Чому Гірка Полонка програла суд
Сьогодні вкотре довелося говорити людям, що ми рівні перед законом. І що всі мріємо жити в правовій державі, а тому повинні бути законослухняними – всі, без винятків.
Волинське село Гірка Полонка за 13 кілометрів від обласного центру. Про те, що в країні декомунізація, очевидно, там чули, але не думали, що торкнеться їхнього села.
У травні 2016 року згідно закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки» було перейменовано 4 вулиці – вулиця Вереснева стала Соборності, Жовтнева – Мальовнича, Колгоспна – Волі, Листопадова – Волошкова.
Голова сільської ради Симонович Ніна Леонідівна, як і мешканці села довідалися про це у липні 2016 року! В липні!!!
А мало б бути так.
Із травня по 21 листопада 2015 року голова сільради інформує селян про новий закон і потребу перейменувати згадані вулиці, проводить громадські слухання, люди обирають нові назви і сільрада їх затверджує.
Не зробили.
Далі за законом голова сільради мала право протягом трьох місяців з 21 дистопада 2015 року по 21 лютого 2016 року одноосібно ухвалити рішення про перейменування вулиць на підставі свого рішення чи поради з мешканцями. Не було нічого подібного.
Від 21 лютого до 22 травня 2016 року повноваження зняти комуністичне маркування з об’єктів топоніміки Волині мав право голова обласної адміністрації Володимир Гунчик. Не всі міські та селищні ради на момент підготовки постанови про перейменуваня подали пропозиції з новими назвами.
Для того, щоб підібрати такі назви, була утворена фахова комісія при обласній держадміністрації, куди увійшли історики, краєзнавці, працівники Волинського краєзнавчого музею, Державного архіву Волинської області, викладачі історичного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Було підібрано та погоджено кожну нову назву.
Переглянули сотні різних варіантів, врахували безліч різних особливостей, старалися лишити нові назви назавжди. На основі цих рекомендацій була сформована постанова, яку підписав голова ОДА.
А в липні обурені мешканці Гіркої Полонки разом із головою сільради приїхали робити скандал в ОДА з вимогою повернути всі старі назви назад.
Складається таке враження, що Гірка Полонка не за 13 км від Луцька, а на далекому острові без жодних комунікацій та доступу інформації, і живуть там не за законами України, а як собі хочуть. Але це не так.
Нагадаю відому фразу: незнання закону не звільняє від відповідальності. А у даному випадку бачимо ще й злісне ухиляння від виконання закону.
Довгі місяці представники села з’ясовували стосунки з ОДА у намаганні заставити їх піти на поступки. Оскільки перейменування відбулося виключно в рамках законодавства, то справу подали у суд.
Позовну заяву написав Андрій Лавренчук, який мешкав у селі раніше на Вересневій, а нині на вулиці Соборності, його інтереси в суді представляла луцька адвокат Наталя Шептицька. Третьою стороною позивача була Гіркополонківська сільська рада.
Серед позовних вимог – відмінити постанову голови ОДА про перейменування вулиці Вересневої, оскільки на думку позивача і селян, ця назва не містить символіки комуністичного режиму, а походить від назви першого місяця осені.
Селян також обурює, що при обранні нових назв не відбулося громадського обговорення. Також у суд подали звернення мешканців села повернути решту змінених назв, бо «мешканці асоціюють їх виключно з назвами місяців».
Перше судове засідання 8 грудня 2016 року було перенесене у зв’язку з потребою зібрати потрібні документи. На друге засідання 20 грудня в якості свідка була запрошена представник на Волині Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук, тобто я.
На прохання судді та відповідачів я пояснила процедуру перейменування. А також повідомила, що відповідно до пп. «є» п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, назви вулиць Вереснева та похідні від цієї назви на території населених пунктів Волинської області, пов'язані зі встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, отже містять символіку комуністичного тоталітарного режиму і підпадають під обмеження, встановлені Законом.
Досить дивним було запитання адвоката про потребу додаткових методичних роз’яснень від УІНП на пояснення тих положень закону, які не потребують роз’яснень, бо є достатньо чіткими. Дивно, коли юрист не може сприймати тексту закону, а просить йому його пояснити.
Її подальша риторика була емоційно неврівноваженою: замість юридичних аргументів звучали фрази про те, що «людей ламають об коліно» та подібна експресивна лексика. Іноді звучали навіть нотки істерики, особливо коли адвокат намагалася переконати, що асоціації людей, що звернулися повернути комуністичні назви, важливіші. Навіть за виконання норм закону? А ще колись пані Шептицька працювала суддею Луцького міськрайонного суду…
Вислухавши всі аргументи, перечитавши всі надані документи, суддя Волинського окружного адміністративного суду В.Д.Ковальчук ухвалив відмовити позивачу у позові.
Сподіваюся, що приклад судового розгляду у справі Гіркої Полонки стане в нагоді всім, хто також хоче уникнути від виконання законів декомунізації.
На жаль, ще не всі вулиці з комуністичними назвами у волинських селах були перейменовані. Окремі голови сільрад ховають цю інформацію. Але є люди, які повідомляють про це. І вони будуть нести кримінальну відповідальність. Якщо у найближчий час не виконають вимоги закону про зняття комуністичного маркування у вулицях.
У селі Копачівка Рожищенського району також тривають намагання повернути назву вулиці Жовтнева. Особливо їм у цьому допомагає депутат обласної ради Анатолій Грицюк, який колись працював головою колгоспу. Не виключено, що будемо бачитися у новому суді. І впевнена, що виграємо його. Бо знову нагадую, що перед законом усі рівні й усі мають їх виконувати.
