Згадка про Антона Кривицького

Він був задиристим, але заради справи, незручним, але через власну принциповість... Його не сприймали високопосадовці, бо, на відміну від них, він не зупинявся ні на мить у власному розвитку: вчився, читав спеціальну, суспільно-політичну і художню літературу, вивчав передові світові практики управління містом і державою.

До нього з трепетом ставилися лучани, бо не відривався від землі, переживав земні проблеми разом із ними, і тому в той же час міг «воздати» кожному за лінивство чи недбальство, не дуже добираючи слів... Він був упевненим в собі і щасливим, бо, нехтуючи власними вподобаннями, віддавав увесь особистий час справі свого життя – роботі з людьми і заради людей...

Ці слова – про Антона Кривицького, першого всенародно обраного Луцького міського голову, душа якого відлетіла у засвіти рік тому. Я мав честь добрий десяток літ у буремні дев'яності разом з ним захищати інтереси місцевого самоврядування на Волині, частенько до зриву голосу сперечаючись за окремі деталі, бо, по суті, розбіжностей між нами не було. А потім – не меншу честь змагатися на виборах міського голови, під час яких він продемонстрував винятково поважну поставу як посадовець і людина.

За будь-яких обставин і несподіванок він ніколи не втрачав самовладання, не вагався і не боявся брати на себе відповідальність за нестандартні чи непопулярні кроки та рішення. У той час, коли більшість людей сиділи, склавши руки, і надіялися на щось чи на когось, він діяв, розшифровуючи слово «надія» як «НАполеглива ДІЯ».

Будівельник за освітою і господарник за покликанням, Антон Кривицький вдумливо, після обговорення з фахівцями, але швидко і рішуче ухвалював і реалізовував важливі містобудівні рішення. Одне лишень перетворення вулиці імені Лесі Українки з транспортної магістралі на сучасний благоустроєний пішохідний бульвар вимагало неординарної сміливості і впевненості в собі.

Чи дбайлива і обережна, а водночас нестандартна і модерна реконструкція Старого міста з залученням усіх можливих державних і місцевих ресурсів. Або перенесення стихійних ринків на відповідно облаштовані ділянки і спорудження натомість сучасних інфраструктурних об'єктів. Ці й багато інших проектів зреалізовані завдяки політичній волі та господарській впертості Антона Кривицького. Він це зробив!

Важко, а то й неможливо переоцінити заслуги Антона Кривицького у створенні комфортних умов для проживання лучан. Жоден інший обласний центр України не міг похвалитися тим, що для мешканців міста Луцька було річчю буденною – постійним, а не сезонним чи за графіком, гарячим водопостачанням. Або чітко відлагодженою системою вивезення сміття. Чи створенням місцевого обчислювального центру, що дозволило максимально спростити розрахунки лучан за житлово-комунальні послуги, одночасно контролюючи якість їх надання та обгрунтованість вартості.

Були й прикрі поразки, як-от, до прикладу, із котельнею на Карбишева. Прогресивна і потенційно ефективна ідея запровадження когенерації (виробництва електроенергії одночасно з тепловою) в умовах бюджетного безгрошів'я не могла бути зреалізована без залучення приватних інвестицій.

А приватник, який «нажив» свої статки за базарного хаосу дев'яностих, скориставшись правовим безладом початку двотисячних, шляхом маніпуляцій у судах прибрав до рук котельню, поховавши таким чином перспективну ідею Антона Кривицького. Немає вини міського голови у цій проблемі, бо й нині державні та комунальні підприємства законодавчо не захищені від рейдерських захоплень і зазіхань…

Проте, незважаючи на подібні проблемні моменти, які не трапляються лише з тим, хто нічого не робить, місто Луцьк часів Антона Кривицького було добрим прикладом для наслідування у вмінні господарювати системно і вміло, у швидкому та яскравому, і водночас толерантному та безконфліктному національному українському відродженні.

І, як наслідок – у спільному прагненні всіх лучан до поступу, до сталого розвитку, до пошуку свого, нового, нестандартного, самобутнього шляху вперед…

Є на кожному кроці за що зачепитись поглядом лучанам, щоб згадати добрим словом Антона Кривицького! Світла йому пам'ять…

Богдан ШИБА, Луцький міський голова 2006-2010 років