Історія луцьких витверезників, або Де у місті «похмелялися». МАЙНО СОВДЕПУ

11
6
Історія луцьких витверезників, або Де у місті «похмелялися». МАЙНО СОВДЕПУ
1-ше січня в Луцьку 2017-го кардинального відрізняється від 1-го січня 1978-го. Хоча б тим, що у всіх, хто “гарно” зустрів Новий рік, був шанс прокинутися у "медведику". Так ніжно у радянські часи називали ...витверезник.

Нам вдалося не просто знайти адреси луцьких витверезників, а й розшукати унікальні світлини із життя-буття установи, яка стала одним із неодмінних атрибутів епохи Совдепу. А, як кажуть сучасники, не таким уже й зайвим. Отож, “велкам в СССР”...


“МОЙ АДРЕС НЕ ДОМ И НЕ УЛИЦА”

Радянська епоха зоставила по собі чимало спогадів. Серед них - спогади про ніч у витверезнику для багатьох сучасників СССР дотепер особливі.

“Пьянству - бой”, - під таким гаслом у далекому 1961-му, розпорядженням голови міськвиконкому від 31-го жовтня був створений перший луцький витверезник. І знаходився він на вулиці Парковій в самісінькому центрі міста.

Підвальне приміщення. Тісне. Завжди холодне і сире. Працювати у тих стінах було важко.

Витверезник на Парковій, який певний час був баром
Витверезник на Парковій, який певний час був баром


Повірити в те, що ненавмисне місце для цього закладу обрали фактично просто під стінами храму - складно. За іншою версією, підвальне приміщення на Парковій як ніяке інше пасувало до витверезника ще й тому, що поруч - вулиця Леніна, де був розташований обком і де жили всі партійні боси. А бувало й таке: побачить хтось із “шишок” дорогою з роботи якого пяного - й одразу в гвалт. Мовляв, вулиця Леніна тільки для достойних людей...
Установа належала до так званих спецмедзакладів і підпорядковувалася міліції.

У 1978-му році працівники витверезника відзначали новосілля. Бо над Сапалаївкою у тупику на вулиці Винниченка збудували нове приміщення. З підвалом під собором - не зрівняти: двоповерхове, просторе. На першому поверсі були кімнати для затриманих, на другому - адміністрація, кабінет профілактики. У цих стінах могли помістити до двох десятків п'яниць.

До речі, подібних типових витверезників у ту пору було тільки два чи три в Україні. Розповідають, що один із них - у Сімферополі. Поруч - швидка допомога. Це було зручно. Та й місце - не надто людне: поблизу жек, гаражі, промислові споруди.

1980 рік: приміщення витверезника на Винниченка. Зліва - автомобіль, яким возили п'яниць
1980 рік: приміщення витверезника на Винниченка. Зліва - автомобіль, яким возили п'яниць


“РАНОК - І ЗЇЖДЖАЮТЬСЯ НАЧАЛЬНИКИ ЗАБИРАТИ СВОЇХ ПРАЦІВНИКІВ”


- Спочатку думала: “Куди я потрапила? Як можна тут працювати? А потім звикла, - каже колишній фельдшер медвитверезника Галина Омельчук. Більше 20 років вона віддала досить непростій роботі. Прийшла працювати ще в приміщення на Парковій, а звільнилася з роботи у зв’язку із закриттям закладу.

- Нас, фельдшерів, було четверо, санітарки, решта - офіцери і сержанти. Раніше фельдшерами були чоловіки, а потім набрали жінок, - розповідає.

В обов’язки фельдшера входило визначити ступінь сп’яніння пацієнта. Як визначали? Образно кажучи, на око. Якщо легка, кажуть, відпускали додому.



- Треба глянути, чи не побита людина, чи нема травм на голові, задавали “наводящі” питання: чим хворіє, тощо. Звичайно, що на них не завжди адекватно відповідали. Звертали увагу на тиск, - згадує Галина Вікторівна.

Коли ж захмелілий народ поводив себе агресивно, з такими розбиралися вже атестовані працівники, тобто міліціянти. А особливих дебоширів доставляли у міськвідділ, в “обєзьяннік”.

Найцікавіше, каже Галина Омельчук, було вранці. Коли начальники з’їжджалися забирати своїх працівників. Адже у витверезнику існувало правило: забрати людину міг тільки керівник...

15 РУБЛІВ І ПОВІДОМЛЕННЯ НА РОБОТУ, ДЕБОШИРАМ - КРІСЛО ФІКСАЦІЇ

П’яних доставляли спеціальним автомобілем. Оглядали. Роздягали до трусів і клали в палати. Палати, до речі, були і жіночі, і чоловічі.

Розповідають, що на перших порах у витверезниках “градус виганяли” простим методом: обливали п’яниць водою. Але потім від такого відмовилися.

У 1978-му з відкриттям нового витверезника змінили й начальника. Поставили керувати закладом молодого дільничного міліціонера - Євгена Лукашука. Треба було не просто налагодити роботу, а й привести до ладу споруду.

Зустрічаємося із Євгеном Андрійовичем у ...лікарні. Попри недугу він погодився розповісти про роботу витверезника.

Євген Лукашук - колишній начальник луцького витверезника
Євген Лукашук - колишній начальник луцького витверезника


Каже: було у тогочасній “політиці” й “борьбі за трєзвость” багато “перегибів”, але загалом така установа й сьогодні не була б зайвою.

Найперше - “били рублем”. Кожен, хто потрапляв у витверезник, мав заплатити 15 карбованців. Кошти наповнювали міський бюджет. Для того часу то були чималі гроші.

- Треба було платити 15 карбованців. А потім ще й повідомлення на роботу надсилали. А там людину лишали премії. Були великі збитки бюджету сімейному. Дружини страждали, розумієте? Був у мене такий випадок: приходить жіночка з двома дітками і каже: “Ми перші на черзі на квартиру, не направляйте повідомлення чоловікові на роботу, бо знімуть з черги”. Йому то все одно, а що їй з дітьми робити? Стало відомо про це у горкомі партії, то ще й мене викликали туди й запитували, чого це я не надіслав повідомлення. Так і сказав: “Були б ви на моєму місці, що сказали б тій бідній жінці? - згадує Євген Лукашук.

“Пікові” дні - коли на великих заводах виплачували премії. На свята, зізнається начальник, була вказівка: за можливості доставляти п’яниць додому.

- Пам’ятаю, получили бригада з мелажнжевого комбінату премію, зійшлися, випили... А одна з них добиралася додому, дійшла на Ківерцівську, да автобус №5 ходив. Там впала в калюжу й лежала. Як разом випивали, то завели б додому. А так - до нас попала. Зранку чоловік на таксі приїхав і забрав, - розповідає колишній начальник.

“По блату”, каже, рідко доводилося когось випускати. Буває, що з “горкома партії” подзвонять і попросять не надсилати повідомлення на роботу для когось зі знайомих. Слухали...

Поважна комісія: під пильним поглядо Ілліча проводять боротьбу з пияцтвом
Поважна комісія: під пильним поглядо Ілліча проводять боротьбу з пияцтвом


За час роботи Євгена Лукашука був випадок, коли людина померла у витверезнику. Не врятували чоловіка, який занадто багато алкоголю у себе влив. Відзначав Новий рік з колективом. Як встановили експерти потім, у його крові було 6,5 проміле алкоголю.

Серед методів “смірєнія” - крісло фіксації. Особливо буйних садовили на спеціальний стільчик і прив’язували. Поки не заспокояться.

На ранок - застосовували інші "секрети"...

ЛУЦЬКИХ П’ЯНИЦЬ ЗНІМАЛИ НА ВІДЕО І ПОКАЗУВАЛИ ВРАНЦІ “КІНО”


Євген Лукашук запровадив цікаві методи у роботі витверезника. Колектив потужно взвся за пропаганду тверезості. Створив навіть так звану агіткультбригаду, завдяки якій одного року був визнаний кращим в республіці!

- Коли тільки з’явилися перші відеомагнітофони, ми придумали знімати п’яних на відео, а вранці показувати їм, як вони виглядали вчора. Це було щось! І це, мабуть, мало найбільший вплив на людей. Вони часто були шоковані тим, як виглядають в неадекватному стані. Соромилися. Опускали голови донизу... - розповідає Євген Лукашук.

Євген Лукашук знімає на відео чергового клієнта, щоб вранці було з чого показувати кіно. 1980 рік
Євген Лукашук знімає на відео чергового клієнта, щоб вранці було з чого показувати кіно. 1980 рік


Агіткультбригада “творчо” опрацьовувала поставлену задачу - і з лозунгом “пьянству - бой!” ставила різні гумористичні сценки. Фільми про тверезість для закладу знімав Борис Ревенко та журналіст (а тоді - юний оператор) Валерій Мельник.


Агітавтобус (бригада мала свою техніку) часто можна було побачити на головній площі міста чи на Центральному ринку: з допомогою радіо на всю вулицю звучали настанови, як має поводити себе “радянська людина”...

ЗАКРИТИ НЕ МОЖНА ЗАЛИШИТИ


Закрили луцький витверезник у 1999-му.

Чому? Прийнято вважати, що саме тільки існування витверезників порушувало права людини... Мовляв, не личили такі установи юній українській демократії. Відтак функції перекинули на наркодиспансери, а колектив пустили на всі чотири сторони. Хтось пішов на заслужений відпочинок, хтось знайшов роботу в лавах міліції...

Так забирають нетверезого чоловіка з вулиці. 1980 рік
Так забирають нетверезого чоловіка з вулиці. 1980 рік


Витверезники стали непотрібні.

Тепер все частіше можна почути, що то - питання дискусійне.

Кілька років тому в Луцьку заговорили про доцільність появи такої комунальної установи. До речі, вона могла б поповнювати бюджет. Але далі розмов справа не пішла.

П’яниць тепер везуть у наркодиспансер. За словами головного лікаря облнаркодиспансеру Ігоря Шкаровецького, за ніч до них іноді доставляють до десяти людей. Спеціального приміщення для таких нема: їх просто кладуть в лікарняні палати.

По-різному склалася й доля споруд, яким судилося бути витверезниками. Приміщення на Парковій в роки незалежності, за іронією долі, стало ...баром. Бар “Криниця” так і називали “медведиком”. Давненько заклад не функціонує. Тепер там зачинені двері.

А от споруда над Сапалаївкою перейшла у спадок міліції. І спершу саме там знаходився підрозділ “Беркут”.

У вчорашньому витверезнику певний час перебували беркутівці
У вчорашньому витверезнику певний час перебували беркутівці


Тепер же - особлива установа: Волинський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України. Стіни вчорашнього витверезника помітно змінилися. Приміщення перекрили, пофарбували й навіть добудували. Усередині - добротний ремонт.

Від “медведика” не лишилося й сліду…

***

...Але “в народі” досі живуть тисячі історій про те, “як я провів ніч у витверезнику”. І ці “я” - не обов’язково “останні люди” у нашому місті. Від такої оказії ніхто не міг бути застрахований.

Почувши, що я розпитую про витверезник, один із колишніх газетних фотокорів (залишимо прізвище “за кулісами”) пригадав і свою історію:

- Того дня нас з товаришем прийняли в партію. Ну, треба ж замочити! Ми так замочили, що попав я у витверезник. Туди, на Винниченка. На ранок просинаюся: що робити? А тут начальник заходить: “Ти що тут робиш?!” (знав мене, бо я ж журналіст). Розповідаю, що так в партію вступав... “Йди звідси бігом! Бо ще як хтось взнає, то буде партія і тобі, і мені”, - згадує чоловік.

Щоб не чорнити КПУ, повідомлення йому на роботу не надсилали. Пронесло.


Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора та з особистого архіву Євгена ЛУКАШУКА.

Вулиця Паркова, зліва у 1961-му був розташований перший витверезник
Вулиця Паркова, зліва у 1961-му був розташований перший витверезник
У центрі міста, але подалі від сторонніх збудували друге приміщення для витверезника, тепер у нього інше призначення
У центрі міста, але подалі від сторонніх збудували друге приміщення для витверезника, тепер у нього інше призначення
Споруда суттєво змінилася
Споруда суттєво змінилася
У черговій частині новий клієнт
У черговій частині новий клієнт
Вранішня розмова з тими лучанами, яким не пощастило дістатися додому після пиятики
Вранішня розмова з тими лучанами, яким не пощастило дістатися додому після пиятики
Засідання громадської ради: вирішують, чи відправляти алкоголіка на примусове лікування
Засідання громадської ради: вирішують, чи відправляти алкоголіка на примусове лікування
У центрі - колишній нардеп Сергій Шевчук, тоді головний нарколог області
У центрі - колишній нардеп Сергій Шевчук, тоді головний нарколог області
Автобус агітбригади біля Центрального ринку: звучить радіо-лекція
Автобус агітбригади біля Центрального ринку: звучить радіо-лекція
Плакати 80-го
Плакати 80-го
На стенді: аналіз, з якого луцького підприємства чи організації найбільше людей потрапляє у витверезник
На стенді: аналіз, з якого луцького підприємства чи організації найбільше людей потрапляє у витверезник
Лучанам-п'яницям крутять вранішнє кіно: показують їх самих
Лучанам-п'яницям крутять вранішнє кіно: показують їх самих
Агіткультбригада
Агіткультбригада
Євген Лукашук - в газеті
Євген Лукашук - в газеті
На параді в Луцьку - колектив витверезника
На параді в Луцьку - колектив витверезника
Робота з неповнолітнім. На стіні - портрет головного чекіста СССР - Дзержинського
Робота з неповнолітнім. На стіні - портрет головного чекіста СССР - Дзержинського
Колектив витверезника
Колектив витверезника
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
6

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Авторка з чужих вуст пише про ті події і «факти», коли її ще не було на цьому світі. Вийшла гарна казочка для дорослих з дуже веселим кінцем. А я був свідком «розквіту» витверезників – цих ганебних ідолів радянської влади, які принижували людську гідність, руйнували сім’ї і забирали у людей здоров’я. У ті часи в моду увійшли так звані народні дружини. Кожне підприємство призначало певну кількість людей, які у вечірню пору чергували з міліціонерами на вулицях міста і у витверезнику. Це було «добровільно-примусовим» явищем, за що додавали кілька днів до відпустки. Я частіше вибирав витверезник, особливо взимку. Там можна було посидіти, переглянути газету чи журнал. Персонал для цієї медичної бойні підбирався з жорстоких людей, безперспективних у міліцейській кар’єрі, які добре били непокірних по нирках і печінці і до копійки спустошували їхні кишені. Був там ще один засіб «заспокоєння»: шланг з холодною водою. Сержант міліції роздягав так званого «п’яного», відправляв його на металеве ліжко з гнилим матрацом, а сам тим часом вивертав кишені затриманого, перещупував кожен шов і рубець, а після цієї процедури складав «опісаніє имущества задєржанного» (існував такий спеціальний бланк). Двох я впізнав на колективному фото. Якось мені вдалось пробігти очима рапорт начальника витверезника (капітана міліції), адресований начальнику міськвідділу міліції. Щодо грамоти, то мені в житті щось більш неграмотне прочитати не вдалось. Пройшло багато років, Луцьк позбувся цього «медичного» закладу, але я, зрідка проходячи по вул. Парковій, завжди з огидою пригадую цю смердючу катівню-нору. При усіх часах і народах жодна з країн світу не подолала алкоголізму витверезниками і указами про обмеження і заборону продажу алкоголю. Старше покоління: згадайте «тверезу» кампанію Горбачова-Лігачова. Що вона принесла соціуму, крім біди і ганьби, крім знищення 80% кримських виноградників? Згадайте, як гуляли «тверезі» весілля. Один високопоставлений партієць віддавав дочку заміж в тодішньому ресторані «Волинь» (де нині «бардак-опера»). 1987 рік. «Тверезе» весілля: горілку наливали в чайники і з них розливали по склянках, забарвлюючи компотом. Кому була потрібна ця наїбалівка (іншого слова не находжу)? Про «розвинутий» соціалізм можна писати саги типу «Саги про Форсайдів», лише кому потрібна така ганебна історія виховання «нової людини комуністичного штибу»?
Петро Чечелюк. Журналіст.
Відповісти
У совків розвився стокгольмський синдром.
Відповісти
Цілком логічне Ваше хвилювання, колись, в молодості, Ви боялися як чуми цього закладу...і стаття зачепила за живе...Але, шановний, за цей час виросло не одне покоління, і мажорів також, бо їх в той час старалися не закривати... а інші про заклад зовсім не чули. Факти, наведені автором, дуже цікаві і повчальні. А у Вас, шановний, ще з тих часів залишилося - повчати яку історію вивчати...це вже було, сприймайте час і реально оцінюйте...
Відповісти
Ми бачимо роботу двох журналістів- авторка молодець! А ось її колега(Чечелюк) показав молодим журналістам, як не треба нести свою думку до людей...без образ і нецензурних слів...Можливо дійсно впізнав когось на фото з колишніх кривдників?
Відповісти
Петро проказав без прикрас, без соловїного співу - так, як було, бо я це все памятаю і підтверджую. Нехай люди знають правду. Це завдання журналіста. Все решта - пилюка. Хто ніс службу в цьому закладі, жили як королі, хоч мізки були сполучені з прямою кишкою.
Відповісти
А хто визначав рівень сполучення у всіх , якось і не віриться, що всі там такі були...навіщо ображати всіх...У вас, якщо ще працюєте, всі з мізками і прямою кишкою вже визначилися? І до якої групи Вас віднесли? Я не в обіду а до того, що всіх скинути на дно історії, бо вони разом працювали теж не можна., а хіба в інших органах такого сполучення не було? А скільком людям ці працівники врятували життя? Що не замерз, що не захлиснувся...і т.д.
Відповісти
Я нічого не маю проти авторки. Вона дуже цікава журналістка. Якийсь селянин не так мене зрозумів. Я одним штрихом розповів про колишню проблему як очевидець і сучасник. Якщо коментар прочитали мої сучасники і помітили, що я хоч би в одному слові щось збрехав, хай закидають мене камінням. Я просто підкреслив, що деяким тодішнім правоохоронцям, які в своєму прізвищі допускали дві помилки, але мали владу над людьми, не було б ціни, якби вони працювали в Бухенвальді або в Освєнцимі. Я проти насилля. І я справді впізнав кривдників. Кривдників тих, кого обливали з шланга крижаною водою. А мене не кривдили - я в підворітні "на трьох" не пив і цигаркою не закушував.
Відповісти
Я жодним штрихом не повідомляв, що мене обурило Ваше ставлення до авторки...Різні думки мають місце існувати...Те, про що Ви написали теж правда...Але я проти того, щоб всіх заганяти у вольєр, хтось там гавкав і рвав все, а хтось і дійсно рятував життя... І ще( Кому була потрібна ця наїбалівка (іншого слова не находжу)? Про «розвинутий» соціалізм можна писати саги типу «Саги про Форсайдів», лише кому потрібна така ганебна історія виховання «нової людини комуністичного штибу»? ) А зараз тієї наї---ки хіба не має? Але про різні сторони потрібно писати....Радий за Вас, що ведете здоровий спосіб життя!
Відповісти
Маленьке утоснення, пане Петре! Кишені першими вивертали ті, хто віз їх у медвитверезник...можливо там хтось вже зачищав... Ловили і забирали людей в цей заклад не його працівники, їм би було краще щоб спокійно і біля ялинки посидіти...а їм везли і виконували план...проте і були такі, котрих і потрібно було рятувати, а де-кого і водою втихомирювали...а в наш час всі "безконтрольні" спокійні?
Відповісти
В тому й то справа: там працював цілий комплекс потрошителів, починаючи ще з автомобіля, який збирав потенційних "відвідувачів" медвитверезника. Але в автомобілі потрошили зовсім відключених, які не могли в такому стані себе хоч якось захистити. Інших же, які стояли на ногах, обшукували в так званому закладі. А щодо втихомирення, то люди різні бувають. Когось горілка розслабляє і вони готові над усіма сонце прихилити, а хтось стає звіром. Останніх били по нирках. По-різному було. Я знав особисто людину, яка після відвідування витверезника півроку харкала кров*ю. Витверезник - це ганьба нашої місцевої історії. До речі, в колишніх республіках Середньої Азії витверезників не існувало. Наприклад , в Узбекистані, Киргизії, Азербайджані - куди я часто їздив, працюючи в народному господарстві. Не було їх і в Прибалтиці.
Відповісти
у такоі сволочі як сергій романець.якій був начальником витверезника та организував злочинну группу з мусорів які іздили та ходили по місту з наказом відловлювати гарно вдітих громадян напідпитку а в витверезнику іх грабували та катували
Відповісти

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».