«Це як у «Скотному дворі». Головний радикал про партійну кухню Волині. ІНТЕРВ’Ю

4
2
«Це як у «Скотному дворі». Головний радикал про партійну кухню Волині. ІНТЕРВ’Ю
Субота. 17 березня. Керівник обласного осередку Радикальної партії Олега Ляшка Володимир Кравценюк призначає інтерв’ю на 16-ту. До того з колегами встигає побувати у Торчинській ОТГ, яку саме «штормить» напередодні виборів голови.

Уже за порогом невеликого офісу кожного найперше суворо стрічає поглядом Олег Ляшко. З плакату на стіні. «Загризу за Україну», - читаю.

Хм… Кого готовий «загризти за Волинь» Володимир Кравценюк? І чи є у волинських радикалів чим, власне, «гризти»? З цими питаннями, власне, і йду до них.

На шафі – гучномовець. На стіні – синьо-жовте полотно і партійні стяги. Багато фото. Найбільше – придбане на недавньому аукціоні під час столичної виставки особистого фотографа Ляшка Османа Карімова. «Волинянам!» - розмашисто виведено на ньому чорним маркером…



Довідково. 30-річний Володимир Кравценюк для медійників – майже чистий аркуш паперу. Трохи менше року на посаді. Раніше керував невеликою бізнесовою компанією. З Рожищенського району. Вперше публічно «засвітився» під час приїзду Олега Ляшка на Волинь влітку 2017-го. Якщо порівнювати з ексцентричним Володимиром Кучером, який тривалий час очолював партію Ляшка на Волині, чи з бізнесменом Сергієм Булою, таке кадрове рішення партійного лідера трохи несподіване.

За плечима у нового керівника РПЛ – філологічна освіта, знання кількох іноземних мов, захист кандидатської дисертації із політичних наук, бізнес. Тема дисертації, до речі, - політичні міфи.

Після того, як Ляшко жваво вичистив авгієві стайні, привселюдно вигнавши з партії першого номера в списку РПЛ на попередніх місцевих виборах Володимира Кучера (за голосування частини фракції на підтримку обрання головою облради Ігоря Палиці) та трьох луцьких обранців Костянтина Петрочука, Сергія Булу і Аркадія Соломатіна (за те, що «перебігли» до нової проукропівської більшості у Луцькраді), новий керівник осередку активно взявся за роботу. І поки більшість партій залягли на дно і готуються до виборів у штабних коморах, радикали на Волині – чи не найпублічніші.



«НАСПРАВДІ МЕНІ ДВІЧІ ПРОПОНУВАЛИ ОЧОЛИТИ РПЛ НА ВОЛИНІ»


- Володимире Миколайовичу, найперше цікаво, як воно – бути новою людиною у волинській політиці? Коли для інших керівників, багато з яких вже «зубри» в цьому болоті, ти поки фактично ніхто?

- Це така притаманна риса так званих волинських еліт. Буду зразу з інсайтів починати (сміється, - авт.). Насправді мені двічі пропонували очолити Радикальну партію на Волині. Спочатку – відразу, коли пішов з посади її перший керівник. Я відмовився від пропозиції, бо не побачив команди. Один у полі не воїн, тому – так. Правда, почав спілкуватися з тими, кого можна назвати волинськими політичними елітами, і помітив, що тебе вони сприймають крізь призму свій чи не свій.

Це, як у «Скотному дворі» Орвелла (відома повість-антиутопія Джорджа Орвелла, політична сатира, в українському перекладі – «Скотоферма», «Ферма тварин», - авт.): люди назвали себе елітою, всіх інших - неелітою. Але якби це були еліти в тому розумінні, в якому я їх бачу… Зараз, мені здається, якраз і треба ставити це питання: Волині потрібні нові політичні еліти.

Зазвичай же як? Мають бути вибори – йдеш і домовляєшся з елітами. Я приїхав в один район, де скоро вибори до ОТГ. Кажу: давайте працювати. На що місцева еліта відповіла: не буде грошей, не буде роботи. За два тижні ми змінюємо цього керівника. Люди йдуть на вибори, займають чесних 8 відсотків, проводять двох депутатів, один із яких стає секретарем ради, другий – головою бюджетної комісії. І починають працювати. Молоді хлопці. Районною організацією тепер керує батько одного з них. І це нормально.

