Гімнастика і «дикі» танці: лучани ходили на зарядку

У Центральному парку Луцька пройшла перша у цьому сезоні загальноміська зарядка.

Вранішній дощ вселив надію, що зарядку скасують і я зможу поспати довше. Проте, як виявилося, завзяті спортсмени довго не сплять – на годиннику за чверть восьма, а попід сценою в центральному парку вже добрих три десятки лучан. Всі як один – в спортивному.

Я в джинсах і босоніжках, щоб не виділятися - сторонюся натовпу, сідаю на лавку, чекаю початку.

Початок дійства призначили на 8 ранку, проте в цей час замість музики лунає стукіт молотків – ще не всі банери встигли розвісити. Зарядка, зарядкою, а рекламу повісити треба.

Нарешті почали. Вітальне слово. Дякують партнерам. І ще дякують. І ще. О, а тепер дякують депутатам.

Оголосили програму. Починати зарядку пропонують із бігу. А ні, розминки, а потім біг.

Натовп зо три хвилин помахав руками та ногами.



Побігли. Поки юрба навипередки мчить до Стиру, двійко хлопчаків млявим голосом кажуть: «Ми сумки постережемо». Бабуся заохочує дітей бігти: «Ану біжіть! Я сама біля сумок постою. Знов не слухаєтесь! Ану побігли одне за одним! Бігом!». Спрацювало – хлопці поплентались за натовпом.

Чекаємо. Видніється уже чемпіон марафону. Юнак відірвався від суперників на добрих метрів 20. Фінішує першим. Фінішує в капцях. В гумових капцях.



До речі, ті хлопчаки, що їх бабуся відправила бігти, фінішували в першій десятці. Бабуся пишається: «Бо-о-оже, мої ще й перші прибігли, ти глянь!». Хлопці не в капцях - капці в руках. «В'єтнамки».



Пішли на зарядку. На сцену вийшла тренер. Безмовний, але дуже гарний тренер. Під час гімнастики вона не вимовила ні слова, лише демонструвала рухи. Швидкі рухи. Динамічні рухи. Рухи в такт. Вона танцювала.



Всім сподобалось. Слухаю розмову двох чоловіків в кінці натовпу:

«То в нас зарядка, чи «дикі» танці?», - каже один.

«Не знаю, але мені нравиться. Ги-ги», - відповідає інший.

Обоє старанно виконують вправи.

Третина присутніх, здається, прийшли для масовки – рухаються мляво, а то й просто стоять. Для мене – перфекціоніста – псують кадри. Всі нагнулись – вони стоять. Всі стрибають – вони стоять.

А от передові жіночки й дівчатка радують. Вони стараються. Захекались.



Добре, розім’ялися. Далі хлопчики направо, дівчатка наліво. Одні йдуть на силове тренування, інші на фітнес.

Іду на фітнес - жіноча солідарність.

Площадку для фітнесу вибрали гарну, навіть травичка викошена. Цікаво, то газон спеціально підрівняли для заходу, чи галявинку знайшли випадково?



Двоє інструкторів контролюють процес. Ці тренери вже багатослівні. Вони засікають час, пильно стежать за присутніми. Дають рекомендації. Присідають. Багато присідають.



Стрибають. Синхронно стрибають. Гарно.



Ті самі партнери, що їм дякували на початку, дарували спеціальні пропозиції. До одних можна приходити щонеділі зранку і займатися в залі безкоштовно. Інші роздавали запрошення на безкоштовні заняття в будь-який час. Вигідно.



Для тих, кого сьогоднішній дощ налякав, є можливість прийти наступної неділі. І тої неділі, що буде після неї. І наступної теж. І так до кінця літа.



Іванна САЦИК