Світязька самітниця, або Баба Ганя: 97 літ без підлоги і під соломою. ЗАНЕСЛО В СЕЛО

15
76
Світязька самітниця, або Баба Ганя: 97 літ без підлоги і під соломою. ЗАНЕСЛО В СЕЛО
Майже сто літ на хуторі Гірка. Сама посеред дачних котеджів і сосен. «Живу-живу, але думаю, кєб-то вмерти…» - каже 97-літня хуторянка. Одна з тих, кого сталінські посіпаки не змогли вижити зі світязьких хуторів.

***

Ганна Цвид споконвіку живе на Гірці. Нині їй 97.
Ганна Цвид споконвіку живе на Гірці. Нині їй 97.


Бабі Гані з хутора Гірка – 97. Майже стільки років стоїть на Гірці і її стара хата. Подекуди з-під покрівлі ще виглядає солома. Вікна навіть літом утеплені голками з хвої. Причілки підперті жердами…

Здається, ледве тримають ті жерди старезну хату в самісінькому серці курортного краю. Але тримає її направду баба Ганя. За паспортом – Ганна Цвид. Ще зовсім недавно вона так і жила – під соломою. Коли вже геть бабуся стала немічна, пошкодували її земляки: вкрили старезну домівку шифером.

Причілки бабиної хати, з яких ще виглядає солома, дбайливо підперли жердами. Її хата - унікум на місці колишнього хутора, бо довкола віднедавна виросли котеджі
Причілки бабиної хати, з яких ще виглядає солома, дбайливо підперли жердами. Її хата - унікум на місці колишнього хутора, бо довкола віднедавна виросли котеджі


Хутір Гірка (тепер просто урочище) – один із тих багатьох хуторів, які колись були розташовані довкола села Світязь Шацького району.

Коли польську владу на цих окраїнах Волині змінила совєцька, селян з хуторів стари зганяти у село. Старожили дотепер згадують, як тим, хто неохоче переселявся зі свого місця, зривали солом’яні дахи з хати… Щоб хоч так змусити. Як «пережила» усі ці події хата Ганни Цвид, можна тільки здогадуватися. Нинішня 97-літня господиня хутірської оселі цього вже пригадати не в силі.

***

Спокій на Гірці бережуть бабині ікони...
Спокій на Гірці бережуть бабині ікони...


Ганна Цвид народилася десь поміж війнами. 1920-й. Стихла Перша світова. Друга - ще нікому й не снилася… Сюди, на Гірку, Ганна з батьками переселилася у 1930-му. Ще пам’ятає, як малою переступила поріг цієї оселі. Каже, хата пахла хвоєю і свіжою глиною.

- Чому - Гірка? – запитую у неї.

- Чи ви не бачите? - піднімає старечі очі до полотняної фіранки. – Тута хвоїна гіркою росте…

За вікнами дійсно - піщаний пагорб і сосни.

Під стелею - традиційні родинні світлини в рамці
Під стелею - традиційні родинні світлини в рамці


Давно сама.

- Сестра була, брат був. Мати була. Всі повмирали. Мати - в 75-тім. Сестра у 89-му. А брат уже пусля, - каже. – Як до Шацька їхати, там з лівої сторони кладбіще. Там і поховані. Але то – далеко.

«Далеко» для неї – то трохи далі за подвір’я своєї хати. Ледве-ледве ходять ноги. Без палки, бідкається, нікуди. А був час, коли тими ж ногами топтала спориші навіть на німецьких подвір’ях.

Прошу бабу Ганю згадати, як жилося.

- Живу-живу. І думаю, кєб-то вмерти, - каєе.

І - одразу про остарбайтерство і «Германію». З 1942 до 1951-го Ганна Цвид працювала в Німеччині.

Скромний побут...
Скромний побут...


- Ой багато роботи робила... Що казав хазяїн. То ж не руского була, а в хазяїна. В 49-му прийшли совєтські войска, нас освободили. Але я ще пуслє того там була трохи. Там же бидла назбирали всього, треба було ухажувати. А в 1951-му приїхала додому, - згадує хуторянка.

Чи ходила до школи? Чи була замужем?..

На все у неї коротке: «Ай нє».



***

Грубка з кількома алюмінієвими каструльками. На столі - такі ж алюмінієві миски. Нехитрі наїдки. Під рукою розгорнутий перекидний календар (з ним, певне, бабі Гані рахувати прожиті дні легше).

…Наче з іншого світу тут – коробка з-під «Портвейну».

Дрова під грубою. Підлоги й ніколи не було – глиняна долівка.