- На вашу думку, завдяки чому РПЛ пройшла на виборах у 2015 до обласної та Луцької міської рад?

- Виключно на рейтингу лідера Олега Ляшка. Це не були люди, які перед тим сформували ефективну команду чи розбудували структуру районних організацій. Це було так, як ми щойно говорили, як зазвичай роблять еліти. Деякі депутати дійсно додали в рейтингу, а деякі просто скористалися цим. Ті, які додали, мали певну мотивацію. Ті, які скористалися, або повели себе так, як повели себе обранці Луцької міської ради, або засіли на дно.

Насправді провели дуже мало людей. Коли є гарний лідер, потужна центральна команда, гарний список (а він у нас був гарний), місцева організація мала б на цьому додати. Я приїжджаю в район, а мені кажуть: «Ви перший керівник, який до нас доїхав». Дивно таке чути.

Ми зараз їздимо по Волині дуже багато. Це і є та задача, яка переді мною ставиться. Розуміємо, що треба показати людям якісно новий рівень команди. Якщо встигнемо і постараємося, то ще і справи певні втілити.



«Я І ЛЯШКО: БАГАТО МОЇХ ДРУЗІВ БУЛИ ЗДИВОВАНІ»

- Цікаво, а хто вас лобіював на посаду керівника облосередку?

- Це ж не секрет. Ми давні друзі з Андрієм Лозовим. Ми з ним навчалися в аспірантурі. Потоваришували у студентські роки, коли я був лідером студентського самоврядування Київського національного лінгвістичного університету (Володимир Кравценюк – випускник Маяківського ліцею-інтернату, до речі, - авт.). До речі, його ректором був волинянин Галік Артемчук. А Лозовий був в активі університету імені Драгоманова. Надзвичайно цікава людина: начитаний, спілкуватися можна безкінечно. Гарна дружба з ним зав’язалася. Він почав політичну діяльність, я - наукову, а потім ще відкрив свою компанію.

Коли тут, на Волині, стали проблеми з партійним осередком, у нього й з’явилася ідея про те, що я міг би в цьому допомогти. Я поцікавився ситуацією, подивився, що тут якісь люди, не побачив якоїсь готовності до змін. Знаю волинян, які абсолютно негативно відносяться до «парашутистів», тому тоді якось ця ідея відійшла.

Уже коли керівником призначили Сергія Булу, він попрацював з рік, ми повернулися до цієї теми. Ситуація була така, що людям або треба було показати когось нового і абсолютно цікавого, або вони просто зневіряться і підуть. Я поспілкувався з командою на Волині й побачив тут людей, які переживали за ці всі історії, що тут відбувалися, і які не хотіли бути зрадниками.

Навіть на обласному рівні були тоді депутати, які самі були активніші, ніж ціла організація. Так само в селах. Наприклад, Ольга Соколова, мама п’яти дітей із села Хмелів Володимир-Волинського району. Це «історія мого кохання»: 167 виборців, у яких 100 дітей. З інфраструктури тільки ФАП і магазин. Вона зробила дуже багато: уявіть собі, одна жінка сама перекрила дорогу, щоб цей підприємець, який її розбиває, хоча б засипав ями.

Багато моїх друзів були здивовані: я і Ляшко, адже політологія трохи відрізняється від практики. Хоч насправді, як я туди потрапив, - це чисто робоча історія. Є людина, яка тебе рекомендує. Приніс резюме, на зустрічі був Олег Валерійович, і ми говорили, власне, про це резюме.



«ЩЕ ПАРУ РОКІВ ПОПРАЦЮЮ – І ЛЯШКО, ДУМАЮ, НАПИШЕ «ВОЛОДИМИРУ»

- Це була ваша перша зустріч із Ляшком?

- Так, перша. Під час співбесіди як людині з бізнесу мені дуже сподобалося, що Олег Валерійович вів себе як досвідчений інтерв’юер. Не було епатажу, він просто цікавився тим, що я можу. Я розумів, що в мене є рекомендація мого друга, мені треба показати досвід і себе захищати. Визнаю, що я нетиповий керівник партії. Молодший, ніж зазвичай вони бувають, і без політичного досвіду. Це був певний ризик для керівників РПЛ, бо політика – це акуратність, навики. Та думаю, поки що все нормально.

