Що читає головний дорожник Волині Іван Мирка? РОЗМОВА У КНИГАРНІ

У книгарні він найперше звернув увагу на барвисті кулінарні книги. "Я готую,” - і став розказувати, як же вдало завершився його експеримент з приготуванням ...хамону. Хоч, як потім виявилося, душею головний волинський дорожник Іван Мирка там, де барвисті томики Стівена Кінга і Рея Бредбері.

Хоча про свої книжкові симпатії геть не паркетний чиновник Іван Мирка розповідає майже так само смачно, як про хамон. Що робив, коли зустрів Марію Матіос у ліфті? Які книжки возив з Києва своїм дітям? Що “нагадав” у томику від Василя Простопчука і чому боїться читати вірші Сергія Жадана?..

Отож, #скажименіщотичитаєш - від чи не єдиного на Волині самооборонівця, який прийшов у владу одразу після Майдану. Мало того - втримався там і вже три роки поспіль виконує роль “винуватця” у всіх дірках та ямах на всіх волинських дорогах. А поміж робочими буднями ...пише душевні, а часом і геть не “скоромні” вірші.

Традиційно розмову на вільні теми (і навіть у книгарні) Іван Іванович “перчить” гострим слівцем. Ну, де ви ще бачили чиновника, який не цурається вголос сказати “проср*ли”?



Довідково. Іван Мирка нині - директор департаменту інфраструктури і туризму Волинської облдержадміністрації. Лучанин. Навчався у гімназії №4. Закінчив Луцький національний технічний університет (промислове та цивільне будівнцитво), Національний транспортний університет (автомобільні дороги та аеродроми, інженер-будівельник). До призначення на посаду (червень 2014-го) очолював МПП “Єврорембуд”.


(Стрічаю Івана Мирку у стінах книжкової крамниці Волинської обласної книгарні, що на пр-ті Волі у Луцьку. Пахне кавою і новенькими палітурками. Усередині людно. Іван Іванович у сірому піджаку. Офіційний. Творчу натуру видає хіба усмішка. Деталь - самооборонівський значок на лацкані, - авт.).

***

...”Вона мене втомила ця робота. Трохи впливає на мій імідж. Усіх проблем я ж вирішити не можу, хоч і багато для цього роблю. Плюс - великий негатив від людей, які постійно приходять, “вішають” свої питання. Не всі ж проблеми з нашої вини. А таких - багато. Значно менше часу стало на сім’ю. Діти, школа. Фактично всі ці три роки повністю в стороні”.

***

...”Рідко буваю в книгарнях. Але тут був. Ми презентували одне видання”.


***

...”Вибору в принципі не було. Я пішов слідами батька. Був на роботі з батьком постійно. З садочка. Об’їздив з ним всю область, знаю, хто які дороги будував”.


***

...”Прийшов до Григорія Пустовіта (екс-голова, він тоді очолював обласну адміністрацію). Тоді був такий період”.



***

...”Як тільки з’явилася можливість читати з різних гаджетів, так я й читаю. Хоч вдома багато книг. Частина тієї бібліотеки, правда, “перекочувала” від батьків. Таке надбання. Зараз там більшість того, що купую я. Або купував”.

***

...”Читаю я переважно фантастику і щось таке наближене до історії. Фантастики там (в домашній бібліотеці), чесно кажучи, найбільше”.

***


(Але Іван Мирка чомусь найперше поспішає не до фантастики. А серед книг раптом помічає - кулінарні).

...”Я люблю готувати. Просто: люблю готувати страви. Колись в Луцьк зайшла піца з того тонкого тіста. Так? У мене була тема: навчитися робити таке тісто. Навчився. Потім була тема: вміти скоптити класно рибу та м’ясо. З батьком побудували класну коптилку - навчився. Мріяв зав’ялити м’ясо: на цю паску зав’ялили баранячу ногу. Хамончик просто “капєц”. Паелью - будь ласка. Щось смачне засмажити-запекти - це те, що нам подобається з дітьми на вихідних”.


***

...”Мені тоді (задумується) до душі був “Хобіт” (повість англійського письменника Джона Толкіна). Ну, і Кір Буличев, Марк Твен. І ще був один цікавий російський письменник... У нього була така цікавезна книжка про дітей підземелля. Щось вилетіло з голови прізвище”.


***

...” Після появи перших фантастичних фільмів на “відіках” я став з не меншим захопленням читати фантастів”.



***

...”Я дуже любив вірші Тараса Шевченка. Так-так (помітивши мій здивований погляд)... Навіть зараз багато віршів Шевченка пам’ятаю”.


