Ігор Палиця VS антикорупційний суд: хто кого?

Україну душить корупція. На власній шкурі це відчуває чи не кожен українець. Корупція є скрізь: у школах, медзакладах, у владі, правоохоронних органах, судах.

Вона настільки глибоко сидить у кожному з нас, що ми й гадки не маємо, як можна її викорінити. Саме цей паразит не дає українцям встати з колін і зажити нормальним життям. Саме він тормозить реформи в країні.

Саме корупція є головною проблемою кожного українця.

Одним з механізмів, який повинен вирішити проблему, є антикорупційний суд. Ця інституція, захищена від зовнішнього тиску, покликана проламати корупційний бар’єр і таки змусити відповідати перед законом головних корупціонерів країни.

Проте ідея створення антикорупційного суду знаходить підтримку далеко не у всіх. Серед опонентів, як не дивно, опинився й волинський високопосадовець – голова обласної ради Ігор Палиця.

На сесійному засіданні 23 листопада цю ідею він назвав абсурдною, а корупцію в Україні такою, якій «ще рости і рости» до західноєвропейської чи американської.

Чим мотивована така заява Палиці та чи має вона під собою реальне підґрунтя – з’ясовувало видання «Волинь24».

НАВІЩО НАМ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Судова практика свідчить, що справи найбільших корупціонерів в країні, як правило, затягуються чи залишаються без розгляду. Створення антикорупційного суду в цій ситуації має вирішити проблему і стати одним з основних етапів на шляху до очищення країни.

За невеликий проміжок часу після Революції гідності було зроблено чимало кроків для боротьби проти корупції: створено відкриті реєстри, систему публічних закупівель, державне фінансування партій, що дає можливість українцям краще зрозуміти, чим керується у своїх діях влада. Створено також спеціалізовані антикорупційні органи – Нацагентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро, Державне бюро розслідувань.

І хоча можливості громадського контролю зросли, і як-не-як починають працювати антикорупційні структури, система замикається на застарілих і корумпованих судах, які не можуть чи не хочуть притягати до відповідальності винних.



Попри те, що створення антикорупційного суду передбачили ще в червні 2016 року, понад рік цієї теми ніхто з представників влади навіть не порушував. Втім, восени 2017 року про це таки заговорили.

І в той час як президент Петро Порошенко заявляє, що готовий подати на розгляд Верховної Ради свій законопроект про антикорупційний суд, голова Волиньради Ігор Палиця розповідає про якісь нав’язування і натякає, що цього нам не потрібно.

«НАМ ЩЕ РОСТИ І РОСТИ ДО ЦІЄЇ КОРУПЦІЇ»

«Ви думаєте, що цей Захід, Америка, Європа, які нав’язують нам свої правила, в них немає корупції? Вона є, тільки настільки цікава і великомасштабна, що нам ще рости і рости до цієї корупції», – таку заяву зробив голова обласної ради Ігор Палиця.



Той факт, що посадовець досить багато часу проводить за кордоном, зокрема в Швейцарії, для пересічного українця може стати своєрідною гарантією. Мовляв, чоловік знає, що говорить.

Тільки от цифри кажуть зовсім інше.

За даними світового рейтингу «Індекс сприйняття корупції» (CPI), який готує міжнародна громадська організація Transparency International, на початок 2017 року Україна за рівнем корупції посідала 131 місце зі 176 країн.

До слова, рейтинг CPI базується на незалежних опитуваннях, в яких беруть участь міжнародні фінансові та правозахисні експерти, в тому числі Світового банку, Freedom House, World Economic Forum тощо.

За 100-бальною шкалою, де 0 – це дуже високий рівень корупції, а 100 – вкрай низький, Україна отримала 29 балів. Поряд з нами розмістилися Росія, Непал, Казахстан й Іран.

Цікаво, що США в цьому рейтингу отримали 74 бали. Великобританія – 81 бал. А у Швейцарії результат взагалі один з найкращих – 86 балів.



Здавалося б, кому як не Ігорю Палиці це знати. Утім, він не знає. Чи просто хоче ввести громадськість в оману?

Підтверджують невтішну тенденцію щодо рівня корупції в Україні і представники бізнесу.

У дослідженні, яке провела міжнародна аудиторська компанія Ernst&Youn, Україна за рівнем корупції опинилася на першому місці серед 41 країни Європи, Близького Сходу, Індії та Африки.

Аудитори наприкінці 2016 року опитали сотню представників українських компаній, серед яких членів рад директорів, керівників середньої і вищої ланки, інших співробітників. І 88 % опитаних запевнили, що хабарництво і корупція широко розповсюджені в країні.

Найближчими «переслідувачами» України виявилися Кіпр (82 %), Греція (81 %) та Словаччина (81 %).

У Західній Європі, згідно з цим дослідженням, ситуація кардинально інша. У Великобританії, до прикладу, лише четверта частина опитаних заявили про можливу корупцію. У Швейцарії – лише 18 %.



