Що відомо про суддів, які випустили Мігаса під «умовний» термін

13
0
Що відомо про суддів, які випустили Мігаса під «умовний» термін
Апеляційний суд Волинської області змінив вирок Володимиру Мігасу, який п’яним збив ліцеїста: із чотирьох з половиною років позбавлення волі на три роки «умовно».

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Суд відпустив Мігаса, який п’яним збив ліцеїста, під «умовний термін»

До колегії суддів, які приймали таке рішення, увійшло три представники Феміди: Віктор Гапончук, Тетяна Лівандовська-Кочура та Петро Борсук.

ВІКТОР ГАПОНЧУК працює в Апеляційному суді із 2010 року. До цього працював у Любешівському райсуді. У 2011 році обраний на посаду судді безстроково.

Як повідомляє «Чесно: Фільтруй суд», має родичку, яка працювала у Генпрокуратурі. Двоюрідна сестра Юлія Смокович займала посаду старшого прокурора та начальника відділу.

У 2017 році суддя заробив 293 тисячі гривень, тобто – отримував близько 24 тисяч гривень на місяць.

Наприкінці 2016 року Віктор Гапончук отримав у Луцьку службову квартиру, площею 80,5 квадратів.

Резонансні справи, в яких «засвітився» останнім часом: «п’яні пригоди» екс-поліцейського з дозвільної служби Сергія Куприянчика (оштрафували на 10 тисяч гривень); керування в нетверезому стані автомобілем суддею Андрієм Сівчуком (виправдав); «заборольська справа», у якій двох чоловіків викрали, тримали в неволі та катували (звільнив з-під варти одного з підозрюваних).

ТЕТЯНА ЛІВАНДОВСЬКА-КОЧУРА працює в Апеляційному суді із 2012 року. До цього була суддею Луцького міськрайонного суду. У 2008 році обрана суддею безстроково.

Зарплата судді торік становила 332 тисячі гривень, тобто – 28 тисяч гривень на місяць. Крім того, вона отримала 77 тисяч гривень пенсії.

Усе задеклароване нерухоме майно суддя отримала у 2013 році. Зокрема, дві ділянки (12 і 9 соток) у Боратині та житловий будинок площею 229 квадратів.

Нещодавно Тетяна Лівандовська-Кочура була фігуранткою скандалу, пов’язаного із купівлею нерухомості. За інформацією ЗМІ, у 2002 році суддя на ім’я своєї мами купила частину гуртожитку за 35 тисяч гривень, де проживала сім’я.

ПЕТРО БОРСУК працює в Апеляційному суді із 2010 року. Раніше був суддею Камінь-Каширського райсуду. У 2008 році обраний суддею безстроково.

Торік суддя отримав 352 тисячі гривень зарплати, тобто – 29 тисяч гривень на місяць.

Із нерухомості задекларував ділянку 18 соток в Камінь-Каширську, 4 сотки у с.Залісся, 10 соток у с.Забороль під Луцьком. Також – службову квартиру 72 квадрати, яку отримав у 2015 році та два недобудовані будинки – у Камінь-Каширську та с. Голишів Луцького району.

За інформацією ЗМІ, суддя Петро Борсук скасував постанови судів першої інстанції про притягнення до відповідальності осіб, у яких під час митного контролю було вилучено бурштин. Зокрема, бурштин було виявлено в зоні митного котролю у ніші для інструментів під водійським сидінням та у місці для запасного колеса. В іншому випадку бурштин був виявлений у спинці пасажирського сидіння. Проте, на думку судді Борсука, зазначені обставини справи не свідчили про намагання осіб перетнути митну зону України способом, що утруднює виявлення дорогоцінного каміння. До того, суддя вирішив, що конфіскований бурштин треба повернути особам, у яких він був вилучений.

Також суддя Борсук звільнив від відповідальності депутата обласної ради та екс-керівника митниці Романа Микитюка, який під час голосування за рішення на користь його підприємства не повідомив про існування конфлікту інтересів. Стосовно винесення такого рішення було відкрито кримінал щодо самого судді Борсука.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
0
Загрузка...

