вигода для міста.

Земельний податок – те, чим облспоживспілка суттєво наповнювала бюджет Луцька. Наприклад, лише у 2016 році вона сплатила 6,2 мільйона гривень. Натомість від комунального підприємства за цілий рік можна чекати тільки 1,6 мільйона таких надходжень.

Бо згідно із положенням про плату за землю, для облспоживспілки діяв тариф – 4,7% від грошової оцінки землі. А для комунального підприємства – лише 1%.

Представник облспоживспілки переконаний: «Луцькі ринки» не зможуть отримувати великих прибутків.

«Нереально. І це є настільки брехливо. Настільки необґрунтовано і настільки, знаєте, принизливо для тих людей, які в цьому трошки розуміються, що я навіть не можу підібрати одного слова, щоб ним сказати, що це таке», – каже Володимир Горгут.

Також на думку експерта Ольги Зеленяк, у статуті новоствореного підприємства є прогалини.

«На мій погляд, якось дуже дивно сформульована мета створення підприємства. Я проаналізувала статути підприємств аналогічних в інших містах, в Черкасах є таке ж саме підприємство, і там, в статуті того підприємства, чітко вказано, що воно створюється для того, щоб забезпечити належні умови організації торгівлі. У випадку з луцьким підприємством, на мій погляд, взагалі не коректно виписана мета створення підприємства», – зауважує Ольга Зеленяк.

Крім того, в статуті «Луцьких ринків» не зазначили, яка частка прибутку підприємства перераховуватиметься в бюджет міста.

«В принципі, міська рада могла визначити, чи це 10, 15, 20%», – каже експерт.

ДИРЕКТОР – ВИХОДЕЦЬ З КРИМІНАЛУ

Очолила комунальне підприємство людина із неоднозначною репутацією. Формально на посаду керівника «Луцьких ринків» було оголошено конкурс. Проте фактично на це місце від початку був лише один претендент – Ігор Корольчук.



Люди в інтернеті активно діляться спогадами про кримінальне минуле цього чоловіка.

«Так це ж «Заєць» (Ігор Корольчук)!!! Подивіться його досьє в архівах МВС… Відомий рекетир та бандит 90-х!!!! Жах!!!! Знову те саме…((((».

Наше джерело у правоохоронних органах підтвердило: прізвище Корольчука було у списку людей, які займалися рекетом. Проти нього навіть був порушений кримінал.

Журналіст: Можливо, ви щось знаєте, пригадаєте про так звану бригаду Залевського… Чим вони займалися?

Джерело: Людей вбивали, чим займалися… Але не доведено.

Журналіст: Був такий Заєць в його бригаді…

Джерело: Заєць – це уже бувший голова Шацької районної адміністрації…

Журналіст: Ого! То це – той самий?

Джерело: Так, Корольчук Ігор Адамович.



Про непублічне минуле Ігоря Корольчука не з чуток знає Людмила Жукова. У 90-х вона була власницею місцевого телеканалу «Тоніс».

«Був такий в 90-х роках. Працював офіційно касиром в банку чи кимось там дальше. Але віджимав бізнес в людей… Це так було: приходили бандіти до тебе в офіс і казали: «От то ти плати. На тобі рахунки і перераховуй туди гроші», – ділиться спогадами Людмила Жукова.

«Дехто вже загинули. Дехто не хотів працювати – то їх уже немає. У мене дані, підтверджені документами і всякими речами. Платіжні доручення можу показати, як я перерахувала гроші на таке-то підприємство», – додає вона.

У 98-му, під час місцевих виборів, «братки» прийшли до пані Людмили, щоб погрозами змусити транслювати на каналі рекламу Корольчука.



«Воно не вміє ні читати, ні писати. Закінчив там скількись класів. Потім купив диплом. Примушувал, бивший депутат Никитюк проплатив йому… ну, я змушена була його рекламувати. І він вибирався в депутати Луцької міської ради в 98-му році», – пригадує Жукова.

БЕЗБІДНЕ ЖИТТЯ КОРОЛЬЧУКА

«Луцькі ринки» – не перша публічна посада Корольчука. У 2015-2016 роках він був керівником Шацької райдержадміністрації.

Заступаючи на посаду із зарплатою три тисячі гривень, наголосив: він – виходець із бізнесу.

Така ремарка мала б пояснити декларацію. А тут є немало… Більше двадцяти земельних ділянок, з яких дві – у кримському Судаку… А ще – чотири будинки: у Рівненській області; в елітному відпочинковому районі біля села Мельники на березі Пісочного; в Луцьку; та в Зміїнці… Останній, до речі, має чималеньку площу – 460 квадратів, а це – шість типових трикімнатних квартир…



Та який саме прибутковий бізнес допоміг панові Корольчуку заробити на таке майно?

Розпочинав трудову кар’єру нинішній директор комунального підприємства помічником єгеря, далі був маркетологом організації інвалідів та ветеранів, тоді – охоронцем… Наступна посада – бухгалтер фірми «Галс», до якої в 90-х був причетний відомий на той час бізнесмен, а нині депутат обласної ради Василь Столяр.

Наступні кілька років Ігор Корольчук працював економістом. Цікаво, що вищу освіту він здобув уже пізніше – лише через три роки після того, як почав працювати в столиці радником голови правління «Укрнафти».



Впродовж двох тижнів ми намагалися домовитися про зустріч з Ігорем Корольчуком. Хотіли з’ясувати, який саме бізнес дозволив нажити немалі статки, а також запитати, чи мають рацію ті, хто розповідає про його бурхливі подвиги в 90-х…

Проте директор комунального підприємства так і не знайшов можливості з нами зустрітися.

«А я вам все розкажу. Я ж вам пообіцяв – я вам все розкажу. Після дванадцяти я вас наберу. Добренько?» Директор КП «Луцькі ринки» Ігор Корольчук.

Після виходу розслідування ми вкотре зв’язалися з Ігорем Корольчуком, проте він відмовився щось коментувати.

***

Проходячи між рядами луцьких ринків, можна почути ще більше цікавого. І про пана Корольчука. І про те, для чого насправді міська влада забрала землю під мурами Луцького замку. І про те, ЯК СИЛЬНО мріють торговці, аби луцькими ринками перестали гендлювати “ділки” від політики і влади.



«Я просто хотіла би, щоб все-таки стабільність була. Щоб підприємці, які платять податки… вони повинні бути захищені. Щоб кожний рік не шукали їм хазяїна. Хто ще б нас взяв під своє крило. Ми платим податки, в пенсійний платим – дайте нам спокійно працювати», – каже підприємець Ганна Давидюк.

Василь БІДУН (для «Волинь24»)