У Нововолинську дитину лікували від отруєння, поки в неї не лопнув апендикс, - ЗМІ

Нововолинські медики лікували 9-річного хлопчика від харчового отруєння і не помітили апендицит.

Про неприємну ситуацію розповідає хресна мама хлопця, лист якої опублікував "Нововолинський інформаційний портал".

"Хочу розповісти дуже неприємну історію, яка трапилася з моїм похресником Павликом (9 років) у Нововолинську.

Справа в тому, що наші місцеві лікарі не змогли розпізнати апендицит, довели стан здоров'я до перитоніту, лікуючи дитині отруєння.

22 травня Павлик поскаржився на незначну біль у животі з лівої сторони, але пішов до школи. В школі йому знову став боліти животик і він звернувся до медсестри в медпункт. Медичний працівник дала йому якісь крапельки, але біль не проходив. Разом з дітьми Павлик пообідав у їдальні, після чого вирвав.

Мама, забравши дитину зі школи, відразу пішла на прийом в поліклініку до дитячого хірурга. Лікар, оглянувши руками ділянку живота, запевнив маму, що по його лінії немає нічого, тобто дитина здорова. Причому лікар зовсім не зміряв температуру і не обдивився дитину через задній прохід. Хірург направив маму з дитиною до педіатра.

Педіатр в свою чергу призначила здати аналіз сечі і крові (на cito), а також зробити УЗД. Результати аналізу показали, що в сечі є ацетон(+), лейкоцити- 9,4, шое- 12. Лікар призначила лікування від отруєння, не звернувши уваги на те, що лейкоцити і шое вже перевищували норму. Їй треба було маму знову направити до хірурга, чого вона не зробила.

23 травня, здавши сечу на аналіз, ацетону було (+++). Пішли на УЗД. Лікар сказала, що у дитини всі орани в порядку, а в жовчному міхурі - перетинка.

Дитина добу рвала і добу проносила. Температура тіла була 38,2*С. Лікування продовжували те ж саме - від отруєння.

Далі рвота і пронос припинились, а температура продовжувала бути високою. Хлопець майже нічого не їв і не пив. Мама постійно була на зв’язку з лікарями.

Побачивши, що стан дитини не покращується і біль з лівої сторони живота не проходить, батьки ввечері 26.05 викликали швидку допомогу. Лікар, оглянувши дитину, теж відхилила можливість апендициту, зіславшись на те, що зліва він бути не може. І запропонувала відвезти їх в інфекційне відділення, на що батьки погодились.

Черговий лікар, разом з черговим хірургом, оглянули дитину і дійшли висновку, що у хлопця отруєння. (Причому знову ж таки ніхто не оглянув дитину через задній прохід). Призначили крапельницю глюкози, натрію хлорид, реосорбілакт з додаванням вітамінів, антибіотик цефатоксим.

Після крапельниці стан не покращувався. Дитина була на дієтичному харчуванні і їла зовсім маленькими порціями, періодично жаліючись на біль у животі знову ж таки з лівої сторони.

27.05 і 28.05 продовжували ті ж самі крапельниці і аналогічне лікування.

28.05 ввечері черговий лікар призначила, зі згоди матері, сильніший антибіотик Сульбатомакс, який кололи 2 рази на день до середи (31.05) включно.

29.05 Павлика оглянула стаціонарний лікар інфекційного відділення Магомаєва Т. Ф., яка далі вела послідуюче лікування, замінивши в якийсь день крапельницю ”Реосорбілакту” на ”Ксилат”. Знову призначила аналіз сечі і крові, в результаті якої лейкоцити значно перевищували норму. І навіть це лікаря не збентежило і не надихнуло на думку призначити ще раз консультацію хірурга і провести додаткове, більш детальне обстеження внутрішніх органів. Причому мама постійно наполягала на цьому, адже температура трималась високою, але лікар відповідала, що згідно аналізів, у дитини отруєння.

