Про «палац щастя»

Навряд чи та звані «ЗАКСИ» можна вважати «палацами щастя», оскільки вони були створені антилюдським, злочинним комуністичним режимом з метою нищення моралі і духовності та захоплення влади навіть на духовно-релігійному поприщі.

Адже декрет „Про цивільний шлюб, про дітей та про ведення книг актів цивільного стану”, виданий РНК (рада народних комісарів) Російської Федерації 18 грудня 1917 року став ще одним засобом для знищення церкви. Ось для чого було створено «ЗАКСИ»(РАКСИ).

Для посилення «дієвості» заксів з липня 1934 року співробітники так званих «бюро» отримують міліцейські чини і «загси» стають невід’ємною структурою НКВС (з 1946 року МВС) й діють в системі головного карального підрозділу московсько-комуністичної імперії аж до 1956 року.

Демонізація «заксів» тепер вже, як «дворцов бракосочетания» розгорнулась з 1959 року (відкриття такого закладу в Ленінграді). Таким чином було винайдено нову форму і засіб для подальшого нищення правікового звичаю - Батьківського і Божого благословення шлюбу, а вінчання в Храмах було насильнецьки замінено на «акт бракосочетания» в «заксах».

До Волинсьих країв «закси» докотились після указу від 14 квітня 1940 року. Для організації конфіскації всіх церковних книг в усіх областях створено спеціальні комісії з числа керівників підрозділів НКВС УРСР. Їх діяльність була регламентована спеціальною інструкцією НКВС, деякі положення якої суперечили діючому на той час законодавству. Саме інформація з церковних книг дозволили знищувати родини «врагов народа».

«Комуністичний тоталітарний режим 1917-1991 рр. в Україні визнається злочинним та таким, що проводив політику державного терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини у формі індивідуальних та масових вбивств, страт, смертей, депортацій, катувань, використання примусової праці та інших форм масового фізичного терору, переслідувань з етнічних, національних, релігійних, політичних, класових, соціальних та інших мотивів, заподіяння моральних та фізичних страждань під час використання психіатрії у політичних цілях, порушень свободи совісті, думки, вираження поглядів, свободи преси та відсутності політичного плюралізму», (Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»).

Виходячи з позиції здорового глузду і моралі «двори бракосочетания», як дітища сатанинського режиму ніяк не можуть бути «палацами щастя». Цікаво, чи б палали бажанням молоді люди «бракосочетатись», якби у фойє «палацу щастя» була вивішена інформація скільки родин на Волині зазнали нещасть, скільки було знищено, виселено і замордовано в таборах Комуністичним тоталітарним режимом, з фотографіями закатованих людей (дорослих і дітей), понищених храмів та пам’яток нашої історії?!

У Луцьку сьогодні більш ніш достатньо храмів різних конфесій для того щоб безперешкодно повінчатись (що було неможливим за «совітських» часів), а в зручний для себе час зайти до Луцького міського управління юстиції й юридично засвідчити факт створення нової родини.

Цілком логічним було б перенести реєстраційний відділ з «палацу щастя» до кабінетів Луцького міського управління юстиції (чи в інше приміщення), а в звільненому приміщенні розмістити Музей Пам’яті Героїв - Храм Пам’яті про всіх хто поклав своє життя за відродження, становлення та захист Української Держави й Українського Народу - тих хто на духовно-мистецькому та бойовому фронтах боровся і бореться за кращу долю Українського Народу.

Даний заклад має постати, як Храм національно-патріотичного виховання молоді на прикладах всіх, хто в минулі часи, нині й у майбутньому, словом і зброєю, пером і списом, стеком і шаблею, з книгою і зброєю в руках захищав, захищає та захищатиме у віках Честь і Гідність, Волю і Незалежність Українського Народу.

Пам’ятник, назва майдану і музей гармонійно доповнюватимуть одне одного. В даному приміщенні зможе діяти Об’єднаний(!!!) представницький офіс національно-патріотичних громадських організацій, які активно і дієво проводили, проводять і проводитимуть роботу з національно-патріотичного виховання. Це буде зала, у якій ці організації зможуть висвітлювати свою діяльність (стенди, монітори), почергово чи спільно проводити заходи (лекції, семінари, тощо), спілкуватись між собою та з підростаючою молоддю, а також розміщувати анонси заходів, адреси своїх офісів та контактні дані.

Це буде той заклад у якому кожна активна молода людина зможе не тільки дізнатись про Героїв Волинського краю (в музеї), а й ознайомившись з діяльністю активних громадських організацій Волині (в офісі), що дозволить їй обрати напрямок активного громадського життя.