Вдарив пальця – ампутують ногу: історія «турботи» волинських медиків

Вдаривши палець ноги об металеву ніжку стільця, Георгій навіть і не думав переживати: як-не-як сталося це у медичному закладі, де поряд - повно лікарів. Але через півтора місяця, здавалося б, геть дріб"язкова травма призвела до реальної перспективи ампутації цілої ноги

60-річний лучанин Георгій К. із 2011 року лікується в Берестечківському психоневрологічному інтернаті. Десь в середині липня чоловік отримав невелику побутову травму: вдарив пальця на правій нозі об металеву ніжку стільця. Коли палець почав боліти і синіти, звернувся за допомогою до медиків, а ті порадили помазати пальця зеленкою і заспокоїтись.

«У телефонній розмові десь наприкінці липня почав жалітися, що ніхто не хоче йому допомогти з пальцем, а той – серйозно турбує. Я відразу зателефонувала до директорки закладу – Світлани Приходько, щоб попросити звернути увагу на ситуацію. Вона запевнила, що все нормально, мовляв: знаєте тих чоловіків, у них ледь десь зачухається – роздувають трагедію», – розповідає сестра Лариса.



У запевненнях, що Георгій вигадує проблему і ніякої біди немає, жінку тримали більше місяця. Минулої суботи, 3 вересня, вкотре подзвонив брат зі скаргою. Сказав, що нога розпухла настільки, що не може на неї ступити. На чергові запитання сестри директорка знову сказала, що все в порядку, а Георгій просто натер ногу взуттям.

У вівторок, 6 вересня, керівниця інтернату сама зателефонувала до Лариси. «Розповідає: ви знаєте, у нас тут вночі няня наробила такого хаосу, підняла гам про ногу вашого брата, і я мусила викликати хірурга з Берестечка. Далі каже, що той приписав уколи і так, ніби між іншим, додає: сказав лікар, що може колись, якщо уколи не допоможуть, доведеться пальця ампутувати», – переказує розмову Лариса.


Жінка поїхала до інтернату, а там її зустріли мешканці інтернату в сльозах. Георгій вже не вставав, температура – до 40 градусів. «Нога – як відро із гноєм. Навіть встати не зміг, його троє людей до автомобіля несли. Приїхали в Луцьку міську лікарню, а там після огляду сказали, що в Георгія – гангрена і доведеться ампутувати ногу вище коліна», – розповідає сестра.

«В хворого розвинулась гангрена на ґрунті облітеруючого атеросклерозу. Це така хвороба, коли забивається просвіт артерій та судин, по яких йде кров до органів. У хворого основна стегнова артерія забита атеросклеротичними бляшками. В результаті тривалого кисневого голодування клітин почалося відмирання клітин», – прокоментував стан Георгія завідувач відділенням загальної хірургії Луцької міської клінічної лікарні Володимир Лагода.



Лікар зауважив, що удар пальця дійсно міг спровокувати активніший розвиток хвороби, тим не менше атеросклероз не виникає раптово і розвивається роками.

«Встановити такий діагноз – не проблема, все починається зі скарг хворого: болі, похолодання ніг, проблеми при пересуванні. Медики знають такі симптоми, і при їх наявності повинні направляти на обстеження», – каже лікар.


Ситуація Георгія наразі ускладнена й тим, що при обстеженні знайшли ряд інших захворювань.

«З’ясувалося, що у хворого – виразки в шлунку і величезна – більше трьох сантиметрів виразка в дванадцятипалій кишці з признаками бувшої кровотечі. Дно виразки у такому випадку є згустком крові, тромбом. Якщо зараз пацієнта відправити в операційну ампутувати ногу, може наступити загострення і відновитись кровотеча, а це може привести до фатальних наслідків. Тому ще сьогодні пацієнт буде отримувати противиразкове лікування, а завтра будемо робити ще аналізи і приймати рішення», – каже медик і додає, що ампутація ноги наразі – єдиний шлях врятувати життя хворого, адже трупна отрута, яку виділяють відмерлі тканини, заражає весь організм.


Медики підтвердили, що ще кілька днів без медичного втручання закінчилися б для Георгія фатально.

«За кілька днів брата просто б не було. І ніхто навіть не розказав би справжню причину. Написали б, що схопило серце, чи якусь іншу причину», – впевнена Лариса.

Жінка готує заяву до прокуратури, бо не хоче, щоб лишалися непокараними керівники медзакладу, в яких «люди живими гниють».



«Помирають у нас багато. Ніхто на розтин їх не везе, тільки швиденько-швиденько записують що-небудь, від чого помер. А хто там дізнається?» – каже сам Геогрій.

Чоловік підтвердив усі слова сестри, а також розповів чимало інших жахаючих фактів про життя в Берестечківському психоневрологічному інтернаті, про які – читайте згодом в інтернет-виданні «Волинь24».

Людмила ЯВОРСЬКА («Волинь24»)

Довідково. Берестечківський психоневрологічний інтернат є стаціонарною соціально-медичною установою, призначеною для постійного проживання жінок та чоловіків з психоневрологічними захворюваннями, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.

Мешканці інтернату забезпечуються цілодобовим медичним обслуговуванням, консультативною допомогою, санітарним лікуванням на базі закріплених лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я.

Директор інтернату, весь обслуговуючий персонал несуть відповідальність за збереження життя та здоров’я підопічних.

(Витяг із Положення про Берестечківський психоневрологічний інтернат, затвердженим розпорядженням Волинської обласної ради № 180-р від 19.08.2014р.)