Луцьк погодився на співпрацю з Прилуцьким

Луцьк погодився на співпрацю із Прилуцьким, тож невдовзі місто може отримати землю під забудову, а село – ремонт дороги, клубу, ФАП та філію ЦНАПу.

Відповідне рішення депутати ухвалили у середу, 31 серпня, під час сесії Луцької міської ради.

Заступник луцького міського голови Сергій Григоренко зауважив, що це рішення історичне, адже за логікою розвитку людства міста постійно повинні включати в себе все нові й нові території.
З його слів, спершу територія Луцька обмежувалась маленьким острівцем, згодом він почав займати площу нинішнього Старого міста, далі – приєднав до себе села Гнідава, Красне, Гуща, Вересневе.

«Процес збільшення території тривав постійно, а в наш час Луцьк затиснений між 10 сільськими радами – 8 Луцького району та 2 – Ківерцівського. Луцьк має найменшу площу на Західній Україні за винятком Ужгорода, в якого вдвічі менше населення. Більшу площу має навіть Ковель, де втричі менше населення», - наголосив посадовець.
З його слів, при такій площі Луцьк не має перспектив для розвитку, мовляв через 10-15 років він може перетворитись на «уездный город н».

Сергій Григоренко зауважив, що Луцьк з Прилуцьким тісно переплетені історично, тому співпраця між ними принесе користь обом.

Заступник мера також зауважив, що на сьогоднішній сесії лише приймається рішення про налагодження співпраці, натомість її умови будуть обговорюватись пізніше. Для цього спеціальна робоча група створить окремий проект.

«Кінцевою метою ми бачимо об’єднання громад, але це справа майбутнього. Поки ж нас цікавить маршрутка, землі для побудови нових житлових мікрорайонів, а там є площа для побудови мікрорайону на 20-30 тисяч людей. Прилуцьке ж цікавить ремонт дороги Івана Богуна, кімнати у клубі, де пізніше відкриємо філію ЦНАПу, оснащення фельдшерсько-акушерського пункту», - підкреслив Сергій Григоренко та додав, що після згоди на співпрацю Прилуцького на перемовини почали приходити представники й інших сіл.

Після цього в сесійному залі виникла хвиля суперечок. Зокрема, чимало депутатів заявили, що погоджуватись на співпрацю, не знаючи усіх її умов не можна, мовляв допомога Прилуцькому – це зайва трата грошей.

Натомість Сергій Григоренко зауважив, що цього року з міського бюджету витратять лише 80 тисяч: 40 тисяч – на прилуцький ФАП та 30-35 – на ремонт кімнати в місцевому будинку культури, де пізніше відкриють філію ЦНАПу, а запуск додаткової маршрутки нічого не коштуватиме. Наступного ж року з бюджету можуть витратити кілька мільйонів гривень на ремонт дороги, що з’єднує місто з селом.

«Ми не настільки бідні, щоб негайно шукати, з ким об’єднатись. Це дуже неприємно було б, якби нас об’єднували силою, як в радянські часи, тому добровільна співпраця – це хороша нагода для усіх», - наголосив у свою чергу Прилуцький сільський голова Валентин Арчибасов.

«Наш потенціал набагато нижчий, ніж потенціал Луцька в тому плані, що в нас нема кому написати найменший проект. Мова йде по те, аби сільська рада спільно з міською писала проекти і вигравала гранти. Такі питання, як медицина, дороги, маршрутки ми повинні вирішити спільно», - наголосив посадовець.

Зрештою, депутати одноголосно підтримали рішення про співпрацю з Прилуцьким, яке міський голова Микола Романюк пізніше назвав історичним.