Баба ще має силу зварити їсти
Баба ще має силу зварити їсти

А замість підлоги - глиняна долівка
А замість підлоги - глиняна долівка


Ікони у закутках. У старезних рамах – світлини родичів і самої господині. Два століття - у чорно-білих барвах. Поруч - барвисті вишиті картини. Вицвілі, правда.

- Було й таке. Вишивала… Тепер і вслепла, і вглохла.



***

Баба Ганя бере палицю, щоб провести мене за поріг. Присідає на лавку, що підпирає її хату. От він, хутір Гірка, просто у неї під порогом. Усе, що від нього лишилося – її хата, підперта жердами.

Запитую, чи не страшно самій у лісі жити.



- Чого лісу боятися? – по-філософськи відповідає світязька самітниця. – Не страшно. Та й жінка одна приходить. Із Підманево (певне, соціальна працівниця, - авт.). Води принести. Дров. Чи хату побілити. Купити що треба. Вона купить, а я готовлю.

Тепер за сусідів бабі – галасливі туристи. А довкола хати, що мало не вгрузла у піщану світязьку землю своїми вікнами, виросло кілька котеджів для відпочивальників.



І поки за вікнами щоліта смажать шашлики, розпивають пиво чи гріють боки в гамаках, за синіми віконницями з полотняними фіранками тихо шамкотить «Отче наш» баба Ганя.

97-й рік на світі шамкотить…

Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото Віталії САХНІК.

Сама на всьому білому світі
Сама на всьому білому світі
Колись у цій хаті було гамірно. У родині росло троє дітей. Лишилася тільки Ганна
Колись у цій хаті було гамірно. У родині росло троє дітей. Лишилася тільки Ганна
На старезну хату зазіхає така ж стара сосна
На старезну хату зазіхає така ж стара сосна
Все, що лишилося від клуні
Все, що лишилося від клуні
Дідівський метод утеплювати вікна
Дідівський метод утеплювати вікна
Тимчасові сусіди. Але баба Ганя не нарікає
Тимчасові сусіди. Але баба Ганя не нарікає

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
76

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Смачно написано.
Відповісти
Дуже цікаво і зворушливо. Шкода стареньку,що нема до кого прихилити голову.
Відповісти
Дуже,дуже шкода сьреньку, поможи їй Боже.❤
Відповісти
її доглядає купа родичів, вона не хоче звідти йти
Відповісти
Здоров"я їй. І тільки б ніхто не наробив біди бабусі....
різні люди є, а є і нелюди...
Відповісти
Видно бабуся хазяйкою була. Сама чистенька. і в хаті чисто, акуратно . дай боже їй сили своїми ногами ходити, і память мати.
Відповісти
Хай Бог ще й посилає багато років,заслужила в Бога.Добра і працьовита людна.А наші олігархи хай би купили бабі хатинку для них-це плювак.Вони накрали, а вона ні копієчки не вкрала, а чесно жила і живе усе життя.Оь, хто заслужив царство небесне такі люди,як вона.Але не ви мужі владці,олігархи і багачі.Богу цього непотрібно.На жаль таких людей одна на мільйон, а може і того менше
Відповісти
А хтось цій бабусі допомагає?
Відповісти
Днями ,відпочиваючи у пансіонаті Шацькі озера,забрела на Гірку.Та хатка,наче з музею-скансену,або Лисового "Століття Якова"відразу кинулася у вічі-надто у дисонансі з туристичними новобудовами.Вирішила,що ця"шевченківська" хатинка слугує за декорацію.Йой,а ,виявляється , обійстя живе!
Автору-спасибі!
Бабці Гані-Многая тут!
Відповісти
І ті свині, які захопили землю поряд не здогадаються допомогти цій нещасній жінці. Дивуюсь, як таке можливо?
Відповісти
Дякую Оленко живо смачно й цікаво про таких людей поліських читати.А бабусі бути в русі до смерті.
Відповісти
Дякую, Оленко! За зворушливі теми, за людську мову і за людяність. Мало таких журналістів, на жаль, залишилося на Волині... Завжди читаю Ваші матеріали з великим задоволенням.
Відповісти
Рідко коли така гарна стаття попаде на очі. Автор молодець. А бабуня приклад незламного духу, людяності, скромності. В такій бідності, а не нарікає. І чисто так,порядок скрізь.
Відповісти
золоті слова п. Василя. Бабусі многая літа.
Відповісти
БАБА Ганя живе багато - духовно, і ще проживе довго, якщо не мішатимуть різного роду "доброзичивці" і не закормлять продуктами сучасними нахімізованими.
Відповісти

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».