У мене про той час є один яскравий спогад – книжка. Її Олег Ляшко підписав тоді (Володимир Кравценюк йде до шафи, дістає з полиці книгу-фотоальбом зі світлинами Османа Карімова, - авт.). Пригадую, пише: «Успіхів і перемог!». Андрій Лозовий стоїть збоку і каже: «Підпишіть же, що Володимиру». А він: «Поки напишу так, а будуть достойні справи – буде й «Володимиру».

Що цікаво: цього року як дарував фото з виставки Османа Карімова, то написав: «Волинянам!». Думаю, пару років ще попрацюю, дочекаюся і «Володимиру».

Читати також: ТОП-5 «перлів» Олега Ляшка під час перебування в Луцьку

- До речі, про фото. Ви придбали фотографію з недавньої резонансної виставки Карімова «75 відтінків Оляга Ляшка». Що це за світлина і за скільки її купили?

- Дійсно був аукціон. Волині дісталося навіть три картини. Дві купив я. Ось одна з них тут (показує навпроти, - авт.), іншу подарував колезі на день народження. Третю нам презентував голова нашого виконкому Юрій Зінченко, він ще її привезе. Всі три фото зроблені Османом Карімовим під час перебування Олега Ляшка в Луцьку. Три з половиною тисячі гривень виторгував на аукціоні за одну, дві з половиною – за іншу. Трохи дорого, звичайно. Але це символи. Це те, що надихає.



«У НАС БУЛО ДВА ШЛЯХИ. ПЕРШИЙ – ПОВНІСТЮ РОЗПУСТИТИ ПАРТІЮ»

- Одне з нових облич Радикальної партії на Волині – нинішній заступник голови облосередку Віктор Прокопчук. Депутат облради попереднього скликання від «Нашої України», колись регіональний менеджер компанії «Лукойл-Україна» у Волинській та Рівненській областях. Кажуть про ваші родинні стосунки…


- Насправді легко знайти, що Віктор Миколайович є мені дядьком. Так, у нас не люблять, коли партійців пов’язують якісь зв’язки. Але то не просто дядько. Він для мене, мабуть, зробив найбільше в житті.

У 1995-му, коли померла моя мати, ми жили в Сокалі на Львівщині, Віктор Миколайович поміг мені переїхати сюди, на Волинь. Причому маючи свою дитину і живучи в комунальній квартирі у гуртожитку. Мене всиновила його рідна сестра. До того часу, коли я сам почав заробляти гроші, він помагав, підтримував і вчив. Це дійсно теплі, нормальні стосунки. Батьківські. Але це особисте.

А от з іншого боку він – менеджер, який має досвід роботи у міжнародних структурах із великою кількістю людей, в тому числі у Волинській та Рівненській областях. Для мене, то був перший такий рекрутинговий успіх, коли я зміг такого менеджера залучити. Звичайно, вплинула мотивація, що мені потрібна буде якась допомога і підтримка. Та в роботі у нас менеджерські взаємовідносини. Віктор Миколайович займається розбудовою партії. Його задача - привести нових людей.

- Наскільки вам вдалося оновити ряди РПЛ на Волині?

- Не вдалося у тому обсязі, в якому я хотів. Багато часу ми все-таки приділяли тому, щоб розібратися з багажем проблем. У нас було два шляхи. Перший – повністю розпустити партію і набрати по-новому. Зрозуміло, що це ж не просто вигнали двох активістів. З партії "попросили" двох керівників найпотужніших організацій: Костянтина Петрочука – керівника Луцького міського осередку, Сергія Булу – обласного. Була велика вірогідність того, що в них тут є сформована команда, і ця команда могла б піти за лідером.

Ми вирішили рухатися іншим шляхом: дати можливість людям попрацювати. Від співпраці з кимось довелося й відмовитися. Але в той же час ми шукали нових людей. Їх небагато. Особливо в райцентрах. Насправді Волинь в РПЛ має друге чи третє місце за кількістю партійців. Та ми хочемо не кількісний показник, а якісний. Того ми абсолютно відкриті до нових людей. Хочемо створити всередині команди потужну конкуренцію, щоб балотувалися дійсно достойні.

Нам завадили вибори в ОТГ. Тільки почали працювати – призначають вибори в 19-ти громадах, і це нас відволікло від побудови структури. Хоча ми маємо достойні результати. І не хвалилися ними, як деякі політичні сили. Не грали в елітарні ігри, підтримуючи того чи того, а працювали чітко і виключно по наших партійцях.

