Похорон художника Кумановського у Луцьку

Протягом багатьох років життєва енергія художника Миколи Кумановського єднала луцький мистецький бомонд за неспішними розмовами в кав’ярні біля собору. 3 серпня 2016 року за сусідніми стінами – в нижньому храмі Свято-Троїцького собору – той самий бомонд, друзі та рідні назавжди прощалися з митцем. Після важкої хвороби на 65 році зупинилося енергійне і багате на події життя Миколи Кумановського.

«Нехай кожен в молитві, схиливши голову, подякує, що він, як та свіча – не тлів, не коптив, а яскраво горів. Сьогодні ми розуміємо одне: Господь покликав його до вічності і підсумував його цінність для нас. Тепер ми знаємо, що це був титан нашого народу», – зазначив у прощальній проповіді протоієрей Володимир Подолець.

Навіть найближчі друзі акцентували: Микола Кумановський був надзвичайною людиною, але насамперед – великим митцем. Не лише художником, а й неабияким філософом.

До Луцька Микола Кумановський потрапив у 1982 році. Спершу працював художником-постановником, а затим – головним художником театру ляльок. Та з кінця 80-х займався лише творчою роботою. Мав чимало персональних виставок в Україні і закордоном, видав не одну збірку художніх та прозових творів. Та попри те, що ім’я Кумановського добре відоме і в Луцьку, і далеко за межами, навряд чи його талант був адекватно оцінений за життя.

«Це горобці туляться в зграї, а орли літають поодинці», – віджартовувався Микола Кумановський на питання, чому не входить до Спілки художників. І в цьому коментарі – весь Кумановський, який як ніхто через тонкі жарти вмів називати речі своїми іменами.




Текст: Людмила ЯВОРСЬКА
Фото: Павло БЕРЕЗЮК