«Я цьому місту ще винна»: ТОП-10 цитат Оксани Забужко з виступу в Луцьку

3
10
«Я цьому місту ще винна»: ТОП-10 цитат Оксани Забужко з виступу в Луцьку
На розмову з лучанами Оксану Забужко запросили організатори міжнародного фестивалю поезії Meridian Lutsk.

Зустріч відбулася у неділю, 8 жовтня, у стінах Палацу культури міста Луцька. Почути Оксану Забужко прийшло чимало лучан, в основному – молодь.

Письменниця зі сцени найперше зізналася: має особливе сприйняття Луцька. Бо хоч і залишила із родиною це місто у віці семи років (а Оксана Забужко народилася в Луцьку), все ж вважає його своїм.

Учасники зустрічі мали змогу почути уривки творів з найновіших книг Забужко у виконанні авторки. Зокрема, зі збірки малої прози «Після третього дзвінка вхід до зали забороняється», яка вийшла друком у вересні цього року і була презентована під час недавнього Львівського медіа-форуму. А також зі збірки публіцистики «І знову я влізаю в танк», що побачила світ торік.

На завершення розмови Забужко відповіла на запитання із зали та провела автограф-сесію у холі Палацу культури. Востаннє письменниця була в Луцьку в 2014-му. Цього разу, як зізналася, не могла відмовити на запрошення організаторів фестивалю. А тому задля одноденного візиту до Луцька перервала тур з приводу презентації книги «Після третього дзвінка вхід до зали забороняється».

Видання «Волинь24» пропонує ТОП-10 цитат із виступу Оксани Забужко в Луцьку.



***

… «Крім Києва, Луцьк - єдине місце і місто на планеті, про яке я можу, маю нахабство сказати, МОЄ».


***

… «Звичайно, називати своїм місто, з якого тебе вивезли в 7-літньому віці, в якому ти не виростала і про яке ти маєш тільки дитячі спогади, то наче трохи… Але все-таки дитячі спогади найважливіші, враження перших семи років є найважливіші та інформативні. Я тут буваю не так часто. Але кожен мій приїзд до Луцька – це дуже якісь емоційні глибокі та сенсобуттєві, кажучи Стусовою формулкою, відкриття».


***

… «Цим разом я дуже і дуже накоротко. Один вечір – це принаймні одна година наодинці з містом. І ця одна година все одно з усієї тієї суєти і марноти тобі якось одразу відкриває, пробиває свідомість. Ти починаєш дивитися на світ тими ж дитячими очима, ти починаєш знову любити людей і тобі хочеться ділитися з ними всім найкращим».


***

… «Доказ того, що Луцьк для мене особливий, - уже сама ця зала. Тому що саме в цій залі у 1958-му році на обласній вчительській конференції познайомилися мої батьки».



***

… «А кількасот метрів далі вниз по вулиці Винниченка, куди я пройшлася перед нашою зустріччю подивитися, як воно зараз виглядає, - будинок (там такий елегантний польський класицизм) офіцерів. Зараз там іржава така брама, на якій написано, що це Луцький технічний університет.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: За лаштунками луцького ...поки ще Будинку офіцерів. МАЙНО СОВДЕПУ

У 1965 році саме там відбувся мій перший публічний виступ. Я читала вірш Тичини «А я у гай ходила по квітку ось яку» і була єдиним україномовним читцем на тому дитячому ранку. Такого роду меморіальних історій у мене прикопано у вашому місті насправді чимало. Не скажу, що на кожному кроці, але я маю тут якусь свою оптику бачення центральних вуличок, які я пам’ятаю».


***

… «Навіть коли мені тут гукають у спину: «Пані Оксано!», це звучить інакше, ніж у будь-якому іншому місті України. У будь-якому місті України це означає: «О, читачі впізнали». Так? А тут воно якось так звучить, ніби це самі ці мури мені гукають у спину. І ти озираєшся чи йдеш далі, бо зовсім не готова просто на вулиці давати автографи чи селфитися, але таке відчуття, ніби самі ці будинки тебе гукають. Я думаю, що це означає, що я цьому місту, вашому місту, моєму, місту молодості моїх батьків, ще винна… І я про нього обов’язково напишу».


***

… «Я розпочну з книжки, яка вийшла минулого року. Це книга публіцистики «І знов я влізаю в танк». Про ту війну за мізки, яка називається гібридною чи інформаційною. Про нові форми війни 21-го століття, в яких уже не треба бомбити міста, а досить засобом інформаційних ресурсів розбомбити мізки. І тоді люди з розбомбленими мізками самі винесуть завойовниками ключі від міста. Що, як ми бачили, і відбулося і в Криму, і на Донбасі. І від чого не застрахований ніхто. Ні Київ, ні Луцьк, ні Каталонія…

Що я могла зробити для країни у цій війні, я зробила. Ось, так би мовити, моя війна. Книжку написала – я так, думаю, сплатила свій громадянський обов’язок. Розчистила собі поле, для того, щоб повернутися до, так би мовити, чистої літератури».

***

… «Всі комерціоналізувалися і пишуть романи. Навіть те, що можна вмістити у коротке оповідання, видають на сто сторінок».


***

… «Якщо мій роман захоче екранізувати Андрій Кокотюха, я не дозволю».


***

… «Трохи шкода на це часу: щоб я вам розказувала тут, яка я всесвітньо відома. Гугліть»

Підготувала Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.


Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
10

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Нехай би Оксана забацала про наше місто щось сексуальне, типу толстовської "Анни Кареніної". Тільки не треба трагічного кінця, не треба луцьку Анну класти під потяг. Щось веселіше. Луцьк - місто кохання, місто молодих людей, місто красивих жінок... А чому б не забацати?..
Відповісти
До К.Шишка тобі бабо як рачки до неба.
Відповісти
Знаменита особа своїми польовими дослідами і більше нічим
Відповісти

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».