- А яка зі вже створених ОТГ найбільш «ваша», умовно кажучи?

- Найуспішніші результати на цей момент в Любомльській ОТГ, там де є наші секретар ради і голова бюджетної комісії. Але знову ж таки: ми не вважаємо перемогу на виборах успіхом. Успіх – це перемога на виборах і виконані обіцянки. Для нас успішною є та ОТГ, де є певна історія успіху. Трамп зараз любить такі розмови про «success stories». Так-от нам треба такі «success stories».

Просто є питання політичні, а є господарські. Хто буде проти, коли ви скажете: хороший депутат хоче побудувати щось, знайшов грант, можливість щось зробити? Ніхто не буде проти. Опоненти дуже часто це підтримують, і це добре. В селах нема активної політики.



«У МЕНЕ НЕМА МОЖЛИВОСТІ ЗМУСИТИ ЇХ РОЗФОРМУВАТИ ФРАКЦІЮ, АЛЕ ТАКЕ ВРАЖЕННЯ, ЩО ВОНИ ДУМАЮТЬ, НІБИ В НИХ БУДЕ ШАНС ВЕРНУТИСЯ»

-…Але вона є в обласному центрі. Остання скандальна сесія Луцької міськради. Ви робите заяву про те, щоб депутатів, яких вигнали з РПЛ, не називали радикалами. Але ж прапорці уперто стоять у них на столах. З вилами. І фракція Радикальної партії у раді існує попри заяви Ляшка. Як ви це поясните? Нема можливості вплинути на ситуацію?

- Треба бути чесними. Ми визнаємо, що ці люди балотувалися від нашої партії. Кажемо, що це помилка. З іншої сторони є якісь процесуальні речі. Є закон. Для нас закон вищий, ніж те, що ми хочемо.

Закон каже, що депутат є процесуально незалежною особою, і фракція не є партійним об’єднанням, це - об’єднання депутатів в певну групу всередині певної ради. Тому в мене нема абсолютно ніяких юридичних можливостей змусити їх розформувати фракцію. Але таке враження, що ці люди думають, що колись у них буде шанс вернутися. Абсолютно не так. Якщо ти депутат, і якщо Радикальна партія каже, що вважає помилкою, що ти депутат, то, мабуть, маєш знайти в собі мужність сказати, що зможеш виграти ще раз, але не з цією партією. Тоді ти не зможеш сидіти за цим прапором.

А наша заява була спровокована лише тим, що ми хочемо, щоб люди розуміли: у Луцькій міській раді є депутати, які відповідають самі за себе. Наша відповідальність в тому, що ми їх провели в міську раду. І це наша помилка.

- Якщо говорити про потенційні вибори міського голови в Луцьку, РПЛ має кандидата на участь у цих перегонах?

- Більше скажу: маємо декілька кандидатів на цю посаду. Спеціально не буду казати кого. Поясню. Тому що ці всі люди для мене нові. Я мушу як керівник створити їм рівні умови, щоб вони могли себе показати. Ми реально в партії зараз проводимо внутрішньопартійний праймеріз. Одна вимога: у партійному колі заявляти про намір балотуватися відкрито. Коли ти публічно заявив, це значить, що ти маєш довести партійцям, що ти кращий. Тому є декілька таких людей.

- А є серед них Анатолій Грицюк, який вже пробував стати мером Луцька?

- Ні.



«КУЧЕР ЗРОБИВ ТАК, ЯК МАВ ЗРОБИТИ. ВІН ЧЕСНО СКАЗАВ: «Я НЕ РПЛ, Я – УКРОП»

- Поясніть, з ким радикали в облраді. Часто можна побачити, що фракція РПЛ синхронно з більшістю голосує у багатьох моментах, представники фракції входять до тимчасових комісій і так далі. Як це: з однієї сторони за те, що підтримали Ігоря Палицю на виборах голосами, вигнали з партії Володимира Кучера, а з іншої – фракція часто підтримує УКРОП.

- Як фракція підтримала Палицю? Наполовину, правда? Три на три. Депутати – процесуально незалежні. Партія може переконувати депутатів тільки тоді, коли бачить, що це суперечить цінностям та ідеям партії. Тому в першій ситуації (про Луцьку міську раду) було чітке питання, і партія мала чітку позицію. Вони вирішили по-своєму. Але це інша ідея. Це як якийсь комуніст починає підтримувати націоналізм чи навпаки.

З обласною радою ситуація інша. По-перше, там ніколи жоден керівник не старався співпрацювати з фракцією облради, як це має бути. Класично це має бути так, як тепер зробили ми: механізм погодження рішень із фракцією. Обговорюємо питання, які будуть виноситися. Є питання, де депутатам важко визначитися. Наприклад, якісь політичні.

До речі, саме в облраді – дуже гарний приклад того, як може поступити депутат, якщо він – чесний. Коли депутат не асоціює себе з партією, фракція голосує за те, щоб депутата виключити з неї. Він чесно йде в ту команду, яка йому ближча.

- Чесно переходить в УКРОП. Тобто Володимир Кучер, ви ж його маєте на увазі, зробив чесніше, ніж Сергій Була?

- Абсолютно. Він зробив так, як він мав зробити. Можливо, несправедливо поступив із партією. Але справедливо – зі своїми виборцями. Тобто сказав чесно: я не РПЛ, я -УКРОП.

Фракція РПЛ в облраді працює виключно на інтереси тієї громади, яка делегувала п’ять депутатів, щоб представляти ці інтереси.

Питання в тому, що якраз в обласній раді є два великих поля. Перше – це політичне. Там є опоненти і є, можливо, союзники. Але є й питання господарські. УКРОП часто плутає їхні функціональні ролі, які вони виконують як відповідальні особи в обласній раді, з політичною діяльністю.

Коли голова облради підписує рішення, то не УКРОП підписує, а голова обласної ради! Точно так само фракція Радикальної партії. Коли депутати голосують за якесь господарське питання з кимось – це абсолютно правильно. Тому що не має від політичних різних поглядів залежати бюджет, дорога, матеріальна допомога, навіть запит. Відтак десь ми маємо бути політичними опонентами, а десь все-таки господарниками. І люди від депутатів цього ждуть насправді.

Але в той же час ми дуже обережні з тим, щоби наші опоненти не маніпулювали господарськими питаннями і не зробили нас політично залежними. Ми узгоджуємо свої дії та позиції. Якщо депутат цей алгоритм узгодження порушить, то можливо, фракція стане не на його бік.



«ЯК ВОЛИНЯНИН ХОТІВ БИ БАЧИТИ ВІД ГУБЕРНАТОРА БІЛЬШ ПРИНЦИПОВУ ПОЗИЦІЮ В ГОСТРИХ ПИТАННЯХ»

- Щодо політичних питань. Голова облради запевняв не раз, що в нього є голоси, щоб висловити недовіру голові Волинської облдержадміністрації Володимирові Гунчику. Чи були серед них голоси депутатів-радикалів?

- Ми навіть це питання, здається, не обговорювали. Якби я зробив? Ми б зустрілися з фракцією і обговорили. Я впевнений, що тут у нас були б різні погляди. Але переконаний, що ми вийшли б на спільну позицію і проголосували.

- Тоді інакше: як ви оцінюєте роботу голови Волинської ОДА Володимира Гунчика, про потенційне звільнення якого говорять все частіше?

- Я не сильно хочу оцінювати роботу губернатора, якщо чесно. З точки зору політичної. Як волинянин, мабуть, в якихось гострих питаннях я хотів би бачити більш принципову позицію. Я хотів би бачити владу.

Чим відрізняється влада і опозиція до влади? Можливостями реагування, діями. Коли я можу на дерибан землі реагувати заявою або акцією, громадським рухом, то губернатор і влада мають безпосередні можливості впливати на ситуацію, висловлювати і втілювати власну позицію. Можливо, вона й була. Але я, наприклад, позиції губернатора з цього питання не чув, хоч дуже хотів почути.

Зрозумійте: я не жду від влади сильної руки і так далі. Я жду, щоб влада просто робила свою роботу. Погано, що в нас губернатор призначається, а не обирається. Тоді була б чітка оцінка. Я прихильник західних практик. Чи вибрався б губернатор після такої реакції у Штатах? Найкращу оцінку може дати тільки народ. Хоча ті чутки, які постійно ходять про звільнення, - це, можливо, теж якась оцінка.

- Спитаю про ваш бізнес. Маєте фірму «Одісей», яка займається організацією туристичних послуг, зареєстрована у селі Носачевичі Рожищенського району. Чому – туризм? І який туризм у Носачевичах?

- Так підприємство зареєстроване у Носачевичах. Моя родина довгий час проводила етно-фестиваль «Рожищенська мальованка», в різні роки він збирав багато людей, будучи потужним центром популяризації української культури. Поки я вчився в аспірантурі, з’явилася ідея не тільки волинянам показувати цей етно-фестиваль, а запрошувати киян та мешканців інших регіонів. Тоді я зареєстрував цю компанію і почав у цьому напрямку працювати.

Але бізнес від політики відрізняється тим, що він часто залежний від ринку. Ринок показав, що поки кияни не готові їхати на Волині. І це не проблема киян, це проблема Волині. Немає інфраструктури, нема точок, які б хотіли показати. Є у нас гарні ресторани, але туризм – то не тільки ресторани.

Тому та ідея поки не вдалася, а я почав займатися тим, чим займається 90% туристичного бізнесу України. Багато починають з ідеї мандрів Україною, а закінчують виїзним туризмом. Моя компанія теж займається виїзним туризмом, але ми не покинули свою ідею. Є проект, який передбачає можливість показати Україну іноземцям. Це хороша велика ніша, але на даний момент – так. Думаю, все вийде в нас, коли Україна буде до цього готова.



«ЯКЩО ЦЕЙ МІФ ЗМОТИВУЄ ЛЮДЕЙ ПОГОДУВАТИ СОБАКУ ЗА ТЕ, ЩО ВОНА КОЛИСЬ ДАЛА ЛАПУ ОЛЕГУ ВАЛЕРІЙОВИЧУ, ЦЕ ДУЖЕ ДОБРЕ»

- Від серйозного до курйозного: як поживає собака Лящиха з цуманської АЗС? Вам відомо? Чи то легенда?

- Я не знаю, треба питати Юрія Ройка, який її знайшов (сміється, - авт.). Цумань – то його округ, мабуть, він знає, що там відбувається на заправці. До цих пір сміюся, коли згадую його пост у ФБ про Лящиху. Коли Андрій Лозовий приїжджав нещодавно на Волинь і взявся десь погодувати собаку, то ми жартували: мовляв, Олег Ляшко вже погодував – собака стала Лящихою, дивися, бо ця стане Лозовихою…

Не знаю, правда це чи ні, якщо навіть міф, то я такі міфи дуже люблю і підтримую. Недавно сфотографувався з курчам, назвав це «волинським твіттером». Добре показувати, що тварини – наші менші друзі. І якщо цей міф змотивує людей погодувати собаку за те, що вона колись дала лапу Олегові Валерійовичу, це буде дуже добре насправді.

- Ще один яскравий момент: тоді ж у луцькому ресторані Олег Ляшко застав прокурора області за обідом – й одразу виклав своє обурення у соцмережі. Ви спілкувалися після того з прокурором Максимом Киричуком?

- Важко працювати з Олегом Валерійовичем, тому що де ця людина не з’являється, завжди створюються міфи довкола. Складно повірити, але даю слово (дасть Бог волиняни колись дізнаються, що значить моє слово) вам, вашому виданню, що це не була вигадана чи штучно створена історія.

Читати також: "Усім троянди, або Один день із життя Олега Ляшка на Волині*. ФОТОРЕПОРТАЖ"

Приїхали на ефір до Волинського телебачення, побачили під прокуратурою мітинг. Олег Валерійович ніколи такого не минає: підійшов, послухав, що відбувається, пішов. До ефіру лишалося кілька хвилин. Запропонували випити кави. Поблизу ресторан, там все було зайнято, нам запропонували піти на задній дворик, де ми й побачили за обідом прокурора.

Більше ніяких контактів не було. Я особисто не знайомий з прокурором. Приємно, якщо прокурор зробив з цього висновки.



«ТОЙ ГУЗЬ, ЯКИЙ МЕНІ ПОДОБАВСЯ, НІКОЛИ Б НЕ ЗРАДИВ»

- Часто РПЛ асоціюють з вилами. Що ви відповідаєте людям, які чують про Ляшка і одразу кажуть: «А-а-а… Це той, що з вилами?».

- У мене теж вила на значку. Ніхто не буде заперечувати, що вила – це символ радикальної партії. Але. Вони з’явилися кілька років тому. Відтоді змінилося багато що. Змінився сам Олег Валерійович. Зараз той період, коли ми хочемо сказати: вила – то наш символ, але… Ми хочемо показувати, що то не просто вила, які означають, що можемо всіх на вила взяти. За ними – команда, структура, добрі справи депутатів. Це символ тих людей, які працюють. Навіть цей значок – то не лише символ якоїсь партійності чи депутатства, а символ якоїсь вільної ідеї.

- Кого з волинських нардепів ви вважаєте ефективним депутатом?


- Мені у свій час дуже подобався Ігор Гузь, до його депутатства. Вперше побачив його в обласній раді, коли він виступав. Тоді подумав, що це людина, яка вірить в те, що говорить. Він мав підтримку молоді, а молодь не так легко зараз захопити. Часто депутатство людей змінює…

-…Що змінилося в Ігореві Гузеві? Хіба те, що він декларує лояльність до Палиці.

- У тому числі. Є речі, які я не розумію. Той Гузь, який мені подобався, ніколи б не зрадив. А ситуація з відкликанням депутатів? Вона свідчить про те, що він свідомо вплинув на ситуацію.

- Що ви маєте на увазі?

- Я маю на увазі голосування щодо ТВК і так далі (коли два члени ТВК від "Народного фронту" зіграли ключову роль у відкликанні депутатів Луцькради, - авт.). Фейсбук дуже шумів цією історією. За що Ігор Володимирович видалив мене з друзів. Якраз цього я не зовсім розумію.

Чув багато відгуків про Ірину Констанкевич як депутата. Єдине: те, що я чув, не стосується депутатської роботи. Дарувати щось – не робота депутата. Ефективність депутата – у створенні законів. Тому з такої точки зору я ефективності не бачу.



«ЦЕ КРУТО, КОЛИ ЗУСТРІЧІ В БЮРО ПЕРЕСТАЛИ БУТИ ЛІТЕРАТУРНИМИ КЛУБАМИ»

- Коли заступник голови виконкому РПЛ Антон Даниленко вас представляв як нового керівника партосередку, то зичив «переконливих перемог». Майже рік пройшов: назвіть три свої переконливі перемоги.

- Найголовніше – це марафон добрих справ. Ми партійцям сказали, що треба робити реальні речі, які люди побачать і оцінять. Це круто, коли зустрічі в бюро перестали бути літературними клубами. Тепер Віталій Клемба, голова Горохівської районної партійної організації, каже: «Ми робимо потужний майданчик для гандболу та футболу, виділили на своєму рівні гроші, поговоріть з фракцією облради, бо треба ще на освітлення». Приходить Юрій Ройко: вони роблять дорогу. Валерій Фурманюк з Любомля заявляє, що у нього теж справи… Розумієте: ми створили систему, коли голова районної партійної організації розуміє, що він має бути ефективним. Оце перша перемога.

Друга – це те, що ми зуміли з демотивованих і дезорієнтованих, та в чомусь розчарованих людей (після цих всіх історій з Радикальною партією Волині) зробити команду.

Третє – важливо, що ми змогли в центральному апараті партії змінити ставлення до Волині. Коли раніше то одні люди поступали не так, то інші поступали не так, то це впливало на імідж. Це третя основна перемога: показали Волинь з хорошої сторони. Надіюся, що більше перемог буде.

Дуже хочу, щоб ви могли порівняти результати виборів. Ми, зрештою, хочемо похвалитися стартапом Радикальної партії Волині. Команди, яка прийшла з нулем, випробувала різні гіпотези, знайшла свій шлях і масштабувала це. .

- А ким ви себе бачите, як це станеться?


- У бізнесі це дуже «мемове» питання. Передовсім я бачу себе командним гравцем, який захищає Волинь. Де це буде? Зараз важко сказати. Я хочу, щоб з волинської команди було кілька нардепів, ряд депутатів місцевих, міністр або замміністра. Це – логіка стартапу. Саме в такій команді я бачу своє місце.

Текст – Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото – Ірина КАБАНОВА.


Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
2
Загрузка...

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Дуже сподобались змістовні та відверто чесні відповіді .
Відповісти
Не сподобатись не могли, бо "Волинь24", судячи з такого інтервю, щедро профінансована Ляшком.
Відповісти
Гарно вилизують дупу один одному
Відповісти
У ляшка особистий фотограф?. Та він обскакав гройсманів і вайсманів. У них фотографів поки ніби не має.
Відповісти

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».