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
За таке бабло клієнту робимо любе
Відповісти
Самі "ЧЕСНІ!"судді.Які можуть бути претензії?
Відповісти
Риба гниє з голови... голови суду.
Відповісти
ТА НІ, трохи вище. суддів призначають на печерських пагорбах
Відповісти
Люди, бережіть своїх дітей, п‘яний Мігас знову на дорогах Луцька!!!
Відповісти
а судді то "мічені" ,то "кумівство-сватівство", то бурштиновий шкандаль... З таким "послужним списком" хіба що в двірники можна
Відповісти
Всіх переробити на корм для котоків, собачок. Ці ублюдки отримують зарплати з наших кишень.
Відповісти
Суд під керівництвом головного захисника волинського криміналітету Петра Філюка, який власними руками зібрав діючий склад апеляційного суду Волинської області, до команди якого потрапили виключно слухняні виконавці неправосудних рішень за порівняно невелику плату, але з такою «біографією», через яку іншого рішення просто не наважаться ухвалити – іншого не могли і зробити. Якщо журналісти не знайдуть можливості повідомити про це суддівське свавілля всьому світу, то вони опосередковано стануть співучасниками цього суддівського злочину.
Відповісти
Товаріщі судді вас будуть відстрілювати як блохастих псів, якщо нічого не зміниться. Вибачте іншого виходу немає.
Відповісти
Жалко мигаса,отсиделся бы на зоне-мог бы жить,а так поскользнулся- шею сломал,или ллюстрой задавит.Да и у судей дети-внуки,найдется пяный прокурорчук да и размажет их по асфальту.отойдут тогда судейские неправедные сокровища народу. ДА БУДЕТ ТАК!
Відповісти
"Да здравствует наш суд - самый "гуманный" суд в мире" ©
Відповісти
Хрещений БатькоМаріо П'юзо
КНИГА ПЕРША За кожним великим багатством криється злочин. Оноре де Бальзак Розділ 1 Амеріго Бонасера сидів у залі третього кримінального суду Нью-Йорка і жадав правосуддя — покарання хуліганів, що жорстоко покалічили його доньку при спробі збезчестити її. Суддя, опасистий, суворий чолов'яга, закачав рукави чорної мантії, неначе хотів власноручно розправитися і молодиками, що стояли перед ним. На його обличчі застигла шляхетна зневага. Проте Амеріго Бонасера підсвідомо відчував якийсь фальш. — Ви вчинили, як останні дегенерати, — безжально проголосив суддя. «Так, так, — думав Амеріго Бонасера. — Тварюки!» Молодики покірливо схилили голови з елегантними зачісками. Суддя вів далі: — Ви вчинили, як хижі звірі в джунглях, і ваше щастя, не зґвалтували бідної дівчини, а то б я кинув вас за ґрати на дванадцять років. — Суддя зробив паузу, зиркнув з-під широких брів на блідого Амеріго Бонасера, потім опустив погляд на стос протоколів слідства, що лежали на столі перед ним. Далі насупився й стенув плечима, ніби вирок, який він збирався оголосити, розходився з його істинним бажанням. — Але, зважаючи на вашу молодість і що раніше ви до суду не притягалися й обидва походити з порядних родин, а разом і через те, що закон у своїй великодушності не керується почуттям помсти, засуджую вас на три роки ув'язнення. Умовно. Лише набута за сорок років професійна звичка — носити обличчі печаль жалю — стримала Амеріго Бонасера від бурхливого вияву розчарування й обурення. Його вродлива і молода донька ще лежить у лікарні з перебитою щелепою, а ці тварюки мають вийти на волю?! Весь цей суд був комедією від початку до кінця... На його очах радісні батьки й матері обступили своїх любих синів. О, тепер вони щасливі, тепер вони сміються... Чорна жовч, невимовна гіркота ринула Бонасера до горла і, здавалося, сочилася навіть крізь міцно зціплені зуби. Він мимохіть підніс до рота білого носовичка. Так він і стояв, мов закляклий, коли обидва винуватці, впевнені, спокійні, усміхнені, вайлувато проходили повз нього навіть не глянувши в його бік. Амеріго притис до губів носовичок й насилу стримався, щоб не закричати. Слідом йшли батьки та матері цих тварюк. Двоє чоловіків і дві жінки, приблизно його віку, зовні більш американізовані, ніж він. Вони позирали на нього засоромлено, проте у їхніх очах світились відвертий тріумф і зневага. Раптом знавіснівши, Бонасера нахилився вперед і хрипко вигукнув: Ви ще заплачете, як я плакав, я змушу вас плакати, як ваші діти змусили мене! Його носовичок був уже біля очей. Адвокати, що ступали позаду, заквапили своїх клієнтів, збившись у проходах щільною купкою довкола молодиків, які вже обернулись, готові обороняти своїх рідних. Дебелий судовий пристав мерщій загородив собою ряд, у якому стояв Бонасера. Але в цьому, власне, не було потреби. Протягом усього життя в Америці Амеріго Бонасера вірив у закон і порядок. І процвітав завдяки цій своїй вірі. Та тепер, коли його обпікала образа й наскрізь переймало хиже бажання купити револьвер і пристрелити цих двох телепнів, Бонасера обернувся до своєї дружини, яка ще й досі нічого не зрозуміла, і коротко сказав: — Нас пошили в дурні. — Потому помовчав і, вирішивши не спинятися ні перед якою ціною, додав: — Доведеться на колінах просити справедливості в дона Корлеоне.
Відповісти
при слові "судді" завжди згадую суддів із казки Івана Франка "Лис Микита"
Відповісти

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».