30.05 мама запропонувала лікарю написати виписку, щоб мати змогу поїхати в обласну лікарню в м. Луцьку, на що лікар відповіла, що лікування скрізь однакове, згідно протоколу і що в них немає всіх результатів аналізів (а саме результату калу і бак посівів). Стан здоров’я дитини кращим не ставав. Температура тіла постійно стрибала: від 38.5*С до 37.2*С. Мама переміряла температуру щогодини.

1.06, оглянувши дитину, лікар сказала мамі, що щось прощупала в животику і призначила консультацію хірурга і повторне УЗД. На питання мами чому раніше нічого не говорила, лікар сказала, що був здутий животик і вона не могла нічого прощупати, а вчора (31.05) прощупала, але не була впевнена, тому й нічого не сказала.

Зробивши УЗД, лікар сказала, що побачила якийсь утвір.

Хірург, обдивившись живіт, сказав, що прощупав якусь пухлину. На запитання мами, чи можна якось детальніше побачити, що це за пухлина, лікар запропонував зробити КТ, ціна якого 1300грн. Мама, звичайно ж, погодилася. Лікуючий лікар передзвонила в КТ кабінет, щоб узгодити ціну, адже процедура стосувалася маленької дитини, тим більше це все відбувалося 1.06 в День захисту дітей. Але їй сказали, що КТ коштуватиме 1200 грн.

КТ зробили, але знімок мамі на руки не дали, тому що був несправний принтер. Аби хоть якісь мати результати, лікарі записали КТ на диск і, давши виписку, відправили в післяобідню пору на Луцьк. Сказали, що домовились по телефону з лікуючим хірургом і їх там будуть чекати. Причому, ні машини швидкої допомоги, ні супроводжуючого лікаря не дали. Добиралися своїм ходом.

Коли заїхали в обласну лікарню, там були здивовані, що так пізно приїхали (біля 18 год) і нічого не чули ні про яку домовленість, а лікарі уже були чергові.

Хірург, обдивившись дитину, відразу ж сказав діагноз: ”Перитоніт” і почали хлопця готувати до операції, яка тривала до 3 години ночі.

Після того, як батько з дідусем 6.06 звернулися до завідуючого лікарні м. Нововолинська Мороза В.В., аби отримати на руки копії історії хвороби, в той же день нововолинські лікарі передзвонили в хірургічне відділення обласної дитячої лікарні в м. Луцьку, запитавши чи дійсно у дитини був апендицит і він лопнув. До того їх не цікавила доля відправленої ними дитини.

Дуже цікавий факт полягає в тому, що в м. Нововолинську мама, аби перебувати поруч з дитиною в палаті, що в інфекційному відділенні, що в хірургічному - змушена була платити 52грн через касу у вигляді добровільних внесків (так як дитина старше 7 років). Причому сума називалася медичними працівниками. Це якщо мама не буде харчуватися лікарняною їжею. А якби харчувалася - сума ”добровільних внесків” сягала б більше 70 грн за добу.

А в м.Луцьку, навпаки, мама зобов’язана знаходитись поруч з дитиною.

Виникає питання: лікування скрізь однакове, згідно протоколу, а на умови перебування в різних лікарняних закладах протокол не діє? Чи може у м. Нововолинську лікарня сама встановлює свій ”протокол”, сама озвучує ціни ”добровільних внесків”? А може на цьому добре заробляє і керівництво як лікарні, так і місцевої влади? Куди діваються гроші? Адже умови в лікарні далеко не по європейським стандартам!

Чому нашим лікарям завжди все сходить з рук? Чому вони ніколи не відповідають за скалічені долі пацієнтів? Чому далі лишаються працювати на своїх посадах? Хто оплачуватиме батькам дороге лікування, залікованої Нововолинськими лікарями дитини, на яку очікують ще одна точно, можливо й дві операції через 2-3 неділі?

Люди добрі!Будьте обережними, звертаючись до нововолинських лікарів!Якщо вони не можуть визначити апендицит, то що тоді говорити про більш серйозні хвороби?!

Родина Рудець".