На Волині встановили пам’ятник священику, якого розстріляли в церкві. ФОТО

У селі Хотешів Камінь-Каширського району встановили перший на Волині пам'ятник воїну армії УНР.

Це сталося у вівторок, 5 червня, - повідомляє Район.Камінь-Каширський.

Пам'ятник встановив благодійний фонд «Героїка» на могилі старшини армії УНР, православного священика Олександра Білецького.

Виготовляв і встановлював його майстер фонду Олег Собченко. На кладовищі допомагали монтувати його місцеві жителі.

Отець Олександр Білецький служив Хотешівським парафіяльним священиком з 1935 по 1943 роки.

Під час визвольної боротьби українського народу юнак воював у складі Армії УНР.

У 1924 році у священики висвятився й Олександр Білецький зі своїм другом, теж вояком армії УНР – Григорієм Жуковичем. Вони разом навчалися у духовній семінарії і після закінчення, в той самий день, одружилися на сестрах Буйницьких із священицького роду: Олександр – з Неонілою, а Григорій – з Марфою.

Польська влада запідозрила священика в членстві ОУН і домоглася виселення його за межі воєводства.

Так отець Олександр Білецький потрапив у Хотешів, котре тоді належало до Поліського воєводства, і став настоятелем Свято-Михайлівського храму.

Поряд із обов’язками парафіяльного священика Олександр Білецький проводив просвітницьку роботу серед населення, а передусім – серед молоді. Він проголошував проповіді і викладав Закон Божий у місцевій школі українською мовою, розповсюджував українську історичну та художню літературу, збуджував серед населення національну свідомість і в такий спосіб готував поповнення для збройних формувань УПА.

Радянські партизани мали свідчення про зв’язки священика з повстанцями, які угруповувались і проходили вишкіл у хотешівських лісах, тому постійно переслідували його і намагалися вбити.

26 квітня 1943 року, на другий день Великодня, під час святкової Літургії, партизани розстріляли отця Олександра. Один із них, уродженець сусіднього села Василь Наумік (на прізвисько Чухрій) в’їхав на коні в церкву і вистрілив у священика. Олександрові Білецькому тоді виповнилося сорок років.

Про цю подію майже детально згадує дев’яносторічна Катерина Свиридюк, жителька Хотешова. Вона дружила з доньками Білецьких, а передусім – із Ольгою, бо дівчатка були однолітками.

«Ми тоді збиралися йти до церкви, аж раптом бачимо, що кругом такий галас здійнявся, рух. Ми з матір’ю думали, що то німці оточили село і будуть палити, як було минулої осені в Кортелісах і втікали за село, в сторону Черча, геть за міст. А коли побачили, що все стихло, – повернулися додому і почули від людей, що вбили батюшку. Згубник в’їхав конем у церкву і скомандував людям лягати на підлогу, а сам вистрілив у священика. Отець Олександр ще забіг у ризницю і намагався зняти одяг, але вже не зміг. Скільки здужав –хрестився». Тоді ж – згадують хотешівці – був вбитий і церковний староста.

Після похорону отця Олександра Жуковичі перебралася жити в Хотешів, куди з Велимча був переведений отець Григорій.

Після війни Білецькі й Жуковичі зазнали репресій.

У 1947 році були репресовані Білецькі, як «члени сім’ї активного учасника ОУН і підлягали виселенню у віддалені місцевості Радянського Союзу, з конфіскацією майна». Відбували покарання у Кемеровській області.

Звільнившись із спецпоселення, син Микола емігрував до Німеччини, інші – оселились на Дніпропетровщині. Внучка Миколи Білецького Тетяна нині мешкає в Києві, вона – видатна балерина Національної опери України імені Тараса Шевченка, народна артистка України.

Усі члени родини Білецьких були реабілітовані згідно Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Нині Ольга Білецька живе разом із двоюрідною сестрою Аллою Жукович у Дніпропетровській області. Вони обоє мають понад 90-річний вік.