***

...”Вірші? Я їх писав ще в школі. Всяке там було. Любов - це перше, що мене тоді турбувало. Ну, і всілякі суспільні відносини. Зрештою, я у ФБ публікуюся. Всі виклав туди”.


***

...”Перший рецензент моїх віршів - то сестра Ольга Ольхова. Вона - письменниця, член спілки письменників і мою писанину однією з перших прочитала. ...Була одна волинська поетеса, яка давала мені багато зауважень. Не пригадаю її прізвища. Мабуть, за ту критику я викреслив її зі свого життя (сміється)”.

***

...”Критику своїх віршів я сприймав, якщо вона стосувалася якихось мовних зауважень. А те, що мені казали, що я їх не так пишу і не так рими розставляю, то я такої критики недопускаю. Це ж творчість. Чого ви лізете?”.

***

...”Колектив треба підкорити собою. Щоб тобі повірили, от і все”.

***

...”Ямки були і будуть, а дорога лишиться”.



***

...”Якщо чесно, у мене вже ефір, вибачте, "заср*ний". Ці постійні дзвінки, щоб розказати, де яка яма чи щось таке... Листів у ФБ - тьма, на Вайбері - тьма, дзвінків - тьма. Я вже просто на них не відповідаю. Собі сказав: як приїжджаю додому, то телефон не беру. Але все-одно буває”.

***

...”А вірші я люблю писати. Щось таке побачити, то тільки запали. Довго не треба”.

***

...”Лесь Подерв’янський? Ні-і-і... І нічого з його творів не пам’ятаю (Аж наче з відразою. Автор - епатажний). Хіба щось найбільш раннє. Може ще зі школи. “ГамлЄт” (п’єса “Гамлєт, або Феномен датського кацапізма”). Це його чи не його?”.


***

...”Класний Юрій Покальчук. Кажуть, що Сергій Жадан дуже класний. Мабуть, що так. Я не читаю його віршів навмисне. Бо відчуваю, що можу копіювати”.


***

...”Жадана уже поклали на пісні Недавно був в Одесі, почув там вірші Сергія Жадана в ...опері! Ви уявляєте цей оперний спів? Був в шоці. Це дуууже круто! І так собі в голові десь думав: “Може-то тако і мене десь колись заспівають...”.

***

...”Не міг прочитати “Солодку Дарусю” Марії Матіос (дістаючи з верхньої полиці повість письменниці-нардепки “Армагедон уже відбувся”). Дві третіх цієї книжки здолав. І відклав. Навіть і не хочу починати знову. Для мене це тяжко. Можливо, я надто вразлива людина. Я фантастів начитався, а фантастика дуже вразлива".

***

...”Якось Матіос побачив в комітеті Верховної ради в ліфті. Ледь стримався, щоб не обійняти”.




***

...”Шукаю ілюстратора чи співавтора до книги моєї поезії (несподівано). Якщо хтось хоче видати свої класні фотографії, ілюстрації чи якусь графіку, я із задоволенням зробив би це разом. Треба, щоб я сказав “вау” - і все”.

***

...”Ви ж розумієте, що революція - це не саме хороше явище в державі”.

***

...“Я дуже поважаю тих людей, які після революції зробили все, щоб “пролізти” у владу. Той, хто це зробив, не зрадив ідеї революції. Тому що то - наступний крок. А хто цього не зробив - дуже шкода. Через них у нас багато чого не вийшло”.

***

...”Проект гордості - це державний дорожній фонд. То не є моя ідея чи ідея ще когось. В Росії, наприклад, він давно працює. Із 2018-го буде працювати в нас. Я можу бути щасливим тим, що я до цього доторкнувся. Саме наша облдержадміністрація грала у цьому визначну роль. Ми давали такі пропозиції, які лягли в основу проекту”.

***

...”Головне, щоб були кошти, які йдуть виключно з якогось податку виключно на дороги. Щоби не було розпорошення”.

***

...”Як мене критикували за Луцьк-Львів! Їдьте - користуйтеся”.

***

...”Ти прийшов працювати, працюй в команді. Якщо не зможу, просто піду. Піду туди, звідки прийшов. Я не прийшов з вулиці”.


***

...”Усім раджу прочитати Олеся Бердника (український письменник-фантаст, який був засуджений сталінським режимом до позбавлення волі і перебував у таборах суворого режиму, засновник Української Гельсінської Групи). Це дуже класний фантаст. Я люблю все, що він пише. Кожен наступний твір - і я в шоці”.

***

...”Майже всього Стівена Кінга я перечитав. Хоч не можу сказати, що це стовідсотково мій письменник. Рей Бредбері теж весь перечитаний. Що це?.. (придивляється пильніше до полиць із фантастикою) “451 градус за Фаренгейтом”?.. (науково-фантастичний роман, антиутопія Рея Бредбері, написаний ще у 1953-му) Роберт Шеклі. Третій раз перечитую “Академію” Айзека Азімова. Автор, що витворив цілий світ роботів, штучного інтелекту. Це дуже захоплює”.



***

(Продемонструвавши обізнаність у творчості американських фантастів, Іван Іванович несподівано згадує інше...)

...”А знаєте, що в нас, українців, саме круте? “Кайдашева сім’я” (Іван Нечуй-Левицький). Повчальний твір про те, як прожити чи не прожити своє життя. Тим, хто задьорганий на відносинах “батьки-діти” чи “свекрухи-невістки” - читайте Кайдашеву сімю й попустіться. Життя насправді набагато глибше, ніж там описано”.



***

...”Тяга до чогось історичного почалася з книжки “З голосу рідного кліо” Михайла Слабошпицького. Вона колись випадково втрапила мені в руки. Така...з дуже яскравими розповідями про те, наприклад, хто ж насправді вигадав каву по-віденськи, історичних персонажів і таке інше. Автор дуже майстерно виклав історію. Мене це зачепило”.

***

...”Я не читав про Волинську трагедію. Я слухав. Її мені повністю переказала моя бабуся. Ці розповіді зафіксовані Інститутом національної пам’яті. Їх було четверо малих дітей, батьки повмирали. Коли поляки зайшли в село Гончий Брід, то один поляк, який їх знав, казав не займати, бо “там тільки одні сироти”. Так бабуся вижила. Розповідала, як вони втікали в Дроздні з Гончого Броду, як дружили з поляками...".

***

...”Хто посіяв ворожнечу? Сьогодні ми вже можемо розуміти, що ця ворожба була посіяна кимось. Треба це визнати і, позаяк поляки сьогодні наші найближчі друзі, то пережити - і йти далі”.

***

...”Степан Бандера? (Іван Мирка деякий час гортає вочевидь уже знайомого сторінки збірника статтей Степана Бандери “...Коли один скаже “Слава Україні”. Зрештою - піднімає голову). То мій герой”.

***

...”Історія ніколи не буває однозначною. Як і війна”.



***

...”А тут є Василь Простопчук (серед книг волинських авторів - помічаємо поезії колись редактора газети “Віче”). Я читаю Простопчука. Класно він пише. У мене навіть є така книга. З автографом. По-моєму 2005-го... Тут в нього є такі “дурнички”.

***

(Вона справді 2005-го. Я пропоную погадати і навмання відкрити сторінку збірочки Простопчука “Третій тост”)


...”Давайте спробуємо. Що тут? “Треба менше пити. З чаркою тужити. Жити не тужити...” Це точно (сміється)”.



***

...”У нас, до речі, є ще один місцевий автор, вірші якого мені подобається. Це директор підприємства “Волиньенергософт”. Знаєте? Василь Дутко. Я люблю, щоб була присутня рима. І люблю, коли... з фантазією”.

***

...”Коли росли мої діти, тоді проривом в нашій книжці було видавництво “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”. Дорогі, але поповозив їх тоді з Києва, бо там вчився".


***

...”А все-таки Нестайко - це саме круте дитяче чтиво, яке є. На весь світ. Бо те, що ті два хлопці вичверяли в “Тореадорах з Васюківки”... Йду такий по коридору і чую, як малий щось там собі регоче. Це він Нестайка читає. І це реально класно. Просто капець”.

***

...”Знаєте Явдоху і Ворона? Це був такий прикол. Повстанець на псевдо Ворон. У мого діда Івана теж було псевдо Ворон. І його жінка - Євдокія Миколаївна. Та ж таки Явдоха. Отаке у мене з “Чорним Вороном” Василя Шкляра було співпадіння”.

***

...”Прадід Іван Миколайович, дід Іван, тато Іван, я Іван, син Іван Іванович теж.

***

...”Люблю читати великі книжки. Отак коли засинаєш, то... Мій планшет попередній був важким. Так читаєш його, читаєш і так бубух. На обличчя. Кайф”.

***

(І трохи авторських віршів від дорожника-філософа. Джерело - ФБ)

...”а десь на палубі танці
на білому в білому ти
танцюєш з чужими і плескаєш в руки
і музика так тобі йде”.


Текст - Олена ЛІВІЦЬКА (“Волинь24”).
Фото - Даша ЗАПАРА.