6 соток раю. Як живуть луцькі дачники. ФОТОРЕПОРТАЖ

3
6
6 соток раю. Як живуть луцькі дачники. ФОТОРЕПОРТАЖ
День праці на луцьких дачах проходить колоритно: поливають, полють, садять і сіють. Через хату - «Океан Ельзи». А пахне то шашликами, то… свіжим гноєм. Таке воно, життя трудящих)


***

«Мені 90. Тільки нікому не кажіть», - моргає інвалід війни Олексій Омелянович, набираючи на вила порцію «запашного» гною. І прізвище козацьке має – Решетило.

Як він у 90 дасть раді такій горі гною, можна тільки здогадуватися. А він мовчки киває кудись позад неї. Там, каже, його сила. А там… вулики!

«Скільки соток маєте? Шість?» - питаю Олексія Омеляновича, який з вилами у міжнародний день праці зустрічає кожного, хто прямує на луцький дачний масив «Маяк».



«Де там… П’ять! І он ще навпроти одна (показує невеличкий скопаний шматочок землі при дорозі, - авт.). І ото такий рай! Дали, як інваліду войни. Тільки тут щебінь лежав колись, то до цих пір нічого вдовбати не можна. Але – довбу. Інфаркт мав, потім інсульт, потім знов інфаркт… А бачите? Щоби жити, треба рухатися», - один із найповажніших дачників садівничого товариства «Маяк» розмашистим рухом знімає кашкета і залюбки позує для фото. Свято ж, як не як))

От тільки бідкається, невеселий травень у нього: бджоли зими не пережили. Тому лежанка над вуликом, яку змайстрував і поставив на своїй дачі, пустуватиме…



***

1-ше травня на теренах садівничого товариства «Маяк», що у Луцьку в районі Дубнівської, - завше день святковий.

У радянські роки після параду, а тепер мало не з першими півнями цього дня сюди прямує вервечка людей. Вихідний же і чудовий привід попрацювати на заповітних, у кого шести, у кого п’яти, а в кого й трьох сотках раю.

«Маяк» з часом все менше й менше нагадує дачний масив.

На стовпах – оголошення про те, як узаконити свою дачну ділянку. А поміж невеличких будинків виглядають справжні маєточки. Частина лучан вже давно обзавелася тут житлом і господарює на клаптиках землі зовсім не по-дачному.



«Уже як будете писати, то пишіть про дорогу! – наздоганяє мене сивочола жінка з сумками, помітивши, що фотографую. – Бо що бракує, то бракує!».

Місцеві нарікають, що через те, що люди тут постійно будуються і підвозять будматеріали, центральна дорога – розбита вщент і в мокру пору року на дорогу вже й не схожа. Мовляв, у міськраді кивають на голову садівничого товариства «Маяк», а в садівничому товаристві – на міськраду. А толку – нема.



***

Усередині дачного масиву не так уже й багато занедбаних ділянок.

Клаптики городів цвітуть різними барвами. Провулочки оперезані бузком. А у дворах – дива від садоводів: літні душі, колоритні умивальники, теплиці та парники, колоритні клумби...

Тут слухають «Наше радіо». Чомусь дуже люблять «Океан Ельзи». Тут засмагають під травневим сонцем. Тут на диво мало молоді, а на грядках хазяйнують у більшості сивочолі…



Чужих одразу розпізнають. І не цураються запитати: «А ви що тут робите?».

А на твоє ввічливе: «А можна я вас сфотографую за роботою?", тут найчастіше кажуть: "О Боже, я ж в трусах!». І нема на те ради...

Поміж тим на окраїнах травневий дачний масив неприємно вражає стихійними смітниками. Попри те, що на бетонному паркані хтось великими літерами вивів: «Не смітіть», під ним – гори бруду.

З двох сторін садівниче товариство підпирає приватний сектор. У міцних обіймах добротних маєтків дачам тісно і, здається, незручно. Але вони тримаються з останніх сил. Такий собі острівок комунізму на окраїні міста, рудимент епохи, для якого «мір, труд, май» - завше трохи більше, ніж просто слова.



***

«Обміняю велику і простору кімнату в гуртожитку… на земельну ділянку на дачному масиві «Маяк», - читаю на одному зі стовпів, намагаючись вибратися з нетрів луцьких дач.

«Стовпи тут «говорять» іноді більше, ніж самі дачники», - чомусь подумалося)

Схоже, що тих, хто готовий обміняти свою «велику і простору» на цей куций шматочок раю, - не так уже й мало. Навіть відсутність елементарного (доріг, ліхтарів під ворітьми, магазинів біля хати) не лякає.

Тут є настрій. Є своя неповторна атмосфера. А головне - є біля чого рухатися. Бо, як казав 90-літній Олексій Омелянович, рухатися треба, щоб жити. А як відпочити – то можна до нього на лежанку над вуликом. І то нічого, що бджоли цієї зими згинули. Він ще заведе!

Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.
Передрук заборонено.




Олексій Омелянович зустрічає... з вилами
Олексій Омелянович зустрічає... з вилами


Місцеві пси - теж на відпочинку
Місцеві пси - теж на відпочинку




Дачі можна розглядати годинами: дива архітектури)
Дачі можна розглядати годинами: дива архітектури)








А деякі уже давно не бачили господарів на порозі...
А деякі уже давно не бачили господарів на порозі...




Кругом же - цвіте!
Кругом же - цвіте!




Комусь жити чи господарювати - під лінією електропередачі?
Комусь жити чи господарювати - під лінією електропередачі?




Біля старих буників часто ростуть нові маєточки
Біля старих буників часто ростуть нові маєточки


Або такі добротні оселі
Або такі добротні оселі




Тим часом кипить робота!
Тим часом кипить робота!








Серед господарів луцьких дач більшість - сивочолі люди. Тому ''Волгою'' тут нікого не здивуєш...
Серед господарів луцьких дач більшість - сивочолі люди. Тому ''Волгою'' тут нікого не здивуєш...


І вулики - не тільки в Олексія Решитила!
І вулики - не тільки в Олексія Решитила!






Літній душ - неодмінний атрибут дачного масиву
Літній душ - неодмінний атрибут дачного масиву


А смітник - теж?
А смітник - теж?






















І не без патріотизму!
І не без патріотизму!










А це - спогад про зиму))
А це - спогад про зиму))




Добре не тільки людям, а й котам. Є тут коти панські...
Добре не тільки людям, а й котам. Є тут коти панські...


А є справжні господарі місцевих дворів!
А є справжні господарі місцевих дворів!


Аде дачні масиви потроху відживають своє. І про це свідчать отакі-от оголошення
Аде дачні масиви потроху відживають своє. І про це свідчать отакі-от оголошення


Десь у високих кабінетах вже точно визрівають плани про те, скільки тут житлових комплексів могло б вирости...
Десь у високих кабінетах вже точно визрівають плани про те, скільки тут житлових комплексів могло б вирости...


Але є люди, яким тут і досі шматочок раю...
Але є люди, яким тут і досі шматочок раю...


Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
6
Загрузка...

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
А це таки справжній рай земний!
Відповісти
Олено, ви, як завжди - на висоті. чудовий матеріал! дякую!
Відповісти
бульдозером зрівняти все те лахміття і построїти нормальні будинки
Відповісти

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».