Кузькіна мать правового апокаліпсису у Луцьку

12 жовтня 1960 року радянський лідер Микита Хрущов вийшов на трибуну Генеральної Асамблеї ООН з черевиком в руках і почав стукати ним по трибуні, прагнучи показати Заходу "Кузькіну мать". Цей яскравий, але не зовсім правдивий міф (про що можна почитати тут) цілком може повторитися у Луцьку. Щоправда не в прямому, а лише образному розумінні. В результаті Луцьк на півроку може захлинутися в правовому хаосі, а анархія у виконавчих органах міської ради стане звичною практикою.

До чого це я? Давайте змалюємо в двох словах диспозицію.
Існують дві групи впливу в області: умовна влада (Гунчик, покійний Романюк, Континіум) та умовний УКРОП (Палиця). В обласній раді контроль над ситуацією мав УКРОП, в Луцькій міській - влада (Романюк). При цьому провладна коаліція в міській раді була хитка і дуже специфічна, адже балансувала в межах інтересів багатьох політичних сил.

На початку лютого Миколи Романюка не стало. За законом влада переходить до секретаря ради, яким сьогодні є Юлія Вусенко. Але щоб отримати повноваження, рада повина офіційно визнати смерть міського голови.

І тут починається політична гра: УКРОП має найбільшу фракцію у Луцькій міській раді (15 депутатів). Для того, щоб змінити секретаря на свого представника потрібно всього 22 голоси (проста більшість). Очевидно, що виносячи такий проект рішення на завтрішню сесію ЛМР, вони розуміли звідки братимуть необхідну кількість голосів.

Більше того, після обшуків у Волинській обласній раді щодо дітища Палиці - КП "Волиньприродресурсу", яке має дозволи на видобуток корисних копалин в області, - показати "Кузькіну мать" владі для УКРОПа - справа честі. І навіть, якщо на певному етапі була ідея відмовитися від зміни секратаря Луцької міської ради, то зараз це навіть не обговорюється. Карфаген має бути зруйнований!

Отож, припустімо, що необхідну кількість голосів для зміни секретаря УКРОП має, а значить буде продавлювати це рішення на сесії. Тут може наступити цікава юридична колізія: за законом рішення сесії підписує міський голова (якого немає), а за його відсутності - секретар ради. Для того, щоб призначити нового секретаря, спочатку потрібно зняти старого. Припустімо, що це вдалося зробити. Хто підписуватиме рішення про зняття секретаря? Міського голови немає, секретаря теж. Міська рада обезголовлена. Порушено принцип безперервності влади.

Звісно, можна говорити, що депутати оберуть головуючого серед своїх членів, а потім цей головуючий підпише рішення. Але мені видається, що це дуже хитка юридична позиція, яка буде оскаржена в судах.

Наступне. Майже напевно новий секретар (який здійснює повноваження міського голови) захоче змінити склад виконкому (першого заступника, заступників міського голови). Це рішення має підписати новообраний секретар міської ради, легітимність якого під сумнівом (див. вище).

Виникає два паралельних центри керування виконавчими органами.

Старі заступники і секретар приходять на роботу, "Варта порядку" не пускає їх на робочі місця. Керівникам структурних підрозділів ультиматум: визначайтеся ви з ким? Всіх незгодних - на вихід!

В якійсь "Просвіті" виконком в екзилі проводить свої засідання, роздаючи вказівки підлеглим. Йде боротьба за канонічність двох патріархатів: старовірів і розкольників.

Це все супроводжується судами, кримінальними провадженнями щодо захоплення державної влади. Доходить до фізичного протистояння.
Жоден фінансовий документ Казначейство не підписує, бо не має певності, чий підпис легітимний. Кожна сторона має судові рішення на свою користь різних інстанцій.

До обрання нового міського голови, (а це на півроку, не менше), Луцьк відчуває на собі всі "переваги" беззаконня... Такий собі правовий апокаліпсис.

П.С. Звісно, я дещо згустив фарби. Цілком можливо, що "стара гвардія" віддасть владу добровільно чи не стане чіплятися за неї зубами. Або ж "заколотники" не назбирають необхідну кількість голосів. Але те, що завтрашні дві сесії (чергова і позачергова) обіцяють бути цікавими - без сумнівів.

П.П.С. Зберігайте спокій і запасайтесь поп-корном.