Такими, що не відповідають дійсності, слова голови Волинської обласної ради назвав юридичний радник антикорупційної організації «Transparency International Україна» Максим Костецький.

«Насправді нам треба не «рости» до рівня корупції в Європі, як запевнив пан Палиця, а падати і падати», – наголосив він.

Крім того, не коректною представник громадської організації вважає тезу Ігоря Палиці про те, що антикорупційна реформа є нав’язаною країнами із Заходу.

«Справді, більшість органів, які створені в Україні в процесі антикорупційної реформи, фінансувалися за сприяння міжнародної допомоги. Але ця реформа потрібна в першу чергу Україні. Тому що система за останні 20 років настільки прогнила, що не була здатна сама реформуватися», – зазначив експерт.



КОРУПЦІЯ – ДЗЕРКАЛО ДОБРОБУТУ

Не секретом є те, що рівень корупції відображається на економічному розвитку країни та добробуті населення. Де вона більша – там людям, як правило, живеться гірше.

І можливо, Ігор Палиця, познайомившись із життям за кордоном, переконався, що добробут українців є значно вищим, ніж в американців, британців чи швейцарців.

Тут, мабуть, і не треба наводити доказів, аби продемонструвати, що це далеко не так. Втім, все ж наведемо.
Американська неурядова організація Social Progress Imperative за підтримки аудиторської компанії Deloitte щороку проводить дослідження «Індекс соціального розвитку» (ICP), яким визначає рівень життя у понад сотні країн. З-поміж них і в Україні.

У дослідженні враховують чимало критеріїв, які мають безпосередній вплив на якість життя. Серед них: задоволення базових потреб (медицина, санітарія), основи благополуччя (освіта, доступ до інформації) та інші можливості (особисті права, свобода і можливість вибору тощо).

Тож станом на перше півріччя 2017 року Україна за рівнем добробуту опинилася посередині: на 64 сходинці зі 128 країн.



Втім, фінансову самодостатність населення краще ілюструє такий показник, як паритет купівельної спроможності (ПКС). Він відображає реальний дохід населення, з огляду на особливості в економіці різних країн. Тобто, скільки товарів чи послуг можна купити у визначеному місці на певну суму.

За цим критерієм Україна далеко позаду. З показником ПКС 7,5 тисяч доларів вона опинилася на 81 місці зі 128 країн.

До прикладу, у наших сусідів поляків ПКС утричі вищий і становить 25,3 тисяч доларів (32 місце). У Великобританії – 38,5 тисяч доларів (17 місце). Швейцарці ж за паритетом купівельної спроможності – на четвертому місці (56,5 тисяч доларів).

Тож і в цьому випадку висловлювання голови Волиньради не знаходять логічних пояснень.

МІФ МОНСТРА МВФ

Створення спеціалізованого антикорупційного суду через прозору і справедливу процедуру відбору – одна з вимог Міжнародного валютного фонду для того, аби Україна змогла отримати черговий транш фінансової допомоги.

Власне, запуск такого суду був умовою для отримання четвертого кредиту у 2017 році.

Цікаво, що Ігор Палиця не приховує негативного ставлення до співпраці України з міжнародним кредитором. Періодично політик запускає в публічний простір повідомлення про те, що МВФ не зацікавлений у розвитку країни.

Він порівнює міжнародну інституцію з голкою, яка не дає Україні розвиватися, а робить її залежною від Європи.



Він наполягає на збереженні мораторію на продаж землі, хоча саме відкриття ринку землі є однією з вимог МВФ. А чимало експертів, між іншим, стверджують, що відкриття цього ринку може дати суттєвий поштовх для економічного розвитку країни.

Складається враження, що Ігор Палиця ставить перед собою завдання сформувати в людей думку про те, що МФВ – це монстр, який хоче зжерти Україну.

Тільки голова Волинської обласної ради чомусь не каже, що Україна звернулася за фінансовою позикою, коли її економіка ледве животіла і коли вона опинилася на грані дефолту. І що саме ця допомога дозволила країні уникнути економічного колапсу.

Чомусь Ігор Палиця забуває сказати, що позики міжнародного кредитора мають невисоку відсоткову ставку (3 %) і вважаються досить надійними, якщо порівнювати з іншими позичальниками. І що співпраця з МВФ відкриває Україні інші джерела фінансування, які включають дешеві кредити під гарантії США та ЄС.

Він не каже, що кошти Міжнародного валютного фонду українська влада не розтринькувала, а поповнювали ними золотовалютні резерви НБУ, стабілізуючи таким чином ситуацію на валютному ринку і зміцнюючи економіку.

І звісно, МВФ, який зацікавлений у поверненні своїх грошей, ставить вимоги до української влади: здійснення реформ для оздоровлення економіки.

З огляду на це виникає питання: а чи справді Ігор Палиця зацікавлений в економічному розвитку України і здійсненні реформ?

І чи взагалі вважає він тотальну корупцію в країні проблемою?

Василь БІДУН (для «Волинь24»)