Прошу небайдужих мешканців волинських сіл і міст простежити за виконанням декомунізації й вимагати від місцевої влади перейменування назв топоніміки, що містять пропаганду комуністичної символіки.
Волинське село Гірка Полонка за 13 кілометрів від обласного центру. Про те, що в країні декомунізація, очевидно, там чули, але не думали, що торкнеться їхнього села.
У травні 2016 року згідно закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки» було перейменовано 4 вулиці – вулиця Вереснева стала Соборності, Жовтнева – Мальовнича, Колгоспна – Волі, Листопадова – Волошкова.
Голова сільської ради Симонович Ніна Леонідівна, як і мешканці села довідалися про це у липні 2016 року! В липні!!!
А мало б бути так.
Із травня по 21 листопада 2015 року голова сільради інформує селян про новий закон і потребу перейменувати згадані вулиці, проводить громадські слухання, люди обирають нові назви і сільрада їх затверджує.
Не зробили.
Далі за законом голова сільради мала право протягом трьох місяців з 21 дистопада 2015 року по 21 лютого 2016 року одноосібно ухвалити рішення про перейменування вулиць на підставі свого рішення чи поради з мешканцями. Не було нічого подібного.
Від 21 лютого до 22 травня 2016 року повноваження зняти комуністичне маркування з об’єктів топоніміки Волині мав право голова обласної адміністрації Володимир Гунчик. Не всі міські та селищні ради на момент підготовки постанови про перейменуваня подали пропозиції з новими назвами.
Для того, щоб підібрати такі назви, була утворена фахова комісія при обласній держадміністрації, куди увійшли історики, краєзнавці, працівники Волинського краєзнавчого музею, Державного архіву Волинської області, викладачі історичного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Було підібрано та погоджено кожну нову назву.
Переглянули сотні різних варіантів, врахували безліч різних особливостей, старалися лишити нові назви назавжди. На основі цих рекомендацій була сформована постанова, яку підписав голова ОДА.
А в липні обурені мешканці Гіркої Полонки разом із головою сільради приїхали робити скандал в ОДА з вимогою повернути всі старі назви назад.
Складається таке враження, що Гірка Полонка не за 13 км від Луцька, а на далекому острові без жодних комунікацій та доступу інформації, і живуть там не за законами України, а як собі хочуть. Але це не так.
Нагадаю відому фразу: незнання закону не звільняє від відповідальності. А у даному випадку бачимо ще й злісне ухиляння від виконання закону.
Довгі місяці представники села з’ясовували стосунки з ОДА у намаганні заставити їх піти на поступки. Оскільки перейменування відбулося виключно в рамках законодавства, то справу подали у суд.
Позовну заяву написав Андрій Лавренчук, який мешкав у селі раніше на Вересневій, а нині на вулиці Соборності, його інтереси в суді представляла луцька адвокат Наталя Шептицька. Третьою стороною позивача була Гіркополонківська сільська рада.
Серед позовних вимог – відмінити постанову голови ОДА про перейменування вулиці Вересневої, оскільки на думку позивача і селян, ця назва не містить символіки комуністичного режиму, а походить від назви першого місяця осені.
Селян також обурює, що при обранні нових назв не відбулося громадського обговорення. Також у суд подали звернення мешканців села повернути решту змінених назв, бо «мешканці асоціюють їх виключно з назвами місяців».
Перше судове засідання 8 грудня 2016 року було перенесене у зв’язку з потребою зібрати потрібні документи. На друге засідання 20 грудня в якості свідка була запрошена представник на Волині Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук, тобто я.
На прохання судді та відповідачів я пояснила процедуру перейменування. А також повідомила, що відповідно до пп. «є» п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, назви вулиць Вереснева та похідні від цієї назви на території населених пунктів Волинської області, пов'язані зі встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, отже містять символіку комуністичного тоталітарного режиму і підпадають під обмеження, встановлені Законом.
Досить дивним було запитання адвоката про потребу додаткових методичних роз’яснень від УІНП на пояснення тих положень закону, які не потребують роз’яснень, бо є достатньо чіткими. Дивно, коли юрист не може сприймати тексту закону, а просить йому його пояснити.
Її подальша риторика була емоційно неврівноваженою: замість юридичних аргументів звучали фрази про те, що «людей ламають об коліно» та подібна експресивна лексика. Іноді звучали навіть нотки істерики, особливо коли адвокат намагалася переконати, що асоціації людей, що звернулися повернути комуністичні назви, важливіші. Навіть за виконання норм закону? А ще колись пані Шептицька працювала суддею Луцького міськрайонного суду…
Вислухавши всі аргументи, перечитавши всі надані документи, суддя Волинського окружного адміністративного суду В.Д.Ковальчук ухвалив відмовити позивачу у позові.
Сподіваюся, що приклад судового розгляду у справі Гіркої Полонки стане в нагоді всім, хто також хоче уникнути від виконання законів декомунізації.
На жаль, ще не всі вулиці з комуністичними назвами у волинських селах були перейменовані. Окремі голови сільрад ховають цю інформацію. Але є люди, які повідомляють про це. І вони будуть нести кримінальну відповідальність. Якщо у найближчий час не виконають вимоги закону про зняття комуністичного маркування у вулицях.
У селі Копачівка Рожищенського району також тривають намагання повернути назву вулиці Жовтнева. Особливо їм у цьому допомагає депутат обласної ради Анатолій Грицюк, який колись працював головою колгоспу. Не виключено, що будемо бачитися у новому суді. І впевнена, що виграємо його. Бо знову нагадую, що перед законом усі рівні й усі мають їх виконувати.
Прошу небайдужих мешканців волинських сіл і міст простежити за виконанням декомунізації й вимагати від місцевої влади перейменування назв топоніміки, що містять пропаганду комуністичної символіки.
Коментарі: